Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Портфель інвестицій підприємства

Якщо господарюючий суб’єкт працює ефективно і в нього є ресурси в достатньому обсязі для інвестування, то перед ним постає питання: куди їх інвестувати чи як створити ефективний інвестиційний портфель?

Під інвестиційним портфелем розуміють сукупність інструментів, відібраних для вкладення коштів у відповідності із стратегічними цілями інвестора. Іншими словами, це сукупність різноманітних інвестиційних інструментів, які зібрані воєдино для досягнення конкретної інвестиційної мети інвестора.

Таблиця 1.4

Класифікація інвестиційного портфелю підприємства

№ п/п	Класифікаційна ознака	Характеристика
1.	В залежності від мети інвестиційної діяльності	1) портфель росту; 2) портфель доходу; 3) портфель мінімізації ризиків
2.	В залежності від досягнення мети інвестування	1) збалансований; 2) незбалансований; 3) розбалансований
3.	В залежності від обраної стратегії інвестування	- агресивним; - зваженим; - консервативним

Класифікація інвестиційного портфелю представлена в роздавальному матеріалі (табл. 1.4):

1. В залежності від мети інвестиційної діяльності можна виділити:

1) портфель росту;

2) портфель доходу;

3) портфель, основна мета якого полягає в мінімізації ризиків, пов’язаних з інвестуванням.

Портфель росту передбачає орієнтацію інвестора на збільшення його ринкової вартості шляхом включення фінансових інструментів, ринкова ціна яких має тенденцію до постійного (або стабільного) зростання. Зрозуміло, що ризик, пов’язаний з таким портфелем, дуже високий.

Портфель доходу формується за рахунок цінних паперів, які забезпечують інвесторам високі поточні доходи. Такий портфель також є досить ризиковим.

Портфель мінімізації ризиків формується за рахунок тих фінансових інструментів, які, в першу чергу, забезпечують надійний інфляційний захист та високу ліквідність при невисокому рівні доходу.

2. В залежності від досягнення мети інвестування інвестиційний портфель може бути:

1) збалансований (сформований з фінансових інструментів, які повністю відповідають меті його формування);

2) незбалансований (включені в портфель інструменти протирічать меті його формування);

3) розбалансований (портфель, який раніше був збалансованим, але із-за зміни ринкової кон’юнктури перестав відповідати меті інвестування).

3. В залежності від обраної стратегії інвестування інвестиційний портфель може бути:

- агресивним (високо ризикованим);

- зваженим (поміркованим або середньо ризикованим);

- консервативним (низько ризикованим).

Незалежно від стратегії і тактики управління інвестиційним портфелем при його формуванні потрібно дотримуватися базових принципів фінансового менеджменту:

1. інвестиційний портфель повинен відповідати наявним фінансовим ресурсам підприємства.

2. оперативне управління портфелем цінних паперів повинно базуватися на принципі забезпеченості його керованості.

3. тактичне управління інвестиційним портфелем повинно здійснюватися з урахуванням стратегічних цільових орієнтирів інвестиційної політики: ліміту фінансових ресурсів на фінансове інвестування, рівня якості цінних паперів, що включаються в портфель, лімітів цінних паперів за термінами погашення.

4. обгрунтовуючи доцільність фінансових інвестицій, фінансовий менеджер повинен враховувати не лише їх дохідність, але й здатність зворотньої трансформації у готові засоби платежу.

У відповідності із зазначеним принципом забезпечення керованості фінансових інвестицій підприємства можуть використовувати самостійне або трастове (довірче) управління портфелем цінних паперів.

Самостійне управління інвестиційним портфелем застосовується при високому рівні кваліфікації спеціалістів підприємства і їх достатній інформованості про кон’юнктуру фондового ринку. При цьому інвестор може сам здійснювати епізодичний вихід на ринок цінних паперів або користуватися послугами брокерів.

Трастове (довірче) управління інвестиційним портфелем полягає у передачі інституціональним інвесторам (інвестиційним фондам та компаніям, трастовим компаніям, банкам) ряду управлінських функцій: здійснення розрахунків по цінних паперах, їх зберігання, посередництво при заставі, ведення бухгалтерського обліку, представництво інтересів підприємства на зборах акціонерів і т.д. Трастове управління може здійснюватися на агентських засадах (на підставі попередніх розпоряджень клієнта) або з повним представництвом (без попереднього узгодження операцій з цінними паперами з підприємством-власником).

Дохідність інвестиційного портфеля можна визначити за формулою:

Дп = ∑ Ді * Чі, (1.1)

і=1

де Дп – дохідність інвестиційного портфеля;

Ді – дохідність і-го активу;

Чі – частка і-го активу в портфелі;

n – число активів.

Отже, управління портфелем цінних паперів здійснюється шляхом поетапної реструктуризації фінансових активів, яка передбачає:

- збереження в портфелі найбільш дохідних і ліквідних інструментів;

- використання отриманих доходів від інвестицій для відшкодування поточних витрат;

- реінвестування частини чистого прибутку у нові цінні папери і реальні проекти.

Таким чином, формуючи інвестиційний портфель, підприємство повинно чітко визначитись у співвідношенні між прибутковістю та ризикованістю.

НА С.О:

Диверсифікація активів є одним з найбільш ефективних методів збалансованості інвестиційного портфеля та зниження ризику втрат. Оптимальна диверсифікація означає розподіл вкладень з максимальною дохідністю при мінімальному ризику. Диверсифікація є такою концепцією, якій не можна дати однозначного визначення. Диверсифікація (від латин. Diversus — різний і facer—робити) — це одночасний розвиток декількох або багатьох не взаємопов'язаних технологічних видів виробництва або обслуговування, розширення асортименту виробництва або послуг.

Диверсифікація дає змогу підприємствам „триматися на плаву" при складній економічній кон'юнктурі за рахунок випуску широкого асортименту продукції і послуг: збитки від нерентабельних виробів (тимчасово, особливо по нових) перекриваються прибутком від інших видів продукції.

Фінансова диверсифікація — це урізноманітнення фінансової діяльності, яка досягається через здійснення підприємством різних видів коротко- і довгострокових фінансових вкладень.

Механізм диверсифікації використовується перш за все для нейтралізації негативних фінансових наслідків несистематичних видів ризику. Разом з тим, він дозволяє мінімізувати в певній мірі і окремі види систематичних ризиків-валютного,процентного та ін. Принцип дії механізму диверсифікації заснований на розподіленні ризику, які є перепоною їх концентрації.

В механізмі диверсифікації фінансових ризиків можуть бути використанні наступні напрями:

1)диверсифікація видів фінансової діяльності (використання альтернативних можливостей отримання доходу від різних фінансових операцій);

2)диверсифікація валютного портфеля підприємства (вибір проведення зовнішньоекономічних операцій декількох видів валют);

3)диверсифікація депозитного портфеля(розміщення великих сум частково вільних коштів на зберігання в декількох банках);

4)диверсифікація кредитного портфеля(різноманітність покупців продукції під-ва і направлена на зменшення його кредитного ризику);

5)диверсифікація портфеля цінних паперів(дозволяє зниження рівня несистематичного ризику портфеля, не зменшуючи при цьому рівня його доходності);

6)диверсифікація програми реального інвестування(включення в програму інвестування різних інвестиційних проектів з альтернативною галузевою і регіональною направленістю,що дозволяє знизити сукупний інвестиційний ризик по програмі.

Варіанти здійснення диверсифікації портфеля за терміном угодою:

- Ступінчастий: полягає у рівномірному розподілі інвестицій між цінними паперами.

- Полярний: полягає у концентрації інвестицій у цінні папери полярного терміну. Основна частина коштів вкладається у цінні папери з коротким терміном і в цінні папери з довгим терміном обігу і лише незначна частина вкладається в середньострокові ціні папери.

Таблиця 1.5

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фінансові вкладення підприємств, їх види та джерела формування. Диверсифікація фінансових вкладень.	\|	Оцінка інвестиційної привабливості підприємства.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.