ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД

Кожна людина містить цілий материк

своєї особистості. Щасливий той, хто

іде шляхом Колумба власної душі.

Дж. Стефан

Останнім часом у науковому й педагогічному середовищі широке розповсюдження має термін «особистісно-орієнтоване навчання».

Особистісно-орієнтований підхід надає можливість розглядати учня, як суб'єкт процесу навчання, указує на неповторність індивідуальних механізмів розвитку даної особистості. За визначенням С.И.Подмазіна, «зміст особистісно-орієнтованої освіти, насамперед, складається у задоволенні потреб буття людини, його особистісного існування: волі, вільного вибору себе, свого світогляду, дій, вчинків, позиції, самостійності й самореалізації, самовизначення, творчості, повинен включати все, що необхідно людині для будівництва й розвитку».

І.С. Якиманська виділяє такі головні позиції особистісно-орієнтованого навчання:

- визнання учня головним суб'єктом процесу навчання;

- визначення мети - розвиток індивідуальних здібностей учня;

- визначення засобів, які забезпечують реалізацію встановленої мети шляхом виявлення й структурування власного досвіду учня, його спрямованого розвитку в процесі навчання.

Основним елементом освітнього процесу був і залишається урок. В умовах особистісно-орієнтованого підходу істотно змінюється його мета, функція, форма організації. І.С. Якиманська визначає, що мета такого уроку— створення умов для виявлення пізнавальної активності учнів, засобами досягнення вчителем такої мети є:

· використання різних форм і методів організації навчальної
діяльності, які дозволяють розкрити власний досвід учнів;

· створення атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі класу;

· стимулювання учнів до висловлень, використання різних способів виконання завдань без побоювання помилитися, одержати невірну відповідь, не той результат;

· використання в ході уроку дидактичного матеріалу, що
дозволить учневі вибирати найбільш значні для нього види й форми
навчального змісту;

· оцінка діяльності учня не тільки за кінцевим результатом
(невірно), але й по процесі його досягнення;

· заохочення прагнення учня знаходити свій спосіб роботи, аналізувати способи роботи інших учнів у ході уроку, вибирати й засвоювати більш раціональний;

· створення педагогічних ситуацій на уроці, які дозволяють
кожному учневі проявити ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи, створення обстановки для природного самовираження учня.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
СИСТЕМНИЙ ПІДХІД	\|	ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.