Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ТЕМА 4. ІНОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ В СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОТІ

Актуальні проблеми соціальної педагогіки

План

1. Сутність управління в соціально-педагогічній роботі.

2. Характеристика основних методів управління.

3. Методика колективного вирішення проблем в соціально-педагогічному управлінні: основні етапи і їх характеристика.

Важливим видом соціально-педагогічної діяльності є менеджмент соціальної сфери. Управління в соціально-педагогічній діяльності являє собою систематичний і цілеспрямований вплив на соціальну систему з метою вдосконалення і підвищення ефективності її функціонування.

Система соціального управління включає наступні складові:

А) механізм управління – цілі, засоби, методи, функції, принципи;

Б) структуру управління – кадри, техніку управління, організацію;

В) процес управління – органи управління, технологію, матеріальне забезпечення органів управління;

Г) раціоналізацію системи управління – впровадження досягнень науки в управління, оновлення кадрів, вдосконалення господарської системи управління.

Функції соціального управління:

1) загальні, властиві будь-якому суб”єкту управління (планування, організація, координація, контроль, регулювання, облік, аналіз);

2) спеціальні, властиві відповідній посадовій особі (керівнику установи, керівнику відділу, спеціалісту).

- Технологія управління включає сукупність процесів (етапів):

- формулювання соціальної політики і рангування її у вигляді оперативнних цілей;

- розробка програми (процес прийняття рішення) і керівництво її реалізацією;

- організація фінансування і забезпечення матеріальними і кадровими ресурсами;

- керівництво діями з налагодження взаємодії між різними спеціалістами чи організаціями;

- організація і контроль за роботою кадрів;

- виконання представницьких функцій і зв”язок з громадськістю;

- освіта, навчання і виховання;

- оцінка і впровадження іновацій з метою підвищення ефективності діяльності.

Одним із найважливіших етапів технології соціального управління є процес прийняття рішення. Найчастіше це відбувається шляхом (методом) “мозкового штурму”. Метод “мозкового штурму” передбачає використання таких правил:

- правильно обрати місце проведення і його обладнання;

- підібрати групи учасників (не більше 10-12 чоловік);

- ознайомити учасників з правилами: на критикувати, висловлювати якомога більше ідей;

- потурбуватись про розміщення учасників (за столом у формі U або V);

- звертати увагу на правильність формулювання проблем;

- не вмішуватись у дискусію;

- знати методику проведення групового заняття;

- раціонально використовувати час.

Важливо виділити наступні етапи проведення “мозкового штурму”:

1) характеристика проблеми, яка підлягає аналізу;

2) виявлення максимально можливої кількості її розв”язання;

3) вибір найбільш раціональних ідей для подальшого впровадження;

4) розробка альтернативних розв”язків проблеми.

У технологіях соціального управління використовуються такі методи (способи впливу на учасників управлінського процесу), як: загальнонаукові та конкретнонаукові методи пізнання, специфічні методи збору, аналізу та узагальнення інформації про взаємодію інтересів суб”єкта і об”єкта управління. Ці методи включають спеціалізовані методи анкетування, інтерв”ю, аналізу статистичних даних, одержання експертних оцінок, дослідження змісту управлінських функцій, структур управління, управлінських груп і соціальної зумовленості їх дій. Усі ці методи об”єднуються у групи:

1) організаційні (інструктаж, нормування, розпорядчі акти);

2) спеціальні (наради, конференції);

3) соціально-психологічні (формування суспільної свідомості, моральне стимулювання, вплив на основі традицій,створення відповідного морального клімату, методи соціологічних досліджень);

4) економічні (матеріальне стимулювання, економічне планування).

Якщо в якості критерію взяти функцію, яку виконують самі способи впливу, то методи соціального управління поділяються на:

А) методи регламентації (розробки і застосування положень, посадових інструкцій і інших документів, які регулюють діяльність членів колективу): регламентація, орієнтація, організація, інструментація і т.ін. При створенні регламентів необхідно дотримуватись ряду технологічних прийомів:

- нормування необхідно поєднувати із стимуляцією (моральною і матеріальною) і ефективними санкціями за порушення певних норм;

- норми повинні відображати останні досягнення науки і прогресивний досвід;

- норми не повинні бути надмірно жорсткими або надто вільними;

- регламенти не повинні бути надто детальними, щоб не пригнічувати ініціативи виконавців;

- нормативи необхідно розробляти адресно з метою досягнення особистої відповідальності;

Б) розпорядчі (адміністративні) методи, які використовуються для корекції системи і оперативного уточнення завдань управління, для вдосконалення організації і спрямовані на розв2язання конкретних завдань.

Технологія використання цієї групи методів включає такі заходи:

- чітке визначення цілей і завдань;

- підбір виконавців на основі їх особистісних якостей, потенціалу;

- передача завдань, розподіл повноважень;

- забезпечення виконавців засобами, створення для них оптимальних умов для виконання завдання;

- створення системи спільної праці шляхом налагодження міжособистісних стосунків та взаємної зацікавленості в результатах роботи;

- узгодження та координація окремих видів роботи;

- забезпечення єдності поглядів і цілеспрямованості усіх членів організації; контроль за ходом виконання поставлених цілей, завдань і розпоряджень;

В) процедурні методи, які розглядаються в плані основних етапів організаційної діяльності.

Особливу групу методів в технологіях соціального управління становлять методи вирішення конфліктів. Усі вони поділяються на дві групи: методи прямого і методи непрямого (опосередкованого) вирішення конфліктів.

До методів прямого вирішення конфліктів відносяться:

- педагогічний (метод переконання);

- адміністративний (супроводжується покаранням, переведенням чи виключенням конфліктуючого із колективу).

До методів непрямого (опосередкованого) вирішення конфліктів відносяться методи:

Виходу почуттів: якщо людині надається можливість висловити свої негативні почуття без перешкод, то вони поступово зміняться на позитивні.

Емоційного заміщення: головне – дати людині можливість відчувати себе справді скривдженою, підмітити її позитивні якості і висловити думку, що людина з такими якостями і конфлікт – несумісні.

Авторитетного третього: хороша думка про особи конфліктуючих передається через третю (авторитетну для обох сторін) особу.

Оголення агресії: учасникам конфлікту дають можливість відкрито виступити один проти одного при третій, нейтральній стороні.

Вимушеного вислуховування: учасники конфлікту повторюють думку опонента, оскільки дуже часто конфлікт виникає від “глухоти” опонентів.

Зміни позицій: опоненти міняються ролями і таким чином пробують знайти вихід із ситуації.

Технічний (розширення духовного горизонту без відома учасників конфлікту ): конфлікт записується на магнітофон. Обов”язкова умова – аналіз запису суперечки з формулюванням висновку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕМА 3. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ В ПРОЦЕСІ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЛЬНОСТІ	\|	ТЕМА 5. СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.