ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ БАНКРУТСТВА ТА ЛІКВІДАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

1. Необхідність, функції та завдання інституту банкрутства.

2. Підстави та порядок порушення справи про банкрутство.

3. Етапи ліквідації підприємства, визнаного банкрутом та черговість задоволення претензій кредиторів.

4. Мирова угода: зміст та умови укладання.

5. Правова та фінансова відповідальність за приховане, фіктивне та зумисне банкрутство.

1. Необхідність, функції та завдання інституту банкрутства

Згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який набрав чинності з 01.01.2000 р. банкрутство – це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Інститут банкрутства має виконувати три основні функції:

1. Служити механізмом запобігання непродуктивному використанню активів підприємств.

2. Бути інструментом реабілітації підприємств, які опинилися на межі банкрутства, однак мають значні резерви для успішної фінансово-господарської діяльності в майбутньому.

3. Сприяти якнайповнішому задоволенню претензій кредиторів.

Головне завдання провадження справи про банкрутство підприємства полягає в якомога повнішому задоволенні вимог кредиторів. Цього можна досягти:

а) через продаж майна боржника та розподіл виручених коштів між кредиторами, що здійснюється в процесі ліквідаційної процедури;

б) на основі реалізації плану санації (реорганізації) боржника;

в) через укладення мирової угоди.

Таким чином, до боржника господарський суд може застосовувати такі типи процедур: ліквідаційні; реорганізаційні та санаційні; мирову угоду.

До ліквідаційних процедур відносять примусову ліквідацію підприємства-боржника з ухвали господарського суду та добровільну ліквідацію підприємства під контролем кредиторів. До реорганізаційних процедур належить фінансове оздоровлення підприємства на основі переведення боргу на санатора в обмін на повну або часткову зміну власника. Вдало реалізувавши план санації, можна погасити претензії кредиторів за рахунок грошових надходжень від фінансово-господарської діяльності боржника. Мирова угода укладається між боржником і кредиторами на будь-якому етапі провадження справи про банкрутство, якщо сторони дійшли компромісу щодо умов відстрочення сплати заборгованості.

Під неплатоспроможністю(дійсним банкрутством) розуміється визнана господарським судом або оголошена самим боржником нездатність у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями і (або) сплатити обов'язкові платежі через недостатність у нього активів у ліквідаційній формі. Підприємство вважається нездатним задовольнити вимоги кредиторів, якщо його зобов'язання або обов'язки не виконуються протягом трьох місяців з моменту настання дати їх виконання.

Склад і розмір зобов'язань за обов'язковими платежами визначається на момент подачі заяви в господарський суд про визнання боржника банкрутом.

До таких грошових зобов'язань включаються:

· заборгованість за передані товари, виконані роботи, надані послуги;

· суми позик з урахуванням процентів, що підлягають сплаті боржником.

Не включаються зобов'язання:

· перед громадянами за заподіяння шкоди життю і здоров'ю;

· за виплатами авторських винагород;

· перед фундаторами (учасниками) боржника;

· неустойки (штрафи, пені) за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання.

Розмір грошових зобов'язань повинен підтверджуватись рішенням суду або документами, що свідчать про визнання боржником цих вимог. Господарський суд порушує справу про банкрутство, якщо вимоги до боржника в сукупності становлять не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 9.	\|	Підстави та порядок порушення справи про банкрутство

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.