Обігові кошти, їх реалізація і управління в промисловості.

Засоби, інвестовані підприємством в матеріальне виробництво, підрозділяються залежно від тривалості їх обороту на основні засоби і обігові кошти. Як критерій оцінки тривалості обороту прийнята природна тривалість процесу матеріального виробництва, рівна одному року. Виходячи з цього в теорії і на практиці прийнято засоби з оборотністю більше року відносити до основних засобів, з оборотністю в межах року - до обігових коштів. Ці засоби підприємств використовують для створення оборотних виробничих фондів і фондів звернення.

Оборотні виробничі фонди є необхідними для виробництва запасами сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, палива, запасних частин для ремонту малоцінних і швидкозношуваних предметів(МШП), незавершеного виробництва(витрати майбутніх років).

Фонди обігу включають: готову продукцію, грошові кошти і засоби в розрахунках.

В сукупності оборотні виробничі фонди і фонди звернення є складовою частиною загальної суми майна підприємства. Оборотні виробничі фонди і фонди обігу тісно пов'язані між собою.

Обігові кошти, будучи однією з основних фінансових категорій, що роблять істотний вплив на сферу виробництва, сферу звернення, стан розрахунків в народному господарстві і тим самим на грошовий обіг в країні, виконують свою другу функцію - платіжно-розрахункову.

Виконання платіжно-розрахункової функції залежить від наявності обігових коштів, необхідних для здійснення процесу реалізації готової продукції і завершення розрахунків.

Наявність обігових коштів в мінімально необхідних розмірах, що забезпечують нормальну виробничу і комерційну діяльність підприємств, є неодмінною умовою успішного виконання ними своїх функцій.

Разом з цим наявність власних обігових коштів, їх збереження характеризують міра фінансової стійкості підприємства, його положення на фінансовому ринку, міра платоспроможності і ліквідності.

Одним з основних принципів організації обігових коштів є нормування. Реалізація цього принципу дозволяє економічно обґрунтовано встановити необхідний розмір власних обігових коштів і тим самим забезпечити умови для успішного здійснення ними виробничою і платіжно-розрахунковою функцій.

Найважливішими принципами правильної організації обігових коштів є використання їх строго за цільовим призначенням, забезпечення їх збереження, раціонального використання і прискорення оборотності.

Під складом обігових коштів розуміється сукупність елементів, що утворюють оборотні виробничі фонди і фонди звернення.

Елементами обігових коштів є: сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати; допоміжні матеріали; паливо і пальне, тара і тарні матеріали; запчастини для ремонту; інструменти, господарський інвентар, МБП; незавершене виробництво і напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів; готова продукція; товари відвантажені, грошові засоби і так далі

За місцем і роллю в процесі відтворення обігові кошти підрозділяються на 4 групи:

- засоби, вкладені у виробничі запаси;

- засоби, вкладені в незавершене виробництво і витрати майбутніх років;

- засоби, вкладені в готову продукцію;

- грошові кошти і засоби в розрахунках.

По мірі планування обігові кошти підрозділяються на нормовані і ненормовані. До ненормованих відносяться: товари відвантажені, грошові засоби і засоби в розрахунках. Усі інші елементи обігових коштів підлягають нормуванню.

За джерелами формування обігові кошти підрозділяються на власні, прирівняні до них і позикові.

Джерелом формування власних обігових коштів є засоби, призначені на інвестиції, джерелом позикових коштів - кредити банків і кредиторів.

Під структурою обігових коштів розуміється співвідношення між елементами в загальній сумі обігових коштів.

Важливе значення для ефективності використання обігових коштів має їх нормування.

Головне завдання нормування полягає у визначенні економічно обґрунтованої величини власних обігових коштів в мінімальному розмірі, що забезпечує безперебійне фінансування планових витрат на виробництво і реалізацію продукції, а також здійснення розрахунків у встановлені терміни.

Шляхом нормування обігових коштів визначається сума необхідних інвестицій на формування власних обігових коштів для новостворюваного підприємства, нових видів виробництв на діючих підприємствах, а також для майбутнього розширення виробництва.

МЕТОДИ НОРМУВАННЯ ОБІГОВИХ КОШТІВ В ПРОМИСЛОВОСТІ:

1. Метод прямого рахунку - розрахунок тривало чинних норм і нормативів по кожному елементу обігових коштів, враховуючи обсяг виробництва, асортимент продукції, політику збуту і умови постачання. Сукупний норматив обігових коштів по підприємству визначається як сума приватних нормативів по окремих елементах.

2. Розрахунково-аналітичний метод - норматив визначається як множення норми запасу в днях, що фактично склалася в звітному році, і планової одноденної витрати, випуску, витрат. Норма запасу в днях визначається як частку від ділення фактичних залишків обігових коштів на їх фактичну одноденну витрату, випуск, витрати(залежно від виду обігових коштів).

3. Метод коефіцієнтів - норматив визначається в цілому по підприємству шляхом розділення сукупного нормативу на дві групи і здійснення планових коригувань. Перша група обігових коштів залежить від зміни обсягів виробництва, множиться на передбачувані зміни цін, обсягів виробництва, прискорення або уповільнення оборотності. Норматив по другій групі коригується на рівень інфляції або приймається незмінним.

Нормування обігових коштів розпочинається з розробки мінімально необхідних норм запасу по окремих видах товарно-матеріальних цінностей, необхідних для здійснення виробничої діяльності.

Норми запасу зазвичай визначаються в днях або у відсотках до планової потреби четвертого кварталу майбутнього року. Потім на основі розроблених норм, кошторису витрат на виробництво, витрат, не врахованих кошторисом витрат, але що покриваються за рахунок обігових коштів, визначається потреба підприємства у власних обігових коштах в грошовому вираженні, тобто встановлюється норматив обігових коштів.

Норматив власних обігових коштів в грошовому вираженні обчислюється шляхом множення суми одноденних витрат підприємства, що покриваються за рахунок обігових коштів, на норму запасу в днях. Норма запасу в днях по окремих видах сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів складається з наступного часу:

- часу знаходження сплаченої сировини в дорозі(транспортний запас);

- часу, необхідного для вивантаження, приймання і складування сировини, що поступила;

- часу знаходження сировини на складі в якості поточного складського запасу;

- часу підготовки сировини до виробництва(технологічний запас);

- часу знаходження сировини на складі, у вигляді страхового запасу(гарантійний запас).

Для числення нормативу власних обігових коштів по статті "Сировина, основні матеріали і покупні напівфабрикати" вартість одноденної витрати сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів по кошторису витрат на виробництво, включаючи заготівельні витрати і вартість відходів по планованих нормах, треба помножити на середньозважену норму обігових коштів по сировині, основним матеріалам і покупним напівфабрикатам.

Кошторис витрат на виробництво не передбачає витрату сировини і матеріалів, споживаних в підсобних і допоміжних виробництвах, непромислових господарствах(автотранспорт, ЖКГ, капітальний ремонт будівель, споруд, здійснюваний господарським способом). Тому до суми витрат на основне виробництво додається вартість планової витрати сировини і основних матеріалів на вказані цілі або норматив власних обігових коштів по цих господарствах визначається окремо.

Після розробки норм обігових коштів приступають до розрахунку нормативів в грошовому вираженні. Розраховуються приватні і сукупні нормативи.

Якщо загальна сума нормативів обігових коштів (сукупний норматив) на планований рік вища за суму нормативів, що діяли минулого року, у балансі доходів і витрат підприємства передбачається приріст обігових коштів в сумі цього перевищення.

Джерела формування обігових коштів в промисловості підрозділяються на власні і прирівняні до них засоби, кредити банків, засоби кредиторів і інші засоби.

Додаткова потреба у власних і прирівняних до них засобах (приріст нормативу) визначається шляхом порівняння сукупного нормативу на планований рік з сукупним нормативом минулого року.

Зростання ефективності використання обігових коштів має важливе значення не лише для конкретного підприємства, але і для народного господарства країни. Завдяки ефективнішому використанню обігових коштів вивільняються не лише грошові кошти, інвестовані у виробництво, але і матеріальні ресурси, в які були вкладені ці кошти.

По усіх обігових коштах обчислена фактична оборотність зіставляється з фактичними даними за попередні звітні періоди поточного року або за відповідні періоди минулого року.

По нормованих обігових коштах, крім того, розраховується плановий показник обігових коштів, з яким порівнюються фактичні дані за той же період.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фінансування витрат на виробництво і реалізацію продукції в промисловості.	\|	Stylistic resources of English and Ukrainian Word-building

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.033 сек.