Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 4. Аналіз ефективності використання ресурсів підприємства

Порядок проведення загальної оцінки умов діяльності аграрних формувань включає аналіз і вивчення умов, в яких функціонує підприємство:

- місця розташування;

- природно-кліматичних умов;

- економічних умов.

З точки зору впливу на сільськогосподарське виробництво, оцінка природних умов виробництва базується на вивченні ґрунтів, клімату, рельєфу місцевості та забезпечення підприємства водними ресурсами.

Щодо місця розташування, то аналізується положення суб’єкта господарювання в географічній зоні, його віддаленість від промислових центрів, великих міст, баз постачання і пунктів реалізації продукції, комунікації (шляхів сполучення, наявності телефону, телеграфу, радіостанцій, телевізійних установок тощо) побутові і культурні умови життя працівників села тощо, та можливість врахування таких умов для підвищення ефективності господарювання підприємства.

Економічні умови (загальний стан розвитку підприємства) вивчається, в першу чергу, за ефективністю виробництва, яка оцінюється за відповідною системою показників. Стан розвитку оцінюється також із врахуванням його фінансової стабільності в найбільш загальному виразі (за коефіцієнтами фінансової самостійності і платоспроможності) та ступенем задоволення потреб працівників тощо.

Необхідними умовами досягнення самоокупності і самофінансування підприємства в умовах ринку є орієнтація виробництва на споживачів і конкурентів, на гнучке пристосування до кон’юнктури ринку, яка постійно змінюється. Кожному підприємству перед тим як планувати обсяг виробництва, виробничі потужності необхідно знати, яку продукцію, в якому обсязі і за якими цінами воно буде її продавати. Для цього потрібно вивчати попит на продукцію, ринки її збуту, місткість ринку, потенційних покупців тощо. Від цього залежать кінцеві фінансові результати, відтворення капіталу і як наслідок – фінансова стабільність підприємства.

Аналіз у прикладному плані повинен виявити причини падіння обсягів реалізації продукції, відхилень від маркетингових прогнозів, указати "слабкі місця" підприємства в цій галузі.

Основними завданнями маркетингового аналізу є:

- вивчення платоспроможного попиту на продукцію, ринків її збуту, обґрунтування плану виробництва і реалізації продукції відповідного обсягу і асортименту;

- аналіз факторів, що формують еластичність попиту на продукцію й оцінювання ступеня ризику незатребуваної продукції;

- оцінювання конкурентоспроможності продукції і знаходження резервів для підвищення її рівня;

- розробка стратегії, тактики, методів та засобів формування попиту і стимулювання збуту продукції;

- оцінювання стабільності та ефективності виробництва і збуту продукції.

Кон’юнктура ринку –це економічна ситуація на ринку, яку характеризують співвідношення між попитом і пропозицією, рівень і динаміка цін, товарні запаси тощо.

Аналіз вивчення кон’юнктури ринку та підготовки її прогнозу включає:

- аналіз стану економіки в цілому, її комплексна характеристика за попередній період;

- аналіз виробництва аналізованої продукції;

- визначення величини попиту і пропозиції;

- вивчення товару та його збуту;

- вивчення ринку і динаміки цін, цінової політики, конкурентів і держави;

- кон’юнктурний прогноз.

Основна мета маркетингового аналізу – вивчення попиту на продукцію і формування портфеля замовлень.

Портфель замовлень – це сукупність замовлень, якими розпоряджається фірма в певний час або в певний відрізок часу. Від портфеля замовлень залежать виробничі потужності підприємства і ступінь використання їх у процесі подальшої діяльності.

Попит як економічна категорія – характеризує обсяг товарів, які споживач хоче і в змозі придбати за певною ціною протягом певного періоду на певному ринку.

В першу чергу необхідно проаналізувати попит на профільну продукцію підприємства, адже якщо попит на неї з якихось причин падає, то відповідно зменшується портфель замовлень, відбувається спад виробництва, зростає собівартість продукції, збільшуються збитки.

На рівень попиту впливає багато факторів – ціни на пропонований товар, його якість, доходи споживачів, споживчі переваги, наявність товарів замінників, насиченість ринку тощо.

Ступінь чутливості попиту від зміни ціни вимірюють за допомогою коефіцієнта цінової еластичності:

Коефіцієнт еластичності попиту за доходом характеризує ступінь чутливості попиту на товар при зміні доходу споживачів:

Попит еластичний, якщо величина цих коефіцієнтів більша від одиниці і нееластичний, якщо їх величина менша від одиниці. Якщо значення дорівнює нулю – попит абсолютно нееластичний, а якщо одиниці – це означає, що темпи зростання попиту дорівнюють темпам зниження ціни. Попит буває також абсолютно еластичним, коли при незмінній ціні, або її зростанні попит на продукції збільшується до межі можливостей покупця (це буває в умовах інфляції).

Вивчення попиту тісно пов’язане з оцінюванням ризику незатребуваності продукції, який виникає внаслідок відмови споживачів купувати її. Він визначається величиною можливих матеріальних і моральних втрат підприємства. Щоб оцінити ризик незатребуваності продукції, необхідно проаналізувати забезпеченість виробництва продукції контрактами або заявками на поставку, динаміку залишків готової продукції і швидкість її реалізації.

Від ринків збуту залежать обсяг продажу, середній рівень цін, виручка від реалізації продукції, сума отриманого прибутку та ін.

Основні завдання аналізу:

- оцінка місткості ринку та/ або окремих його сегментів;

-визначення факторів, що впливають на зміну ринків збуту;

-вивчення показників збуту різних категорій виробів;

-розроблення пропозицій щодо формування ринків збуту.

Зміст дослідження:

-оцінка структури ринків збуту;

-оцінка місткості ринку;

-оцінка частки ринку;

-аналіз динаміки продажу щодо підприємств-споживачів.

На першому етапі аналізуємо структуру ринків збуту.

На другому етапі необхідно вивчити місткість ринку та показники частки ринку.

Місткість товарного ринку є одним з основних об’єктів дослідження, оскільки цей показник відображає принципово можливий обсяг збуту товару фірми. Місткість ринку визначається обсягом (у фізичних одиницях або вартісному вираженні) товарів, які на ньому реалізуються протягом року. Місткість ринку можна визначити за такою формулою:

де V — місткість ринку;

В — виробництво товарів;

Z — залишки товарних запасів;

I — імпорт товарів;

E — експорт товарів.

Іншим важливим показником, величину котрого необхідно якнайретельніше визначати та прогнозувати, є показник ринкової частки. Ринкова частка — це відношення обсягу продажу певного товару даної організації до сумарного обсягу продажу цього товару всіма організаціями, що діють на даному ринку. Цей показник є ключовим для оцінки конкурентної позиції організації.

Наступний етап — вивчення динаміки зміни становища кожного виду виробів на ринках збуту за останні кілька років. Найбільше практичне значення має аналіз за підприємствами-споживачами.

Результати аналізу повинні сприяти у розробці асортименту товарів відповідно до його стратегії і вимог ринкової кон’юнктури.

У процесі аналізу необхідно також виявити реальних і потенційних конкурентів, провести аналіз показників їхньої діяльності, визначити слабкі сторони, фінансові можливості, технології виробництва якість продукції і цінової політики.

Одним з найсуттєвіших напрямків аналізу є цінова політика підприємства на товарних ринках. Ціни забезпечують підприємству запланований прибуток, конкурентоспроможність продукції, попит на неї. Через ціни реалізуються кінцеві комерційні цілі, визначається ефективність діяльності всіх ланок виробничо-збутової структури підприємства.

Цінова політика полягає в тому, що підприємство встановлює ціни на такому рівні та змінює їх (залежно від ситуації на ринку) так, щоб забезпечити досягнення короткострокових і довгострокових цілей.

У вивченні цінової політики й аналізі обґрунтованості цін на продукцію підприємства важливими питаннями є такі:

- визначення, наскільки ціни відображають рівень витрат;

- яка вірогідна реакція покупців на зміни цін (еластичність попиту);

- чи застосовується політика стимуляційних цін;

- чи привабливі ціни підприємства порівняно з цінами фірм-конкурентів;

- чим відрізняється політика ціноутворення на цьому підприємстві від цінової політики конкурентів;

- яка державна політика в галузі ціноутворення на аналогічні товари.

Під конкурентоспроможністю розуміють характеристику продукції, що показує її відмінність від товару конкурента як за ступенем відповідності конкретній суспільній потребі, так і за витратами на її задоволення. Іншими словами, конкурентоспроможність продукції – це ступінь її відповідності на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними тощо.

Завданням аналізу конкурентоспроможності продукції є:

- оцінювання і прогнозування конкурентоспроможності продукції;

- вивчення факторів, що впливають на її рівень;

- розробка заходів для забезпечення необхідного рівня конкурентоспроможності продукції.

Оцінка конкурентоспроможності продукції ґрунтується на дослідженні потреб покупця та вимог ринку. Щоб товар задовольняв потреби покупця, він має відповідати певним параметрам:

- технічним (властивості товару, галузь його використання й призначення);

- ергономічним (відповідність товару будові та функціям людського організму);

- естетичним (зовнішній вигляд товару);

- нормативним (відповідність товару чинним нормам і стандартам);

- економічним (відповідність ціни товару платоспроможності споживача);

- організаційним (умови поставки, комплектність поставки, сервісне обслуговування).

Залежно від цілей аналізу конкурентоспроможності товарів використовуються рейтингові, матричні та табличні методи.

Щоб оцінити конкурентоспроможність, доцільно порівняти параметри нашого виробу з відповідним товаром конкурента щодо їх здатності задовольняти ту чи ту потребу покупця. Для цього розраховують одиничні й групові показники конкурентоспроможності продукції.

Одиничні показники відображають відсоткове відношення рівня будь-якого технічного або економічного параметра до величини того самого параметра виробу-конкурента:

де q — одиничний параметричний показник; Р — величина параметра виробу, що досліджується; Р100 — величина параметра виробу, взятого за зразок (який задовольняє потребу на 100 %).

Груповий показник (G) об’єднує одиничні показники (qi) однорідної групи параметрів (технічних, економічних, естетичних) за допомогою вагових коефіцієнтів (ai), визначених експертним способом:

де n — кількість параметрів, що підлягають розгляду.

В окремих випадках можна використати інтегральний показник конкурентоспроможності (J), тобто відношення групового показника за технічними параметрами (Gт) до групового показника за економічними параметрами (Gе):

Якщо цей показник нижчий від одиниці, то аналізований виріб поступається зразку, а якщо вище від одиниці – то він переважає виріб-зразок або виріб-конкурент за своїми параметрами.

1. Аналіз земельних ресурсів

2. Аналіз ефективного використання трудових ресурсів

3. Аналіз використання основних засобів

4. Аналіз використання матеріальних ресурсів підприємства

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 3. Маркетинговий аналіз діяльності підприємства	\|	Тема. Ціноутворення на продукцію

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.