Функції дипломатичного представництва.

Н.Е. 1.4. Дипломатичні та консульські представництва в міжнародному співробітництві в галузі туризму

1.Дипломатичні представництва

2. Консульські представництва

1. Дипломатичне представництво – це орган зовнішніх зносин держави, що знаходиться за її межами на території іншої держави, для здійснення дипломатичних зносин із нею.

Існують два види дипломатичних представництв: посольства та місії. Посольства – це представництва першого, вищого класу. Тому більшість держав, у тому числі Україна, віддають перевагу обміну дипломатичними представництвами на рівні посольств. До посольств прирівнюються представництва Ватикану – нунціатури. Місії являють собою представництва другого класу. Представництва Святішого престолу представлені тут інтернунціатурами.

Дипломатичні відносини встановлюються на підставі угоди між відповідними державами, у якій обговорюється рівень їхніх дипломатичних представництв. Звичайно він встановлюється на рівні посольств, оскільки із затвердженням у другій половині ХХ сторіччя принципу суверенної рівності держав, місії в даний час зустрічаються дуже рідко. Держава, що направляє посольство або місію в іншу державу, іменується державою, що акредитує, а держава, що приймає такі представництва на своїй території, - держава, що приймає, державою перебування. Главою посольства є посол, місії – посланник або повірений у справах, для Ватикана – інтернунцій.

Віденська конвенція 1961 року «Про дипломатичні зносини» у статті 3 закріпила функції дипломатичного представництва відповідно до міжнародного права. До них належать:

· Представницька функція, що полягає в представництві держави, яка акредитує, у державі перебування;

· Захист у державі перебування інтересів держави, що акредитує, і її громадян у межах, що допускаються міжнародним правом;

· Ведення переговорів з урядом держави перебування;

· Інформаційна функція – з’ясовування всіма законними способами умов і подій у державі перебування і повідомлення про них уряду держави, що акредитує.

· Функція заохочення дружніх відносин між державою, що акредитує, і державою перебування та розвиток їхніх взаємовідносин в галузі економіки, культури та науки.

Представницька функція полягає в тому, що дипломатичне представництво держави, що акредитує, представляє її в державі перебування в повному обсязі, тобто вона вправі цілком представляти її політичні, економічні, соціальні, культурні й інші інтереси. Ця функція заснована на суверенній владі держави – суб’єкта міжнародного права, що має об’єктивне право на представництво (право посольства). Представницька функція дипломатичного представництва в теоретичному аспекті починається з моменту оголошення про заснування дипломатичного представництва і його відкриття, а на практиці, звичайно, - із моменту вручення главою дипломатичного представництва вірчих грамот.

Функція дипломатичного захисту полягає в тому , що дипломатичне представництво за кордоном представляє і захищає не тільки інтереси держави, що акредитує, але і здійснює подібні заходи стосовно фізичних та юридичних осіб, тобто суб’єктів, які знаходяться в правовому зв’язку з державою, що акредитує.

У міжнародному праві на основі практики вироблені критерії правомірності дипломатичного захисту :

ü Функція дипломатичного захисту надається тільки дипломатичним представництвом;

ü Дипломатичний захист поширюються в основному тільки на громадян держави, що акредитує;

ü Ця функція починає діяти не відразу після вчинення особою правопорушення, а тільки після того, як посольством вичерпані всі законні засоби, що передбачені рамками законодавства державами перебування;

ü Дипломатичний захист не надається іноземним громадянам, громадянам країни перебування або апатридам (функція дипломатичного захисту не збігається з правом дипломатичного притулку).

Функція ведення переговорів з урядом країни перебування є основною процесуальною функцією, що вказує на засіб здійснення дипломатичних повноважень. У широкому значенні ця функція розуміється як спілкування дипломатичного представника з владою країни перебування. У вузькому – це переговори з питань укладання міжнародного договору або інших угод.

Інформаційна функція полягає в тому, що дипломатичне представництво має право всіма легальними, припустимими засобами (у рамках законодавства країни перебування) здійснювати збір інформації і передавати її уряду своєї країни. Посольство забов’язане надавати інформаційні послуги суб’єктам, що знаходяться на території країни перебування.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тип галоїдів.	\|	Дипломатичні привілеї та імунітети.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.