Які види прав і свобод людини розрізняють

Вам уже відомо, що під основними правами людини розуміються певні можливості людини, які необхідні для її існування та розвитку в конкретно-історичних умовах. Вони класифікуються насамперед за сферою суспільних відносин та характером потреб або цінностей, що виступають їх об’єктом. Виділяють фізичні (життєво необхідні), особистісні (морально - психологічні), культурні, економічні (матеріальні), політичні (державно - громадські).

У науковій літературі зустрічаються різні підходи до класифікації прав і свобод людини. Розрізняють, приміром, природніправа людини, тобто ті, що пов’язані з самим її існуванням і розвитком, і набутіправа, що характеризують як правило соціально-політичний статус людини і громадянина. Конституції деяких держав виокремлюють правалюдини і правагромадянина. Останні торкаються лише тих осіб, на яких поширюється громадянство – правовий зв’язок особи і держави, що проявляється у їх взаємних правах і обов’язках. Права людини у порівнянні з правами громадянина мають домінантне значення, адже перші поширюються на всіх людей, які проживають у тій або іншій державі, тоді як другі – лише на тих осіб, які є громадянами певної держави.

Міжнародні пакти з прав «громадянських і політичних» та «соціальних, економічних і культурних», прийняті у 1966 році, запровадили класифікацію прав людини, що витікає з назви цих двох документів. Поділ прав і свобод людини на громадянські (особисті), політичні, соціальні економічні та культурні широко використовується у міжнародній практиці.

Громадянські (особисті, особистісні) і політичні права як правило називають «негативними» правами («свобода від …»): в їх основі лежить свобода від будь-якого, в тому числі державного, втручання у сферу самовизначення та автономії людини. До таких прав і свобод відносять право на життя, на рівність перед законом, на свободу думки, совісті та релігії, на свободу і безпеку, на свободу від безпідставного арешту, затримання чи вигнання, на свободу від рабства тощо. З визнанням цих прав у держави виникає обов’язок утримуватись від втручання в особисте життя людини, а для громадян створюються умови участі у житті суспільства.

Права не обмежуються лише свободою від втручання держави. Так, для реалізації соціально-економічних і культурних прав необхідна її позитивна діяльність, тобто здійснення державою конкретних заходів щодо створення задовільного економічного та соціального середовища для тих, хто цього потребує. Наприклад, безробітні повинні отримувати грошову компенсацію, хворі та інваліди – мати доступ до адекватної системи охорони здоров’я, малозабезпеченим сім’ям та людям похилого віку має надаватися державна допомога. Тому ці права людини називають «позитивними» («право на …»), хоча деякі з них (наприклад, право на вільний вибір роботи, право створювати професійні спілки і входити до їхнього складу тощо) однозначно до таких віднесені бути не можуть.

Отже, громадянські та політичні права розглядаються як «негативні», тобто такі, що полягають у свободі від втручання держави й імплементація яких зазвичай є безкоштовною, чи, принаймні, недорого вартісною для держави. Тоді як економічні, соціальні та культурні права є «позитивними» - такими, що потребують конкретних дій від держави, а значить, і певних фінансових витрат.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
На яких принципах ґрунтуються права і свободи людини	\|	Якими правами наділені всі люди, а якими – громадяни

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.