Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ПІДПРИЄМСТВА

ТЕМА 4. ДІАГНОСТИКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

Конкуренція – стабільний чинник на ринку. Ситуація в тій чи іншій галузі постійно змінюється під впливом різних сил, які називаються рушійними конкурентними силами.

Кількістю стратегічних груп і їх відмінними розмірами

Ступенем товарної диференціації, досягнутоїзавдякистратегії груп

Ринковою взаємозалежністю груп

- якщо стратегічні групи знаходяться в тісній залежності одна від одної то відмінності в стратегії призведуть до найжорсткішого суперництва;

- якщо СГ обслуговують зовсім різні сегменти, то їх інтереси і взаємний вплив значно зменшуються);

- якщо притримуватись чіткої і відмінної прихильності до марки то суперництво буде більш слабким, ніж, якщо пропозиції товарів сприймаються як рівноцінні.

- велика кількість груп – значна диверсифікованість і висока ймовірність того, що о дна група почне діяти, наступаючи на позиції інших зниженням цін або іншими прийомами;

- якщо групи відрізняються за розмірами, відмінності їх стратегій будуть мати незначний влив на методи конкуренції між собою, оскільки вплив невеликої групи на великі через конкуренцію незначний.

4 – стратегічною відстанню між групами – тобто ступенем, за яким стратегії різних груп відрізняються в показниках ключових змінних

- технологічне лідерство, витрати, відносини з іншими підприємствами та державними органами). Чим більша стратегічна відстань між групами, тим вища імовірність боротьби між підприємствами.

До них можна віднести:

- тенденції економічного зростання ринку;

- технологічні зміни;

- впровадження нових товарів, технологій;

- зміни в смаках і перевагах споживачів;

- поява товарів замінників;

- входження на ринок або вихід з нього великих підприємств;

- зміни в структурі галузевих витрат;

- підвищенням або зниженням прибутковості ринку;

- зміна конкурентного впливу з боку постачальників і покупців.

Такі зміни формують нові умови дня:

-створення нової стратегічної групи;

- перехід підприємств з однієї групи в іншу;

- зміцнення становища окремої СГ або окремого підприємства в ній.

При можливих стратегічних змінах та їх аналізі, зміні стратегічних планів поточних конкурентів необхідно приймати до уваги стратегічний потенціал, стратегічні зони з визначенням вимог до стратегічного потенціалу підприємства у кожній такій зоні, конкурентні позиції, їх привабливість і сфер перебування СГ.

1. Сутність конкуренції та її основні види.

2. Поняття конкурентоспроможності підприємства та фактори, що впливають на її рівень.

3. Підходи до оцінки конкурентоспроможності підприємства.

4. Визначення конкурентоспроможності підприємства методом

заснованим на теорії ефективної конкуренції.

Конкуренція (від латинського concurere – відштовхуюсь) – це економічний процес взаємодії, взаємозв’зку і боротьби між підприємствами, що виступають на ринку з метою забезпечення кращих можливостей збуту своєї продукції, задоволення різноманітних потреб покупців і одержання найбільшого прибутку.

Конкуренція є об’єктивним економічним законом розвинутого товарного виробництва та зовнішньою примусовою силою до:

- підвищення продуктивності праці;

- збільшення обсягів виробництва;

- прискорення НТП;

- впровадження нових форм організації виробництва, форм і систем оплати тощо.

Отже, конкуренція виступає важливою рушійною силою розвитку економічної системи.

Економісти розрізняють 4 види конкуренції:

-чиста (або досконала) конкуренція;

- олігополія;

- монополістична (або недосконала) конкуренція;

- монополія.

Чиста (або досконала) конкуренція – відзначається присутністю на ринку великою групи продавців, які протистоять великій групі покупців, причому жодна з цих груп не має достатньої сили, щоб вплинути на ціни.

Продукція (товар) продаються за цінами, які визначаються тільки співвідношенням між попитом і пропозицією.

Олігополія– це ситуація, коли число конкурентів мале, або декілька фірм домінують на ринку, створюючи сильну взаємозалежність.

Монополістична (або недосконала) конкуренція – займає середнє положення між чистою конкуренцією та монополією. Конкуренти багато численні і їх сили зрівноважені. Однак їхня продукція диференційована, тобто з точки зору покупця вона має відмінні якості і сприймається всім ринком.

Монополія – це така конкуренція, коли на ринку домінує єдиний товаровиробник, який протистоїть великому числу покупців.

Монополія – це протилежність чистій конкуренції. Частіше зустрічаються випадки державної монополії.

2. Поняття конкурентоспроможності підприємства та фактори, що впливають на її рівень

Підприємства вступають в конкурентну боротьбу для отримання максимальних прибутків. Спроможність підприємства брати участь у конкурентній боротьбі створює якісно-новий показник його успішної діяльності на визначеному ринку – поняття конкурентоспроможності. Поняття конкурентоспроможності є досить складним і трактується неоднозначно і має відносний характер, тобто, конкурентоспроможність означає наявність переваг підприємства порівняно з конкурентами на певному галузевому ринку.

Отже, конкурентоспроможність – це здатність об’єкта, що характеризується ступінню реального чи потенційного задоволення ним певної потреби у порівнянні з іншими.

Рівень конкурентоспроможності – це критерій адаптації підприємства до ринкових умов господарювання.

Конкурентоспроможність – це ієрархічний критерій, тобто між конкурентоспроможністю країни, регіону, галузі, підприємства, окремого виду товару існує зв’язок. (разом з тим однозначно визначеного поняття конкурентоспроможності не існує).

Логічно: конкурентоспроможність товару слугує проявом конкурентоспроможності підприємства, яка в свою чергу відтворює конкурентоспроможність галузі чи регіону і в кінцевому підсумку – визначає конкурентоспроможність країни на міжнародній арені.

За теорією М.ПОРТЕРА існує 5 рушійних сил конкуренції:

1- непереборне проникнення на ринок та в галузь нових конкурентів;

2- загроза появи на ринку товарів-замінників (вироблених за іншою технологією);

3- обмежені можливості конкурентів;

4- невичерпні можливості виробників;

5- постійне змагання між діючими та новими підприємствами.

Виходячи з економічної природи конкурентоспроможності, її не можна розглядати як щось статичне.

Формування теорії конкурентних переваг пов’язано з еволюцією ринкової економіки. У сфері міжнародної конкуренції створення конкурентних переваг спочатку пояснювали досягненням порівняно менших витрат у виробництві товарів (Д.Рікардо), потім – ефективним використанням надлишкових факторів виробництва (Е.ХЕРШЕР, Б.ОЛІН), а далі – відповідними умовами, які створені у країні, де базується виробництво продукції, так званими детермінантами „національного ромбу” (М.ПОРТЕР).

Конкурентоспроможність на мікрорівні (підприємство) пов’язується з ефективним використанням ресурсів (М.ПОРТЕР). Досить довго це твердження було панівним у теорії стратегії, але впродовж останніх двох десятиліть винекло декілька нових, що пояснюють економічну природу конкурентних переваг підприємства:

- вміння збалансувати ефективне використання ресурсів і підвищення споживчих цінностей продукції для споживача;

- дієвість на глобальних ринках;

- висока адаптивність за умов гіперконкуренції;

- уміння сприймати і використовувати нові знання;

- здатність здійснювати економічно безпечну діяльність.

На сьогодні методично розробленим для кількісної оцінки є саме підхід, уведений М.ПОРТЕРОМ. Вивчаючи його особливості, варто звернути увагу на три основні проблеми, які постають перед аналітиком:

по-перше – вибір показника для оцінки рівня ефективності використання ресурсів;

по-друге – вибір базових об’єктів для порівняння;

по-третє – наявність точної та вичерпної інформації про стан конкуренції в організації вищого порядку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Внутрішньогалузевої конкуренції	\|	Підходи до визначення конкурентоспроможності підприємства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.