МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
МЕТОДИ ОПЕРАЦІЙ ПРИ ВИРАЗЦІ ШЛУНКУ І ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИЛікування. Інструментальні методи дослідження. 5.1. Оглядова рентгенографія черевної порожнини з куполами діафрагми. Дозволяє виявити пневмоперитонеум («симптом серпа» - симптом Жобара). Наявність пневмоперитонеума при перфоративній виразці зустрічається у 80% хворих. При обстеженні хворого у вертикальному положенні частіше повітря визначається у вигляді серпоподібної смужки під правим куполом діафрагми. При наявності повітря в черевній порожнині і відповідній клінічній картині діагноз перфоративної виразки є очевидним. 5.2. Пневмогастрографія. У окремих хворих пневмоперитонеум може зустрічатися при перенесеній раніше лапаромії, панкреонекрозі або перфорації інших порожнистих органів. При наявній клінічній картині за відсутності пневмоперитонеуму заперечувати перфоративну виразку не можна. В таких випадках доцільно використовувати пнемогастрографію, для чого через назогастральний зонд в шлунок вводять 500 мл повітря і повторно виконують оглядову рентгенографію черевної порожнини з куполами діафрагми. Метод підвищує достовірність діагностики до 95-97 %. Поява чи посилення болю у черевній порожнини при введенні через назогастральний зонд повітря свідчить у користь перфоративної виразки. 5.3. ЕГДФС.Дозволяє встановити не тільки наявність перфративної виразки, а й вказати її розміри та локалізацію. Проведення ЕГДФС значно підвищує інформативність оглядової рентгенографії органів черевної порожнини з куполами діафрагми. 6.1. Консервативний метод лікування перфоративних виразок не застосовується. Всі хворі з підозрінням на наявність перфоративної виразки шпиталізуються у хірургічне відділення. 6.2. Операція виконується за життєвими показами. Метод вибору оперативного втручання – висічення виразки та ПП. В окремих випадках проводять антрумектомію або резекцію шлунка. 6.3. Резекція шлунка при перфоративній виразці показана у хворих з: 6.3.1. наявністю ускладнень в анамнезі або виявлення їх при лапаротомії (кровотечі, перфорації, стеноз пілоруса, пенентрації) 6.3.2. великими гігантськими і кальозними виразками з підозрінням на малігнізацію 6.3.3. великими виразками шлунку, особливо на малій кривизні; 6.3.4. множинними виразками; 6.3.5. виразками з тривалим перебігом, які погано піддаються консервативним методам лікування або часто рецидивують.
Вісімдесят відсотків водіїв оцінюють свою майстерність вище середньої... Зокон Мерфі 1. Абсолютні покази: перфорація виразки, профузна шлункова кровотеча, стеноз і рубцеві деформації шлунка, малігнізація виразки. 2. Відносні покази: хронічні кальозні виразки шлунка з дисплазією епітелію в периульцерозній зоні (особливо при локалізації виразкового дефекту в кардіальному відділі і на великій кривині), повторно кровоточиві виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, часто рецидивуючі виразки, пенетруючі виразки. 3. Фізіологічне обгрунтування операцій при виразковій хворобі: 3.1. усунення морфологічного субстрату виразки 3.2. зниження шлункової секреції. 3.3. відновлення пасажу їжі. 3.4. збереження функції шлунка. 4. Резекція шлунку –операція, при якій видаляють частину шлунка з подальшим відновленням прохідності травної трубки. Перше повідомлення про вдалу резекцію шлунка з приводу злоякісної пухлини було зроблене Більротом у вигляді відкритого листа, адресованого редактору журналу "Wienner Medizinische Wochenschrift" д-ру Л.Віттельсховеру. Цей лист надрукований у шостому номері журналу, у суботу 5 лютого 1881 року у розділі фельєтонів. 4.1. Основні етапи операції: 4.1.1. мобілізація великої і малої кривини шлунка 4.1.2. видалення частини шлунка 4.1.2. відновлення прохідності травної трубки 4.2. Резекція за Більрот-I (1881 р.), при якій анастомоз накладають між нерезекованою частиною шлунка і куксою дванадцятипалої кишки "кінець в кінець". На сьогодні нараховують більше 35 модифікацій цієї операції. 4.3. Резекція за Більрот-II (1885 р.), яка при виконанні третього етапу включає закриття кукси дванадцятипалої кишки і утворення анастомозу між проксимальною куксою шлунка і петлею худої кишки способом "кінець в бік". Є більше 40 модифікацій. 4.4. Ранні ускладнення резекції шлунку. 4.4.1. кровотеча з лінії швів чи у вільну черевну порожнину; 4.4.2. неспроможність кукси ДПК; 4.4.3. перитоніт; 4.4.4. післяопераційний панкреатит 4.5. Пізні ускладнення резекції шлунку. 4.5.1. демпінг-синдром. Причина: втрата резервуарної функції шлунка, регулюючої функції воротаря, виключення ДПК, порушення інервації ДПК. Виникає приступ слабкості через 15-20 хвилин після прийому їжі, сонливість, головокружіння. Лікування: в тяжких випадках – реконструктивна операція, метою якої є сповільнення скидування їжі з шлунку. В легких випадках – лікування у гастроентеролога. 4.5.2. пептична виразка гастроентероанастомозу. Причини: надто економна резекція (менше 2/3 шлунка), залишення частини пілоричного відділу, гормоноактивні пухлини (синдром Золлінгер-Еліссона). Клініка виразкової хвороби. Лікування – ререзекція. Консервативна терапія малоефективна. 4.5.3. синдром привідної петлі – порушення евакуації з привідної петлі і підвищення у ній тиску. Характерними ознаками є біль в правому підребер’ї, блювання жовчю, еластичний утвір у епігастрії, який зникає після блювання. Лікування консервативне і оперативне. 4.5.4. синдром малого шлунка – основною скаргою є відчуття переповнення після вживаня невеликої кількості їжі. Лікування у більшості випадків не потребує – поступово необхідний розмір шлунку відновлюється. . 4.5.5. анастомозит – клінічна картина стенозу виходу з шлунку. Консервативна терапія малоефективна. Читайте також:
|
||||||||
|