Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Рух основних засобів підприємства

Інші необоротні активи – всі інші необоротні активи, які не є нематеріальними активами, основними засобами, довгостроковими фінансовими інвестиціями, довгостроковою дебіторською заборгованістю та відстроченими податковими активами.

Відстрочені податкові активи – це сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок виникнення різниці між обліковою та податковою базами оцінки.

Довгострокова дебіторська заборгованість – це заборгованість фізичних і юридичних осіб, яка буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

Довгострокова дебіторська заборгованість оцінюється за дисконтовою вартістю майбутніх платежів, які очікуються для погашення цієї заборгованості.

Відстрочений податковий актив виникає в тому випадку, коли податок на прибуток, визначений згідно з обліковою політикою підприємства, менший за податок на прибуток, визначений за чинним законодавством.

Стан виробничого потенціалу – найважливіший фактор ефективності основної діяльності підприємства. Бухгалтерська звітність дозволяє досить детально проаналізувати наявність, стан і зміни найважливішого елемента виробничого потенціалу підприємства – його основних засобів.

В процесі виробництва основні засоби, які експлуатуються, зношуються фізично та старіють морально. Ступінь фізичного зносу визначається в процесі нарахування амортизації. Цей процес може розглядатися в кількох аспектах як засіб:

1) визначення поточної оцінки незношуваної частини основних засобів;

2) віднесення на готову продукцію одночасних витрат в основні засоби;

3) накопичення фінансових ресурсів для наступного заміщення вибуваючих з виробничого процесу основних засобів чи вкладення в нові виробництва.

Для аналізу руху основних засобів складають таблицю (табл.3.4).

Табл.3.4.

Показники Залишок на початок року Введено Вибуло Залишок на кінець року Темп зміни,%
Первісна вартість основних засобів,т.г.          
в тому числі: активна частина, тис.грн.          
Залишкова вартість основних засобів          
Частка активної частини основних засобів, %          
Коефіцієнт гідності, %          
Коефіцієнт зносу, %          
Коефіцієнт оновлення, %          
Коефіцієнт вибуття, %          

 



Интернет реклама УБС

Особливості структури та функціонального призначення різних елементів майна підприємства слід враховувати при їх аналізі.

Показники майнового стану підприємства характеризують стан та структуру активів підприємства у сукупності з їх джерелами покриття (пасивами), їх можна поділити умовно на дві групи: показники, які визначають стан основних засобів, та показники, які визначають стан оборотних коштів. Якісна характеристика основних засобів оцінюється за допомогою показників:

- індексом постійного активу;

- коефіцієнтом довгострокового залучення позикових коштів;

- коефіцієнт реальної вартості майна тощо.

Усі ці показники характеризують майновий стан підприємства з різних боків.

Індекс постійного активу показує долю основних засобів та необоротних активів у джерелах власних коштів і розраховується за формулою:

Оз

кпа = ¾¾

Вк

 

де Оз - основні засоби та необоротні активи;

Вк - власні кошти.

Важливим показником характеристики майнового стану підприємства є коефіцієнт реальної вартості майна, який показує, яку частку в вартості майна становлять засоби виробництва. Цей показник визначається за формулою:

 

 

Озз +Вз + Нв + Мшп

квм = ¾¾¾¾¾¾¾¾¾

А

де Озз - основні засоби за залишковою вартістю;

Вз- виробничі запаси;

Нв- незавершене виробництво;

Мшп - малоцінні та швидкозношувані предмети;

А - вартість активів підприємства.

Цей коефіцієнт визначає рівень виробничого потенціалу підприємства, забезпеченість виробничого процесу засобами виробництва.

Загальноприйняте, що якщо значення цього показника нижче 0,5, це повинно насторожити як саме підприємство, так і його партнерів. Але в теперішній час вартість частини основних засобів занижено. Тому у деяких випадках значення цього коефіцієнту нижче 0,5 вважається нормальним. Іншими причинами низького рівня коефіцієнта можуть бути: занадто великі довгострокові фінансові або капітальні вкладення, великі залишки готової продукції, велика дебіторська заборгованість. Усі ці причини негативно характеризують майновий та фінансовий стан підприємств, хоча такі як велика дебіторська заборгованість та складські залишки готової продукції в умовах сьогодення легко пояснити.

В сучасних умовах високого технічного рівня виробництва фінансовий стан будь-якого підприємства багато в чому визначається обсягами та прогресивністю основних засобів, їх технічним станом, ефективністю їх обертання. Тому усі ці характеристики використання основних засобів постійно повинні бути у центрі уваги фінансового менеджера і аналітика.

Задачами фінансового аналізу використання основних засобів є:

• забезпеченість основними засобами (відповідність величини, складу та технічного рівня засобів потребам в них, своєчасності їх поповнення);

• технічний стан основного капіталу;

• ступінь використання основних засобів по факторах, які на них впливають;

• повнота використання основних засобів;

• вплив використання устаткування на обсяг продукції;

• резерви збільшення обсягу продукції за рахунок поліпшення використання основних засобів.

В ході аналізу використання основних засобів досліджується: введення їх в дію; наявність; фондовіддача; вибуття та ліквідація основних засобів; ступінь використання устаткування тощо.

Розпочинається аналіз із визначення забезпеченості виробництва основ­ни­ми засобами. Потім вивчається їх використання з точки зору виявлення ре­зер­вів, після чого здійснюються розрахунки резервів збільшення обсягів вироб­ництва за умов мобілізації резервів поліпшення використання основних засобів.

Узагальнюючим показником технічного стану основних засобів є ступінь їх зносу, тобто відношення величини зносу до початкової вартості усіх основних частин (в першу чергу виробничого устаткування та робочих машин, які мають вирішальний вплив на потужність підприємства).

Ступінь зносу основних засобів у відсотках (r %) та її зміни визначаються шляхом співвідношення сум основних засобів (F) та їх зносу (г) в активі та пасиві бухгалтерського балансу на початок та кінець аналізованого періоду:

R1x100 R0x100

r% = ¾¾¾ - ¾¾¾ ,

F1 F0

де індекси 0 та 1- величини показників на початок та кінець періоду.

Для того, щоб знайти амортизацію основних засобів можуть використовуватись такі методи її розрахунку:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації
визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк
корисного використання об'єкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума
амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на
початок звітного року або первісної вартості на дату початку
нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма
амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та
результатом кореня ступеня кількості років корисного використання
об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на
його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна
сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості
об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату
початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка
обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і
подвоюється;

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається
як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного
коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням
кількості років, що залишаються до кінця строку корисного
використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його
корисного використання;

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається
як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг)
та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації
обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний
обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити
(виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Нарахування амортизації може здійснюватися з урахуванням
мінімально допустимих строків корисного використання основних
засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку
застосування виробничого методу).

Якщо, наприклад, на підприємстві знос основних засобів зріс з 27,3% до 29,4%, то це буде негативно характеризувати дії підприємства щодо вдосконалення технічної бази виробництва.

Для оцінки технічного рівня основних засобів визначається також питома вага прогресивного устаткування в загальній його кількості та вартості.

Найбільш узагальнюючим показником ефективності використання основних виробничих засобів е показник використання виробничої потужності.

Якщо сумарна виробнича потужність недостатньо використовується, то необхідно встановити, випуск яких саме видів продукції негативно впливає на загальний рівень використання потужностей по плану та фактично.

Відсоткові показники використання потужностей - плановий (Кпл%) та фактичний (Кф%) розраховуються за формулами:

 

Qіпл х 100

Kпл% = ¾¾¾¾ ,

Zіпл

Qіф х 100

% = ¾¾¾¾ ,

Zіф

де Qіпл та Qіф - плановий та фактичний випуск і-го виду продукції;

Ziпл та Ziф - планова та фактична потужність по випуску цього виду продукції.

Потім з'ясовуються причини неповного використання виробничих потужностей по цих видах продукції та плануються дії по усуненню цих причин, зокрема, шляхом підвищення пропускної спроможності виробництва.

Далі проаналізуємо показники стану та ефективності використання основних засобів. Показники, що характеризують використання основних засобів, можна згрупувати в три групи:

1. Показники забезпечення основними засобами, до яких відносять:

А) фондомісткість:

Фм = (3.7)

де Фк – фактична вартість основних засобів;

Вп – вартість виробленої продукції.

Характеризує забезпеченість підприємства основними фондами величиною, яка визначається шляхом ділення основих фондів на вартість виробленої продукції.

Б) фондоозброєність:

Фз = (3.8)

де х – середньооблікова чисельність працівників.

Показує розмір основних фондів на одного працюючого.

В) коефіцієнт реальної вартості основних засобів в майні підприємства:

Крв = (3.9)

де Фз – залишкова вартість основних засобів;

М – вартість майна підприємства.

2. Показники стану основних засобів:

А) коефіцієнт оновлення основних засобів:

Кон = (3.10)

де Фв вартість введених основних фондів.

Фкін – вартість основних засобів на кінець періоду.

Показує долю введених основних фондів в за-гальній вартості основних фондів.

Б) коефіцієнт вибуття основних засобів:

Кв = (3.11)

де Фу– вартість виведених основних виробничих фондів.

Фп – вартість основних засобів на почпток періоду.

Характеризує інтенсивність вибуття основних виробничих фондів.

В) коефіцієнт приросту основних засобів:

Кпр = (3.12)

Фп – вартість основних засобів на початок періоду.

Показує ступінь збільшення основних фондів у звітному періоді, якщо порівняти з минулим періодом.

Г) коефіцієнт зносу основних засобів:

Кз = (3.13)

Фп – первісна вартість основних засобів.

Показує ступінь зносу основних ви­робничих фондів.

де З – сума зносу основних засобів.

Д) коефіцієнт придатності основних засобів:

Кприд = 1 – Кз (3.14)

Відображає частину основних фондів, придатну для експлуатації.

2. Показники ефективності використання основних засобів:

А) фондовіддача:

Фм = (3.15)

Характеризує ефективність використання основних виробничих фондів. Відображає суму виробленої продукції на одну гривню основних виробничих фондів.

Б) сума прибутку на 1 гривню основних засобів. Визначається як відношення суми прибутку до середньорічної вартості основних засобів.

В) рентабельність основних засобів. Визначається як і попередній показник, але у відсотках [11].

Перевагою показника фондомісткості е те, що його чисельник може бути розкладений на складові частини по окремих цехах та групах устаткування. Це дозволить встановити вплив використання техніки на кожній виробничій дільниці на узагальнюючий показник використання засобів.

При визначенні показників фондовіддачі, фондомісткості обсяг продукції може розраховуватись у вартісних, натуральних та умовних одиницях.

Основні виробничі засоби визначаються по вартості, по площі, яку займають, або в інших вимірах, причому в розрахунок приймається їх середня хронологічна величина за аналізований період.

Натуральні та умовно-натуральні вимірювачі обсягу продукції застосовуються лише на підприємствах, що випускають продукцію одного виду або якщо ії можна прирівняти до одного виду.

Тому більшість підприємств, які виготовляють широку номенклатуру виробів, зведені показники фондовіддачі розраховують виходячи з обсягу продукції у вартісному виразі. При цьому можуть застосовуватись різні показники обсягу продукції - чиста, валова, реалізована, товарна продукція. З метою аналізу рекомендується також розраховувати суму прибутку на гривню вартості основних виробничих засобів.

На рівень фондовіддачі (фондомісткості) у вартісному виразі впливають такі фактори:

• рівень цін на продукцію;

• структура ціни та її зміни внаслідок асортиментних змін;

• оцінка основних виробничих засобів;

• структура засобів;

• технічний їх рівень та стан;

• ступінь використання.

Для визначення впливу змін у структурі та асортименті продукції на динаміку фондовіддачі співставляють динаміку обсягів виробництва та динаміку показників фондовіддачі, розрахованих на базі чистої та валової продукції.

Необхідно також аналізувати вплив на фондовіддачу оцінки основних виробничих засобів, яка коливається по однакових за своєю технічною якістю основних засобах в залежності від часу їх надходження та від того, чи здійснювалось будівництво споруд господарським чи підрядним засобом. Переоцінка основних засобів по відновлюваній вартості у перші роки після її проведення підсилюють вірогідність показників фондовіддачі та фондомісткості. Однак при цьому слід виходити із оцінки по повній відтворювальній вартості, а не по залишковій.

Вплив структури основних виробничих засобів на фондовіддачу обумовлений тим, що різні категорії основних виробничих засобів неоднаково активно приймають участь у виробничому процесі. Співставлення темпів росту фондовіддачі на гривню вартості основних засобів, в тому числі машин та устаткування, дозволить виявити вплив змін в структурі основних засобів на ефективність їх використання.

Також для оцінки основних засобів можуть використовуватись такі показники:

1. Рівень екстенсивного використання основних засобів —
визначається відношенням суми вартості основних засобів, які
використовуються за окремими змінами роботи підприємства до
загальної вартості основних засобів. Підвищення цього показни­ка прямо пропорційне збільшенню обсягів господарської діяль­ності.

2. Співвідношення темпів приросту балансової і первісної вартості основних засобів— показує на скільки відсотків зміню­ється балансова вартість зі зміною первісної на 1 %. Якшо вели­чина цього показника більша 1,0, це свідчить про створення умов поліпшення фінансового стану підприємства.

3. Рівень прибутковості основних засобів можна визначити через взаємозв'язок показників:

ЧП/СЗ = ОГ/СЗ * ЧД/ОГ * ЧП/ЧД

де ЧП— чистий прибуток; СЗ— середньорічна вартість основ­них засобів; ОГ— обсяг господарської діяльності за величиною створених об'єктів підприємництва; ЧД— чистий дохід за вели­чиною реалізованих об'єктів господарської діяльності.

4. Доцільно порівняти рівні зміни капіталоозброєності персона­лу (КО) і продуктивності праці (ПП). Бажано, щоб було:

ПП1/ ПП0 > КО1 / КО0

Для характеристики ступеня завантаження основних засобів аналізують коефіцієнти, що дозволяють здійснити оцінку:

- екстенсивного використання— як співвідношення фактич­ного і нормативного (можливого) часу використання основних засобів;

- інтенсивного використання — як співвідношення факти­чного і нормативного (можливого) обсягу створених об'єктів діяльності (у вартісному або натуральному виразі) за одиницю часу;

- комплексного (інтегрального) використання, як добуток ко­ефіцієнтів екстенсивного та інтенсивного використання.

 

 


Читайте також:

  1. Cтруктура апаратних засобів ІВС
  2. IV група- показники надійності підприємства
  3. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
  4. WEB - сайт підприємства в Інтернет
  5. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
  6. Автопідприємства вантажних автомобілів
  7. Адміністративно-правовий статус торговельного підприємства
  8. Активами торговельного підприємства
  9. Активи підприємства, їх кругооборот і оборот
  10. Альтернативні варіанти довгострокового фінансування діяльності підприємства
  11. Альтернативність у реалізації стратегії розвитку підприємства
  12. Амортизація основних засобів

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Довгострокові фінансові інвестиції – це інвестиції, які не можуть бути класифіковані як поточні. | Довгострокові фінансові інвестиції – це інвестиції, які не можуть бути класифіковані як поточні.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.