МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Історичні моделі журналістики.Слово “модель” передає дуже важливий відтінок смислу: розглядаються певні конструкції преси, а не лише її класифікація на тлі різних змінних історичних періодів. Модель журналістики – явище конкретно-історичне. Вона залежить не стільки від часу як такого, скільки від суспільного середовища, під впливом якого формується. 1. Феодально-монархічна преса. - втілює авторитарну концепцію, є дзеркалом певної соціально-політичної системи; - їй властиві підконтрольність через ліцензування, цензуру, призначення керівництва, заохочення лояльних видавців і покарання непокірних; - нормативним джерелом для суджень про політику були численні офіційні видання, які являли собою єдиний загальнодержавний “стандарт”; - з погляду ідеології феодально-монархічну журналістику відрізняє патріотизм різного спектру тонів – від щирої відданості народу до так званого «казенного» патріотизму; - усе це вплинуло на зміст і літературну манеру таких видань. Тут в обов’язковому порядку вміщують звіти про події двору, про одяг та манери царської сім’ї тощо, відповідно така преса насичена пропагандистськими інтонаціями, часом вона є безапеляційною та пишномовною; - такий спосіб мислення і дій обов’язково призводить до консерватизму і це є причиною перетікання читацького інтересу до опозиційних органів друку, якщо такі є. 2. Релігійно-клерикальна преса. Має самостійне значення у тих суспільних системах, де церква фактично здійснює політичну владу. У світських державах конфесійний (церковний) друк – це один із напрямів спеціалізації за інтересами частини аудиторії. Ця модель має багато спільного з феодально-монархічною, тут лише посилений власне релігійний чинник. Проходить немов заміщення фігур – замість монарха центром є релігійний діяч. 3. Буржуазна модель преси. Має 2 періоди розвитку – ранній та зрілий. Ранній етап – преса була зумовлена ідеологією епохи Просвітництва і мала буржуазно-демократичний характер. Характеризувалася загостреною антифеодальною й антиклерикальною спрямованістю, виступала проти монархії, за всезагальну рівність і громадянські свободи. Характерною особливістю цієї преси є сатиричність і полемічність, насиченість текстів морально-філософськими, економічними та політичними роздумами, тому ці твори часто нагадували трактати чи ораторські промови. Зрілий етап – преса цього періоду мало схожа на попередню. У ідейно-політичному плані вона втрачає принципову опозиційність системі влади. Друк є критиком дії конкретного уряду, але не основ державного устрою. Зміст її поповнюється не стільки пафосними роздумами, скільки повсякденними фактами. З економічного погляду преса стає галуззю вигідного розміщення капіталу, тому головною фігурою в журналістиціці стає не редактор чи журналіст, а власник ЗМІ. 4. Соціалістична модель. Зароджується в буржуазному суспільстві як бічна гілка буржуазної системи друку. Основна ознака – служіння соціалістичній ідеї. Друк виступає проти класичного капіталізму з його приватновласницькою природою, за глибинне реформування ладу чи за революційну зміну системи власності й політичної влади. Преса ця була засобом ідейно-політичної боротьби, особливо пізніше – у біографії радянського суспільства. 5. Сучасна модель. Сучасна укр. журналістика перебуває у пошуках оптимальної моделі своєї побудови та функціонування. На сучасному етапі можемо говорити про 2 можливі сценарії розвитку журналістики в Україні: оптимістичний та песимістичний. Песимістичний: - економіка мало сприяє розвиткові та використанню інформаційних технологій; - ресурси країни в міжнародному обміні й розподілі праці обмежені; - потужна конкуренція на світових інформаційних ринках: український виробник витісняється із наявних інформаційних секторів. Місце України у світовій інформаційній спільноті – десь між лідерами та аутсайдерами, ближче до останніх. Оптимістичний: - в Україні формується сучасне інформаційне суспільство; - зміцнюється інформаційний потенціал, розвиваються інформаційні системи та мережі.
Читайте також:
|
||||||||
|