Телебачення як комунікація?

Одним із перших кроків на шляху подальшого детального аналізу процесів трансформації свідомості завдяки телебаченню є відповідь на питання про те, чи телебачення варто називати комунікацією. Ми розуміємо комунікацію у традиційному трактуванні терміна – обмін інформацією. Ми вважаємо похибкою таку точку зору. Доведемо свою думку.

По-перше, оскільки комунікація передбачає обмін інформацією, повинна бути реакція телеглядача на інформацію, яка пропонується телевізором-комунікатором (ми аналізуємо термін «комунікатор» у діаді «комунікатор – комунікант»). Телеглядач-комунікант, сприймаючи інформацію від телевізора, повинен адекватно реагувати на неї. Частіше телеглядач не реагує на інформацію, отриману у формі телевізійного продукту. Телеглядач не розмовляє з тим, хто подає інформацію. Телегдядач є пасивним. У такому випадку, про яку комунікацію як обмін інформацією можна говорити. На наш погляд, варто обговорювати не комунікацію з телевізором, а ступінь інформаційно-психологічного впливу телепродукції на поведінку телеглядача. Нашу позицію підтверджує думка Ж. Бодрійяра. Дослідник повідомляє: «Головною характеристикою мас-медіа є те, що вони представляються якимсь «антимедіатором», що вони не транзитивні, що вони виробляють не-комунікацію – якщо лише ми погодимося визначати комунікацію як обмін, як простір взаємності слова і відповіді, тобто як відповідальність, але не як психологічну або моральну відповідальність, а як особистий взаємозв'язок в обміні». Ж. Бодрійяр конкретизує свою думку: «..., якщо ми визначимо комунікацію як щось, що є відмінним від простої передачі/прийому інформації, нехай навіть і такої, що можна повернути назад в feedback. Отже, вся сучасна архітектура медіа ґрунтується на наступному визначенні: вони суть те, що завжди забороняє відповідь, що робить неможливим будь-який процес обміну (якщо лише він не набуде форми симуляції відповіді, включеної у процес передачі, що у жодному випадку не міняє однобічність комунікації)».

Нам цікава думка Ж. Бодрійяра, яка стосується аналізу ситуації, коли масмедіа віддають інформацію, і не можуть її прийняти. Автор наполягає на тому, що ті, хто володіють масмедіа, не бажають зворотного зв’язку. «Давати і робити так, що тобі неможливо віддати», декларує Ж. Бодрійяр, - «це розірвати обмін на свою користь і встановити монополію, при якій соціальний процес втрачає рівновагу». Нинішнє потужне телебачення не вважає доцільним сприймати, воно лише дає потік інформації, не чуючи ані критики на свою адресу, ані конструктивних зауважень. Дає свій голос без озирання на телеглядача, тому що голос останнього навзаєм непотрібний. Влада телевізора, телепродукції у багатьох оселях – це ознака часу, ознака інформаційного трансформованого суспільства. Ж. Бодрійяр протестує проти влади телебачення, проти влади масмедіа. Влади, яка не чує підвладних. Він пише про масмедіа: «... мова говориться так, що на неї ніколи не може бути отримана відповідь». І дає пораду-передбачення: «Ось чому єдино можлива революція в цій області – так само, як і в будь-якій іншій; тобто просто революція – полягає у відновленні цієї можливості відповіді. Така проста можливість передбачає перекидання всієї сучасної структури медіа». Варто погодитися з дослідником вже тому, що у випадку, коли комунікацією називаємо обмін інформацією, необхідно вконструйовувати ідею обміну на рівні виховання змалечку в родині, у дитячому садку, у школі тощо. Кожний вихователь (батьки чи вихователі навчальних закладів), кожний чиновник, кожний службовець у супермаркеті, кожний перехожий повинний мати пріоритет у тому, щоб підтримати право кожного (незалежно від віку, статі, статусу, ролі) мати власне судження, право на висловлення свого судження, думки, позиції, бачення кожного. Пріоритет на висловлення власної думки повинний війти конституційно (не в політичному значенні, а в ментально-етичному) в образ мислення кожного індивіда у суспільстві. Саме тоді роль телебачення як монополіста на так звану комунікацію буде припинена, ліквідована. Відживе сама по собі. Те, що у підручниках називають «одновекторною комунікацією» і чим називають телебачення, вийде з ужитку.

Виникає логічне питання: що буде після краху телебачення, після одновекторної комунікації як трансформації свідомості суспільства? Відповідь очевидна і ... несподівана. Настане нова ера нової трансформації (зміни) свідомості суспільства. Назва такій ері – «комунікація» у первинному значенні слова. Іншими словами, настане обмін інформацією. І такий обмін стане новим витком трансформації свідомості. Інше питання: які форми комунікації набудуть чинності? Відповідь майже очевидна. Спробуємо «назвати» і спрогнозувати.

4. Впливу мас-медіа на аудиторію:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Типи трансформації свідомості під впливом мас-медіа	\|	Синергетичні прогнози на майбутнє

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.