Управління технічним рівнем та якістю нової продукції

У ринковій економіці зрівняні права виробників і споживачів нововведень. Вони самі знаходять своє місце на ринку. При цьому їх мотивації виходять з фінансового виграшу і максимізації споживчого ефекту. Іншими словами, зв'язок між виробником і споживачем здійснюється через реальні, визначені ринком фінансові та цінові критерії. Потрібно враховувати, що споживач має вибір між нововведеннями. Саме споживач вибирає найбільш бажані властивості. Якість нової продукції визначається як ступінь відповідності вимогам споживачів.

Показники якості (техніко-економічні, експлуатаційні та інші параметри), які визначаються технічними умовами (ТУ), контролюються виробниками.

Технічний рівень продукції контролюється на наступних стадіях життєвого циклу:

· розробки;

· виробництва;

· експлуатації.

Оцінка технічного рівня здійснюється виробниками та споживачами. Виробники можуть орієнтуватися на кращі вітчизняні та світові аналоги, на вимоги міжнародних та національних стандартів, результати попередніх та приймальних випробувань дослідних зразків. Підвищення технічного рівня продукції означає втілення в ній нових, не реалізованих раніше науково-технічних знань і повинно забезпечити позитивний ефект від експлуатації нових виробів. До оцінки технічного рівня машин і устаткування, що належать різним «ніш», застосовується диференційований підхід.

У кожному технічному нововведенні втілені наявні на конкретний момент науково-технічні знання. Безумовно, науково-технічні знання не піддаються безпосередньому кількісному виміру, тому оцінка технічних нововведень може бути тільки відносна, на основі порівняння машин і устаткування, призначених для реалізації аналогічних виробничих функцій. Іншими словами, технічний рівень оцінюваного вироби виявляється шляхом порівняння з кращим, в сенсі технічних можливостей, світовим рівнем. Розрізняють технічний та техніко-економічний рівні. Під технічним рівнем розуміють ступінь втілення в новій продукції накопичених знань про найбільш повному і точному виконанні виробничих цілей відповідно до функціонального призначення.

Під техніко-економічним рівнем розуміють ступінь втілення в продукції науково-технічних знань про найбільш повному та точному виконанні виробничої мети найбільш економічним способом.

З позицій споживача техніко-економічний рівень представляється як компроміс між вигодою, яку отримують від цього рівня, і витратами на придбання відповідного обладнання. З позицій ж виробника - це компроміс між відпускною ціною на виріб з певним рівнем досконалості і витратами на його забезпечення. У такій постановці йдеться скоріше не про техніко-економічному рівні, а про конкурентоздатному технічному рівні. Відзначимо, що існує єдиний світовий конкурентноздатний рівень конкретних видів техніки.

При оцінці переваг машин і устаткування враховують не тільки технічні, але й економічні характеристики. Підвищення технічного рівня - процес, пов'язаний зі створенням і впровадженням в практику ресурсозберігаючої техніки. Іншими словами, у порівнянні з аналогами заміщаються нова техніка повинна мати більш високою продуктивністю, єдиної потужністю, надійністю і економічністю як у виробництві, так і в експлуатації. При цьому техніці, що займає різні виробничі «ніші», відповідають свої пріоритетні напрямки підвищення технічного рівня. Удосконалення техніки пов'язано з підвищенням її надійності та довговічності. Надійність - одна з головних властивостей виробу, що визначає поряд з продуктивністю його ефективність. Надійність визначається з інтересів споживачів.

Вирішальний вплив на досконалість техніки надає рівень наукового забезпечення, тому що саме на етапі наукових досліджень закладається потенціал нововведень, який через проектно-конструкторські роботи матеріалізується у виробництво. У країнах з ринковою економікою системи управління технічним рівнем і якістю роблять акцент на запобігання помилок саме на стадії наукових і конструкторських пророблень, щоб запобігти виникненню дефекту або усунути його, не доводячи до остаточної стадії виробництва вироби. Превентивна концепція управління технічним рівнем і якістю перспективна і для вітчизняних виробників. Для цього потрібно приділяти пріоритетну увагу створенню таких умов:

· наявність виробничого устаткування, здатного за своїми характеристиками підтримувати необхідний рівень продукції;

· оснащення обладнання мікропроцесорними пристроями контролю, діагностики та регулювання роботи;

· інформаційне, програмне та апаратне забезпечення роботи обладнання;

· наявність необхідного резерву виробничих потужностей для підтримки стабільного режиму роботи;

· забезпечення ефективного технічного обслуговування та ремонту, критерієм надійності якого слугують стабільність параметрів технологічних процесів та відсутність браку.

Визначальна передумова досягнення світового технічного рівня - наявність кваліфікованих кадрів. Досвід Японії підтверджує, що тільки завдяки цілеспрямованій роботі з виховання почуття відповідальності за технічний рівень створюваних машин і устаткування, за цій країні вдалося досягти лідируючого положення. Сьогодні Японія має кваліфікованіший у світі персоналом з точки зору володіння наукою управління технічним рівнем і якістю продукції та застосуванням її.

Для України один з факторів підвищення технічного рівня вітчизняної продукції полягає в міжнародному співробітництві в галузі науки і техніки, зокрема в закупівлі за кордоном ліцензій, впровадження в практику міжнародних стандартів. У даному контексті під ліцензією розуміється надання іноземним контрагентом за певну винагороду прав на використання винаходів, промислових зразків, ноу-хау (повністю або частково конфіденційні знання технічного, економічного, адміністративного, фінансового характеру, використання яких забезпечує переваги особі, яка отримала їх), технічної документації та інших науково-технічних досягнень і послуг типу інжинірингу. Все це оформлюється спеціальною угодою. Ліцензії можуть бути продані і на власне велике нововведення, що буде сприяти контролю за технічним рівнем певного виду продукції. Найважливішим фактором підвищення конкурентоспроможності продукції на світовому ринку стало створення системи сертифікації. Сертифікація широко поширена у світовій практиці. Поряд з національними функціонують і міжнародні організації, наприклад, Міжнародна організація по стандартизації, Міжнародна електротехнічна комісія (МЕК), Європейська економічна комісія (ЄЕК) та ін. Сертифікація - це комплекс дій, за допомогою яких незалежною стороною перевіряється і засвідчується відповідність продукції вимогам визначених нормативно-технічних документів. Наявність на продукцію сертифіката (документа), виданого авторитетним органом, що має великий кредит довіри, полегшує укладання зовнішніх договорів, вихід продукції на світовий ринок. Відзначимо, що в багатьох країнах з ринковою економікою не може бути представлена на внутрішній ринок продукція, яка не має сертифіката, що підтверджує її відповідність вимогам стандарту. Сертифікація передбачає проведення типових випробувань та державного нагляду за якістю сертифікованої продукції шляхом періодичних випробувань її зразків; оцінку умов виробництва (атестацію виробництва). Після проведення типових випробувань видається сертифікат відповідності на продукцію, а після оцінки умов виробництва, крім сертифіката на продукцію, видається атестат виробництва, що підтверджує здатність виробництва забезпечувати протягом певного часу відповідну якість.

Оцінка нової продукції на відповідність світовому технічному рівню включає чотири основних етапи:

1) визначення номенклатури показників, необхідних для оцінки;

2) формування групи аналогів і встановлення значень їх показників;

3) виділення базових зразків з групи аналогів;

4) зіставлення оцінюваного зразка з базовими.

Номенклатура показників, що застосовується для оцінки, повинна забезпечувати порівнянність різних зразків продукції одного виду, прийматися однаковою для всіх аналогів і оцінений продукції. Вона формується з урахуванням міжнародних стандартів. Крім оціночних номенклатура включає класифікаційні показники (призначення і область застосування даного виду продукції). Ці показники дозволяють віднести що є на світовому ринку зразки до групи аналогів оцінюваного виробу. До класифікаційних показників відносяться, наприклад, параметри типорозмірів продукції (потужність двигуна, вантажопідйомність тощо); показники наявності додаткових пристроїв або властивостей продукції (наприклад, холодильник із звуковим сигналом); показники виконання продукції, що визначають область її застосування; показники, що визначають групу споживачів, та ін. До групи аналогів при оцінці розробляється продукції входять перспективні і експериментальні зразки, надходження яких на світовий ринок прогнозується на період випуску оцінюваної продукції. При оцінці продукції, що випускається в цю групу входять зразки, що реалізуються на світовому ринку.

Для прогнозу значень показників перспективних зразків проводяться:

• аналіз сформованих тенденцій змін значень показників;

• патентні дослідження та оцінка термінів реалізації перспективних технічних рішень, спрямованих на поліпшення показників даного виду продукції.

Після формування групи базових зразків проводиться попарне їх порівняння з оцінюваним виробом. Результати порівнянь можуть бути наступними:

• оцінюється продукція поступається базовому зразку, якщо вона поступається йому хоча б по одному показнику, не перевершуючи його за жодним з інших;

• оцінюється продукція рівноцінна базовому зразку, якщо значення всіх їх показників збігаються;

• продукція перевищує світовий рівень, якщо перевершує кожен базовий зразок.

Оцінка технічного рівня машин і устаткування на стадії серійного виробництва передбачає спостереження за сертифікацією. Показники сертифікації є індикаторами міжнародного визнання.

Розглянуті напрямки управління технічним рівнем і якістю нової продукції мають наскрізний характер - від мікро-до макрорівня. Однак на мікрорівні існує внутрішня система управління технічним рівнем і якістю нової продукції. Велику допомогу тут може надати застосування вибіркового методу. Вибірковий метод корисний, коли проводяться сертифікаційні випробування і оцінюється міцність, надійність і інші параметри нової продукції. Вибірковий метод може бути застосований і для контролю стабільності технологічних процесів (заснованих на нових технологіях).

Тема 7 «Аналіз попиту на науково-технічну продукцію»

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структура процесу СОНТ	\|	Портфель проектів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.