VI. Мистецтво живопису: класицизм та романтизм (20хв.)

Наприкінці XVIIІ ст. Російська імперія знищила осередки, які готували майстрів пензля Наддніпрянщини. Було ліквідовано мистецькі класи при Харківському колегіумі, мистецьку школу при Києво-Печерському монастирі було зведено до рівня майстерні іконописного ремесла. Українське мистецтво, яке раніше не поступалося кращим європейським зразкам, занепало.

І все ж, у першій половині XIX ст. процес взаємодії української та російської культур мав обопільний характер. Цьому сприяла петербурзька Академія мистецтв, що, по суті, монополізувала всі художні процеси Російської імперії. Академія була тим єдиним навчальним закладом, що виховував професійних майстрів. Саме до Петербурга оволодівати малярською наукою відправлялися талановиті сини України. Вона формувала її офіційний мистецький стиль – академізм, основу якого складали естетичні засади класицизму.

Класицизм у живописі був абсолютною протилежністю барочному живопису. Характерною рисою класицизму були античні норми прекрасного та бажання ідеалу. За часів класицизму утворюється певна ієрархія жанрів, зокрема до високих жанрів належить історичний та релігійний живопис, а до низьких відносять портрет, натюрморт та пейзаж. Класичні живописці створили своє власне почуття кольору, коли на передньому плані вживався коричневий, на середньому зелений, а на дальньому блакитний.

Початки мистецтва класицизму в Україні пов’язані з творчістю двох знаних українських майстрів портретного живопису – Дмитра Левицького та Володимира Боровиковського, які піднесли портретний жанр до європейського рівня. Обидва походили з України, але впродовж усього життя змушені були працювати в Петербурзі.

Дмитро Левицький (1735–1822) завдяки своєму талантові Д. Левицький зажив слави найкращого європейського портретиста. У цілому Левицький спортретував ледве не всіх помітніших представників свого часу. Його портрети прикрашають найвідоміші європейські музеї: паризький Лувр, Женевський музей тощо. Найвідоміші роботи «Портрет фельдмаршала князя М. Рєпніна», «Портрет архітектора А. Ф. Кокорінова», парні портрети смольнянок – вихованок Виховного товариства шляхетних дівиць при Смольному монастирі (пізніше - Смольний інститут).

Володимир Боровиковський (1757–1825) Витончена манера малювання, вишукана гама барв майстра були, за свідченням сучасників, просто чарівними. У творчості В. Боровиковського переважає камерний портрет. Серед найвідоміших творів В. Боровиковського – «Портрет міністра юстиції Д. Трощанського», «Портрет Марії Лопухіної», подвійний портрет служниць архітектора Львова «Дашенька та Лізонька», портрет поета Г. Державіна, портрети земляків, які служили на високих посадах у Петербурзі,– Дмитра Трощинського, Івана Безбородька та ін.

У кінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. в Україні започатковане існування двох напрямів живопису: класицизму і романтизму. З одного боку — звертання до героїчних постатей минулого, з іншого — вимога стильового вираження епохи.

Відповідно, мистецькі обрії збагачуються демократичною українською тематикою. Художники вперше зупиняються на народних типажах і яскравих особистостях з народної маси, намагаючись довести рівноцінність для мистецтва простих людей та еліти суспільства. Художники ніби намагаються стерти межі між класицизмом і романтизмом. Українська тематика активно розробляється не тільки власне українськими художниками (І. Сошенком, В. Яненком, Г. Васьком), а й росіянами, що певний час жили та працювали в Україні, зокрема В. Тропініним.

Василій Тропінін (1776-1857) – колишній кріпак, якого 1824 р. обрано академіком Петербурзької академії мистецтв, у своїй творчості він один із перших у Російській імперії звернувся до образу простолюдина-трудівника. Серед найвідоміших творів: «Пряля», «Ніщій старий», «Портрет О. С. Пушкіна», а справжнім шедевром його портретного мистецтва є «Українська дівчина з Поділля».

Значним досягненням українського мистецтва епохи класицизму та романтизму була творчість Тараса Шевченка та Івана Айвазовського.

Тарас Шевченко (1814-1861) – народність – провідна тема творчості Т. Шевченка. Вихований на традиціях академічної школи класицизму, Шевченко через романтизм поступово переходить до реалізму в живописі та графіці. Найвідомішими є портрети і картини побутової та історичної тематики, пейзажі: «Селянська родина», «Катерина», «Дари в Чигирині», «Старости», «Судна рада» і звичайно ж власний автопортрет.

Іван Айвазовський (Ованес Айвазян) (1817-1900) –неперевершений художник мариніст (марина-різновид образотворчого мистецтва, предметом зображення якого є морська стихія). Створив понад 6 тисяч картин, найвідоміші серед яких: «Дев'ятий вал», «Чорне море», «Серед хвиль». Але він відомий не лише морськими пейзажами. Чимало картин він присвятив Україні, своєрідності її побуту: «Під час жнив в Україні», «Український пейзаж з чумаками при луні», «Обоз чумаків». Писав І. Айвазовський і батальні сцени, зокрема «Взяття Севастополя» та ін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
V. Містобудування та архітектура: класицизм, ампір, еклектика. (20хв.)	\|	VІI. Становлення театрального та музичного мистецтва (20хв.)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.