Стратегічний контроль

Стратегічний контроль – це особливий вид управлінської діяльності на підприємстві, що полягає у спостереженні та оцінці проходження процесу стратегічного управління, який забезпечує досягнення поставлених цілей та виконання обраних стратегій через встановлення стійкого зворотного звязку.

Головна мета стратегічного контролю – сприяти зближенню фактичних і необхідних результатів виконуваних робіт, тобто забезпечувати досягнення цілей підприємства.

Фактори, що забезпечують ефективність стратегічного контролю:

- застосування досконалих методів і форм;

- єдність ОСУ, цілей та форм контролю;

- єдність елементів ОК і цілей контролю;

- точність і доступність стратегічної інформації.

Властивості стратегічного контролю як управлінської діяльності:

1) бути всеосяжним та обєктивним, тобто зорієнтованим на адекватне відображення досягнутих параметрів відносно встановлених цілей та обраних стратегій;

2) бути стратегічно спрямованим, орієнтуватися на кінцеві результати, в цьому контексті контроль розглядається як засіб досягнення цілей;

3) мати безперервний та регулярний характер, невідворотний плановий характер;

4) бути гнучким, тобто не заважати виконанню основної роботи;

5) відповідати змісту тих робіт, які контролюються, перевіряти не лише кількість і термін, але і якість роботи;

6) бути зрозумілим для тих, кого контролюють і перевіряють;

7) бути своєчасним, щоб можна було скоригувати процеси, що відбуваються;

8) бути економічним, тобто відповідати вимозі: затрати на його проведення не можуть перевищувати ті результати, яких досягають у процесі контролю;

9) бути дійовим, тобто не обмежуватися виявленням фактичного стану обєкта контролю, а й супроводжуватися відповідними рішеннями.

Основні етапи стратегічного контролю:

1) визначення органів контролю та механізмів його застосування:

2) визначення стандартів і норм для забезпечення обєктивності оцінок;

3) встановлення правильності виконання робіт, передбачених планами різного типу;

4) порівняння досягнутих параметрів робіт з встановленими стандартами та нормами;

5) прийняття коригуючих заходів.

Найважливіші засади для забезпечення стратегічного контролю мають такі методи управління, як бюджетування, управління за цілями, контролінг, управління за результатами, управління за відхиленнями тощо.Найскладнішими для стратегічного контролю є техніко-економічні параметри нової продукції та систем, що створюються; це зумовлено тим, що, як правило, в межах стратегічних програм і планів створюються унікальні обєкти, характеристики яких дуже важко визначити. Водночас саме це є найнеобхіднішим для забезпечення майбутньої конкурентоспроможності підприємства.

Дуже важливим є організаційний аспект контролю, що повязано з проблемами координації та встановлення порядку внесення необхідних змін у процесі виконання запланованих робіт. З огляду на це треба вжити заходів щодо координації контрольної діяльності різних контролюючих органів. Доцільно розробити систему, що передбачає:

По-перше, концентрацію матеріалів минулих перевірок та ревізій у якому-небудь органі управління (залежно від специфіки діяльності підприємства та організації робіт за стратегічними планами і програмами), щоб не витрачати час на повторне отримання цієї інформації під час наступних перевірок. Така централізована система скорочує час керівників і спеціалістів підприємства на пошуки інформації про події та явища, які відбулися на підприємстві: система є інформаційноюбпзою для прийняття не лише поточних, а й стратегічних рішень;

по-друге, розподіл задань щодо контролю та координації, розробка відповідного порядку і процедур контролю. Це дає змогу розробити спеціальні організаційні плани й графіки, способи та порядок отримання інформації, а також її використання при аналізі та підготовці рішень;

по-третє, розробку методів і послідовності коригування стратегічних планів і програм з урахуванням поточного стану робіт. Треба зазначити, що це не означає орієнтацію на “звичний радянськийпідхід”, коли плани коригувались “під фактичне виконання” без аналізу того, як це вплинуло на досягнення визначеної мети. Зміни у стратегічних планах і програмах або в разі потреби перехід до нових стратегій, мають відбутися лише тоді, коли зміни можна компенсувати за рахунок тих ефектів, які можливо отримати в умовах реалізації нових за змістом окремих заходів або нових програм і планів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 9. Організаційно-економічний механізм забезпечення стратегічного управління на підприємстві	\|	Фінансово-економічний механізм забезпечення стратегічного управління

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.