Методи оцінювання кредитоспроможності позичальника – юридичної особи

План лекції

1. Методи оцінювання кредитоспроможності позичальника – юридичної особи.

2. Методики оцінювання кредитоспроможності позичальника – фізичної особи.

3. Структурування кредиту, прийняття кредитних рішень.

Ключові слова: кредитоспроможність, платоспроможность, банкрутство, дефолт, методи і моделі оцінки кредитоспроможності, фінансовий стан підприємства, санація.

Під час формування в Україні нових економічних відносин, розвитку підприємництва, конкуренції принципово змінюється й діяльність банків, їхній підхід до проведення активних операцій, а особливо кредитних. Кредитні операції – це найважливіші операції, що приносять дохід банку, та чи не єдина можливість для підприємств залучити кошти у виробництво ззовні. Кредитування є однією з найризикованіших банківських операцій. Тому необхідним є мінімізація кредитного ризику за всіма напрямами вкладення коштів, а основним і найефективнішим методом такої мінімізації є якісна оцінка банком кредитоспроможності позичальників.

Для здійснення банком ефективної та якісної оцінки кредитоспроможності позичальника необхідним, окрім усього іншого, є правильне розуміння сутності поняття "кредитоспроможність".

Існують різні підходи до визначення категорії "кредитоспроможність", що базуються на певних критеріях, які формують сутність кредитоспроможності. До них належать: платоспроможність, дієздатність і правоздатність позичальника при здійсненні кредитної операції, ділова репутація, наявність забезпечення кредиту, здатність позичальника генерувати грошові потоки.

Кредитоспроможність —це спроможність позичальника за конкретних умов кредитування в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності.

Отже, застосування запропонованого визначення має не лише важливе теоретичне, а й практичне значення, оскільки визначає як зміст, так спрямованість і результат оцінки.

Cучасні підходи до методології оцінки кредитоспроможності позичальників у банківських установах мають базуватися на комплексному застосуванні кількісних і якісних показників. Використання різних підходів у комплексі дає можливість здійснити якісну оцінку кредитоспроможності позичальника, а отже, досягти зменшення кредитних ризиків та підвищення якості кредитного портфеля банку.

На нинішній день у світовій банківській практиці існує велика кількість підходів до оцінки кредитоспроможності.

Існуючі методи і моделі оцінки кредитоспроможності позичальника класифікуються як:

Застосування статистичних методів оцінки кредитоспроможності позичальника ставить за мету напрацювання стандартних підходів для об’єктивної характеристики позичальників, пошуку кількісних критеріїв для поділу майбутніх клієнтів на основі наданих ними матеріалів на надійних і ненадійних, тобто таких, які підпадають під ризик банкрутства, і тих, для кого загроза банкрутства малоймовірна.

Бально-рейтингова оцінка дозволяє прогнозувати своєчасність здійснення майбутніх платежів, ліквідність і реальність оборотних активів, оцінити загальний фінансовий стан підприємства і його стійкість, а також дає можливість визначити межі зниження обсягу прибутку, в яких здійснюється погашення частки фіксованих платежів. Перевагами бально-рейтингових моделей є простота, можливість розрахунку оптимальних значень за окремими показниками, здатність ранжирування підприємств за результатами, комплексний підхід до оцінки кредитоспроможності (використовуються показники, що відображають різні аспекти діяльності позичальника).

У зарубіжних країнах із розвинутою ринковою економікою банки застосовують досить складну систему показників для оцінки кредитоспроможності клієнтів. Вона диференційована залежно від характеру позичальника (фірма, приватна особа, вид діяльності) та від періодичності і розміру грошових надходжень на рахунки підприємства. Узагальнення кількісних та якісних характеристик позичальника здійснюється за допомогою таких моделей комплексного аналізу: Правило "6С", PARSER, CAMPARI, PARTS, МEMO RISK, система 4FC, Правило "5С" поганих кредитів. Ці методики оцінки кредитоспроможності позичальника стали досить популярними завдяки вдалому поєднанню в них аналізу особистих та ділових якостей клієнта.

Таким чином, при застосуванні статистичних моделей надається перевага оцінці кількісних чинників та не враховується роль міжособистісних відносин, неконкретність вибору системи базових кількісних показників, висока чутливість до недостовірності вихідних даних. Що стосується моделей комплексного аналізу, то вони побудовані на основі "напівемпіричних" методологій, тобто базуються на експертних оцінках аналізу економічної доцільності надання кредиту. Їх головним недоліком є орієнтація здебільшого на якісні чинники.

Кредитоспроможність позичальника – юридичноі особи – це ступінь довіри банку до зобов’язань клієнта повернути кредит, вона визначається фінансовими можливостями підприємства, рівнем менеджменту, перспективами розвитку бізнесу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 2. Оцінювання кредитоспроможності потенційного позичальника.	\|	Методики оцінювання кредитоспроможності позичальника – фізичної особи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.