МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Приховані методи зовнішньоекономічної політики
Серед нетарифних методів регулювання важливу роль відіграють приховані методи, які можна назвати методами прихованого протекціонізму. Основними з цих методів є: Ø технічні бар’єри; Ø внутрішні податки та збори; Ø державні закупівлі; Ø вимоги про вміст місцевих компонентів. Технічні бар’єри – усі державні заходи контролю та обмежень, пов’язані з вимогами до технічних параметрів товару, які можуть бути використані як засіб обмеження доступу тих чи інших товарів на внутрішній ринок країни. Вони можуть встановлюватись у вигляді: Ø стандартів; Ø технічних норм і правил; Ø вимог до безпеки товарів; Ø вимог до упакування, маркування та інших технічних характеристик продукції. Технічні бар’єри передбачають застосування заборон, обов’язкової інспекції товарів, спеціальних дозволів на ввіз, інспекції підприємств-постачальників, спеціальних вимог до маркування та пакування, а також фактично сформованих технічних параметрів. Заборони існують на ввезення продукції, яка не відповідає технічним вимогам. Наприклад, у США заборонено ввіз автомобілів, які не відповідають вимогам національного законодавства щодо безпеки автомобілів (стандартам безпеки) [14, с. 76]. Серед технічних бар’єрів виокремлюють декілька специфічних сфер – санітарні, ветеринарні, фітосанітарні норми та правила. Ці сфери регулювання пов’язані не тільки зі стандартами на ті чи інші товари, а й із забезпеченням безпеки населення, сільськогосподарських тварин та рослин. Прикладом технічних бар’єрів може бути заборона американського експорту консервованих овочів у Норвегію, оскільки ця країна не дозволяє ввозити харчові продукти, що містять окремі види солей. Товари, імпортовані в Канаду, повинні бути маркіровані на англійській і французькій мовах чіткими написами, що не стираються і не змиваються. Франція забороняє рекламу алкоголю, виготовленого з зерна (наприклад, шотландського віскі). В Україні заборонено використовувати окремі види харчових добавок і барвників при виробництві продуктів харчування, хоча вони використовуються у низці європейських країн [12, с. 73]. Головна риса всіх технічних бар’єрів – це те, що вони офіційно застосовуються не як засіб обмеження імпорту, а для забезпечення цілісності національної системи стандартизації безпеки використання товарів. Цей захід охоплює близько 1/3 товарів світової торгівлі. Внутрішні податки та збори – приховані методи торгової політики, спрямовані на підвищення внутрішньої ціни імпортного товару й скорочення внаслідок цього його конкурентоспроможності на внутрішньому ринку. Вони виконують фіскальну функцію – поповнення Державного бюджету з метою наступного фінансування, зокрема державних органів, які відповідають за регулювання, контроль та спостереження за зовнішньоторговою діяльністю. Внутрішні податки та збори поділяються на дві групи: 1) зрівнювальні податки та збори – еквівалентні непрямим податкам та зборам, які збираються у країні-імпортері з національних товарів у формі податку на додану вартість (ПДВ), податку на продаж, податку на споживання, акцизу. Мета цих податків та зборів – створення єдиного податкового режиму для іноземних та вітчизняних товарів; 2) податки та збори, які збираються з імпортера у зв’язку з митним оформленням і переміщенням товару через кордон. До цієї групи, крім збору за митне оформлення товару, належать: Ø імпортний депозит – форма застави, яку імпортер має внести на певний термін, – безвідсотковий внесок, що дорівнює усій або частині вартості товару. Внаслідок цього з обороту вилучається значна частина капіталу експортера, що обмежує його платоспроможність; Ø кредитні обмеження для імпортера, які полягають в обмеженні максимальної суми кредиту, терміну видачі, збільшенні відсоткової ставки при наданні у кредит грошових коштів, зумовлені їх цільовим використанням (імпорт товарів); Ø прикордонні збори фіскального характеру; Ø обмеження стосовно іноземних вино-горілчаних виробів; Ø дискримінаційні збори з автомобілів; Ø поштові збори; Ø портові збори; Ø інші. Іноді всі збори можуть бути об’єднані в єдиний консолідований імпортний податок. Наприклад, в Уругваї та Сирії він становить від 5 до 40% від митної вартості імпортованого товару. Державні закупівлі – прихований метод торговельної політики, який вимагає від державних органів та підприємств закуповувати певні товари лише у національних фірм, незважаючи на те, що ці товари можуть бути дорожчі за імпортні. Наприклад, американський уряд за законом 1933 р., який отримав назву “Акт: Купуй американське”, платив на 12% більше, а для оборонних товарів – на 50% більше, американським постачальникам порівняно з іноземними [14, с. 80]. Вимоги про вміст місцевих компонентів – прихований метод торговельної політики держави, який законодавчо встановлює частку участі національних виробників у виробництві імпортного товару. Наприклад, США зобов’язують іноземних постачальників автомобілів на американський ринок, зокрема японських, розширити використання комплектуючих частин американського виробництва, робочої сили та послуг у сфері реклами.
Читайте також:
|
||||||||
|