Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Фінансовий менеджмент в системі управління фінансами міжнародних корпорацій

Особливе місце в системі управління міжнародними корпораціями займає фінансовий менеджмент, оскільки всі рішення, які приймаються як на рівні компанії в цілому, так і в її окремих підрозділах повинні мати відповідне фінансове обґрунтування (забезпечення).

Міжнародний фінансовий менеджмент, використовуючи стандартний набір задач, а також апарат економічного аналізу, значно відрізняється від менеджменту компаній, які працюють на внутрішньому ринку. Це обумовлено такими факторами як умови оподаткування; особливості обліку; політичний і державний ризик; ризик міжнародного обміну; обмеження країни, яка приймає інвестиції; особливості використання міжнародних фінансових інструментів; мультивалютність розрахунків та інше. В таких умовах на ефективність управління фінансами впливає зміна курсів, зміна в політичних і економічних структурах, міжнародні банківські зв’язки, методи і ставки міжнародного фінансування.

Управління міжнародними грошовими потоками та іншими активами багато в чому схоже з управлінням їх вітчизняними аналогами. Оптимізуючи ту чи іншу мету міжнародної корпорації слід керуватись тими ж основними принципами фінансового і інвестиційного менеджменту та використовувати ті ж самі аналітичні інструменти, що і у випадку управління фінансами в національній економіці. Проте, кожна компанія діє в іншому, ніж національне, середовищі, тому повинні враховуватись ті особливості, які відрізняють сферу саме міжнародного фінансового менеджменту. Основними з них є наступні особливості.

Економічне положення країн. Економічне положення країн, в яких веде свою діяльність міжнародна корпорація, може бути різним, що потребує володіння необхідною інформацією для прийняття обґрунтованих рішень. Країни розрізняються за ступенем їх залучення в світову економіку, темпами економічного росту, рівнем інфляції, наявністю ресурсів і рівню процентних ставок, станом платіжного балансу. Це призводить до виникнення додаткових ринкових і фінансових ризиків, які повинні бути прогнозованими і враховуватись при обґрунтуванні фінансових і інвестиційних рішень.

Національне законодавство. В різних країнах законодавство по-різному регулює іноземні інвестиції і здійснення ділових і фінансових операцій нерезидентами, діяльність фінансових ринків, акціонерних товариств, банків, оподаткування, відповідні екоспортно-імпортні операції. Тому, деколи можливий конфлікт між інтересами міжнародних корпорацій і відповідними державними структурами країни, що приймає, між підрозділами корпорації в різних країнах. Уряди країн, що приймають, можуть обмежувати свободу дій міжнародних корпорацій, регулюючи умови вивозу прибутку, зовнішніх операцій, забезпечуючи зайнятість і залучення місцевої робочої сили.

Існування національних валют. Люба компанія, яка працює на світовому ринку, стикається з проблемами, пов’язаними з іноземною валютою, тобто з обміном іноземних валют на національну. Зазвичай компанія одержує за експорт продукції дохід номінований в іноземній валюті. За всіма витратами, які пов’язані з придбанням матеріалів і сировини, що використовуються у виробництві розрахунки проводяться в національній валюті. В національній валюті свої доходи хочуть одержувати і акціонери, тому компанії вимушені здійснювати обмінні операції. Оскільки вартість іноземної валюти відносно національної постійно змінюється, такий обмін пов'язаний з ризиками.

Міждержавне регулювання валютно-фінансових операцій. Регулювання валютно-фінансових відносин регламентується міждержавними угодами, діючими під егідою МВФ, а також в рамках Європейської валютної системи.

Глобалізація ринків. Активна діяльність міжнародних корпорацій, яка отримала визначення економічної глобалізації, збільшила розміри ринків і значно посилила конкуренцію, що не могло не призвести до підвищення рівня підприємницького ризику. В основному валютні і процентні ризики існують в БНК. Якщо БНК планує успішно конкурувати і ефективно розвиватись в умовах глобалізації світової економічної системи їй необхідно здійснювати управління такими ризиками.

Податкова специфіка національних економік. Особливості фінансового менеджменту міжнародних корпорацій багато в чому визначаються специфікою податкових систем зарубіжних країн:

1) податковий тиск в різних країнах є різним;

2) в умовах недостатньо розвинутих податкових систем міжнародні корпорації можуть успішно здійснювати арбітражні операції з відповідними податковими асиметріями;

3) деякі країни оподаткування вітчизняних і зарубіжних компаній здійснюють неоднаково, що також необхідно враховувати при виході на ринок тої чи іншої країни.

Фінансовий менеджмент нерозривно пов'язаний з фінансами міжнародних корпорацій, тобто з грошовими відносинами, які стосуються утворення і використання власного і позикового капіталу. Сьогодні відомі різні варіанти класифікації джерел фінансування корпорацій. Один з них представлений на рисунку 1.

Рис. 1. Джерела засобів фінансування міжнародних корпорацій

Фінансовий менеджмент має багатоцільову спрямованість. Його основними задачами є:

Ø усунення банкрутства і великих фінансових втрат (капіталів, доходів і прибутків);

Ø максимізація ціни компанії (закордонного структурного підрозділу) через ріст курсової вартості акцій;

Ø забезпечення росту обсягів виробництва і продажу;

Ø максимізація прибутку і мінімізація витрат;

Ø забезпечення достатнього рівня доходності (активів, власного капіталу і продажу).

Пріоритет тої чи іншої задачі визначається в межах існуючої теорії фінансового менеджменту. Найбільш поширеним є твердження, що компанія повинна працювати таким чином, щоб забезпечити максимальний дохід її власникам. Зазвичай це пов’язано зі зростанням прибутковості, високої доходності і платоспроможності. Традиційна неокласична економічна теорія припускає, що люба компанія повинна максимізувати прибуток (з позиції довгострокового його отримання). В ідеальному випадку – при рівному доступі до інформації, наявності кваліфікованого керівництва – досягнення максимуму не можливе. Тому на практиці використовується інше поняття «нормальний прибуток».

В останні роки отримала розповсюдження теорія максимізації «ціни компанії». Розробники даної теорії виходили з припущення, що ні один із існуючих критеріїв – обсяг продажу, прибуток, рентабельність та інше – не можна розглядати в якості вимірника ефективності прийнятих рішень фінансового характеру.

Найбільш повній реалізації фінансами своїх функцій та їх взаємодії повинен сприяти відповідний фінансовий механізм (система управління фінансами) міжнародних корпорацій. За його допомогою в першу чергу досягається забезпеченість їх необхідними фінансовими ресурсами за рахунок як власних доходів так і залучених позичених ресурсів.

Для побудови ефективної фінансової системи управління фінансовими потоками в міжнародних корпораціях має розроблятися фінансова політика, що являє собою форму реалізації фінансової ідеології розвитку корпорації в розрізі окремих аспектів її фінансової діяльності. Крім того, фінансова політика міжнародної корпорації – це цілеспрямоване використання фінансів для досягнення стратегічних і тактичних задач, визначених статутними і іншими документами.

В складних фінансових умовах деяких країн конкретні структури міжнародних корпорацій вимушені вирішувати поточні фінансові проблеми з метою виживання, а не для розвитку своєї діяльності. Такі фактори спричиненні нестабільним економічним середовищем, непередбачуваною податковою і грошово-кредитною політикою держави. Невизначеність макроекономічної спрямованості державних органів окремих країни призводить до виникнення протиріч між корпоративними структурами і інтересами держави, невідповідністю між ціною зовнішніх запозичень і рентабельністю виробництва; дохідністю власного капіталу і фондового ринку.

Фінансова політика передбачає:

Ø отримання прибутку з метою економічного росту;

Ø оптимізація структури і вартості капіталу, забезпечення фінансової стійкості, ділової і ринкової активності міжнародної корпорації і її корпоративних структур;

Ø досягнення фінансової відкритості корпорації для власників, інвесторів і кредиторів;

Ø використання ринкових механізмів залучення капіталу за допомогою додаткових емісій цінних паперів, фінансового лізингу, проектного фінансування;

Ø розробка механізму управління фінансами на основі діагностики фінансового стану;

Ø забезпечення збалансованості внутріфірміного обміну матеріальними і грошовими потоками і формування фінансових ресурсів, для виконання взятих зобов’язань.

При розробці фінансової системи постійно виникають проблеми гармонізації інтересів структур міжнародної корпорації, наявність обсягу грошових ресурсів і збереження високої платоспроможності. Інституційна структура фінансової системи міжнародних корпорацій передбачає існування двох типів зарубіжних підрозділів – інтегрованих та відносно самостійних одиниць. Інтегровані одиниці – це підрозділи, функціонування яких цілком підпорядковане материнській компанії. Відносно самостійні одиниці – це підрозділи транснаціональної мережі, які функціонують у місцевому економічному середовищі країн, що приймають, відносно незалежно від материнської компанії. В одній і тій самій компанії підрозділи можуть бути інтегровані.

Сьогодні міжнародні корпорації викликають внутріфірмовий обмін товарами, послугами, управлінським досвідом і капіталом. Внутріфірмові реальні потоки показано на рисунку 2.

Рис. 2. Внутріфірмові реальні потоки

Обмін товарами та послугами між материнською компанією і закордонними філіалами, або між різними філіалами міжнародної корпорації, відбувається у вигляді експортних і імпортних операцій провідних країн.

Внутріфірмові трансфери товарів і послуг, породжують фінансові трансакції в межах корпорацій. Деякі операції ставлять фінансові вимоги довгострокового характеру (н-д, платежі роялті за технологією або рахунки за товари, продані в кредит). Капітальні інвестиції, викликають подальші потоки дивідендів і процентів, повернення основної суми кредиту.

Управління фінансовими потоками може здійснюватись за допомогою різних фінансових рішень. У кожній конкретній ситуації використовуються

Рис. 3. Фінансова система міжнародної корпорації

відповідні фінансові механізми, що дають змогу з найменшими втратами забезпечити рух фінансових ресурсів (рис. 3.). Слід зазначити, що фінансові потоки виникають не тільки між материнською компанією та філіалом, а й між усіма структурними підрозділами міжнародної корпорації (крім руху інвестицій та дивідендів), утворюючи, таким чином, величезну кількість елементів фінансових взаєморозрахунків.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ФІНАНСИ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ	\|	Особливості організації фінансів міжнародних корпорацій

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.