Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Види, форми та методи контролю

навчальних досягнень студентів

Відповідно до місця у навчально-пізнавальній діяльності студентів виокремлюють такі види контролю:

· міжсесійний контроль:

Ø попередній;

Ø поточний ;

Ø модульний;

· підсумковий контроль:

Ø семестровий;

Ø державна атестація.

Міжсесійний контрольполягає у контролюванні навчального процесу в період між сесіями.

Попередня (вхідна перевірка) передбачає перевірку базовий знань з предмета, отриманих у процесі навчання на іншому освітньому рівні (ОР) чи освітньо-кваліфікаційному рівні (ОКР).

Поточна перевірка передбачає контроль навчальних досягнень студентів у процесі поточного вивчення предмета у процесі різних навчальних занять (семінарів, практичних та лабораторних).

Тематична (модульна) перевірка передбачає перевірку знань, умінь студентів з теми чи блоку тем (змістового модуля).

Підсумковий контроль має на меті перевірку рівня засвоєння знань, умінь і навичок студентів за тривалий період навчання – семестр, рік, на час завершення курсу навчання і спрямований на виявлення системи і структури знань студентів.

Виокремлюють семестровий підсумковий контроль і державну атестацію.

Семестровий контрользгідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах може проводитись як:

Ø семестровий іспит (форма підсумкового контролю засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни за семестр);

Ø диференційований залік (форма підсумкового контролю, що полягає в оцінюванні засвоєння студентом навчального матеріалу з певної дисципліни на підставі результатів виконання теоретичних та практичних завдань (розрахункових, графічних тощо);

Ø семестровий залік (форма підсумкового контролю, що полягає в оцінюванні засвоєння студентом навчального матеріалу на підставі результатів виконання ним певних видів робіт на практичних, семінарських або лабораторних заняттях; планується за відсутності модульного контролю та іспиту і не передбачає обов'язкової присутності студентів).

Студента допускають до семестрового контролю з конкретної навчальної дисципліни, якщо він виконав усі види робіт, передбачені навчальним планом на семестр з цієї дисципліни.

Відповідно до кредитно-модульної системи підсумкова (загальна) оцінка з навчальної дисципліни є сумою рейтингових оцінок (балів), одержаних за окремі оцінювані форми навчальної діяльності:

Ø поточне та підсумкове тестування рівня засвоєння теоретичного матеріалу під час аудиторних занять та самостійної роботи (модульний контроль); оцінку (бали) за виконання лабораторних досліджень;

Ø за практичну діяльність під час практик;

Ø за ІНДЗ, за курсову роботу, за участь у наукових конференціях, олімпіадах, за наукові публікації.

Державна атестація студента проводиться у вигляді:

Ø державного іспиту;

Ø захисту наукової роботи.

Особливістю даного контролю є затвердження на рівні ВНЗ державної екзаменаційної комісії з числа провідних фахівців кафедри та голови, якого запрошують як представника іншого ВНЗ чи фахівця даної галузі.

Для ефективної перевірки рівня засвоєння студентами знань, умінь та навичок з навчальної дисципліни використовують різні форми і методи контролю.

До форм контролю належать:

Ø усний контроль;

Ø письмовий контроль;

Ø індивідуальний;

Ø фронтальний.

Найпоширенішими методами контролю є:

Ø усне опитування;

Ø письмове опитування;

Ø тестове опитування;

Ø виконання графічних завдань;

Ø програмований контроль;

Ø виконання практичних робіт (завдань);

Ø виконання лабораторних (завдань);

Ø експрес-опитування;

Ø метод «мозкового штурму»;

Ø термінологічний диктант;

Ø складання опорних схем;

Ø метод «гарячий стілець»;

Ø метод асоціацій;

Ø методи самоконтролю і самооцінки.

3.Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів.

Критерії та норми оцінювання успішності студентів за традиційною шкалою та шкалою ЄКТС

Успіхи навчально-пізнавальної діяльності студентів характеризуються кількісними та якісними показниками, що виражаються і фіксуються оцінкою.

У педагогіці вживають поняття «оцінювання» та «оцінка».

Оцінювання знань – визначення й вираження в умовних одиницях (балах), а також в оцінних судженнях викладача знань, умінь і навичок студентів відповідно до вимог навчальних програм.

Оцінка – це кількісне вираження якості засвоєння навчального матеріалу, яке відповідає певному показнику (балу).

У сучасній педагогіці вищої школи спостерігаються різні підходи до визначення критеріїв оцінюваннярезультатів пізнавальної діяльності студентів.

Так, А.Бойкопропонує за об’єкт оцінювання брати структурні компоненти навчальної діяльності, а саме:

· змістовий компонент – обсяг знань про об’єкт вивчення (відповідно до навчальних програм, державних стандартів). При оцінюванні підлягають аналізу такі характеристики знань: повнота, правильність, логічність, усвідомленість (розуміння, виокремлення головного і другорядного); вербалізація, тобто словесне оформлення (переказ, пояснення); вміння застосовувати знання тощо;

· операційно-організаційний компонент – здатність студента обирати способи дій з огляду на навчальну програму з оцінюваної дисципліни (предметні дії); індивідуальні розумові здібності, тобто вміння порівнювати, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати тощо (розумові дії); навички аналізувати, планувати, організовувати, контролювати процес і результати виконання завдання, діяльність загалом (загальнонавчальні дії). Підлягають аналізу також правильність, самостійність виконання за умов новизни (за зразком, аналогічні, відносно нові); розуміння та словесне оформлення: відтворення (переказ), пояснення, застосування в умовах новизни тощо.

· емоційно-мотиваційний компонент – ставлення до навчання (байдуже, недостатньо позитивне, зацікавлене, яскраво виражене, позитивне).

Саме ці характеристики можуть бути взяті за основу визначення рівня навчальних досягнень, загальних критеріїв їх оцінювання та відповідних оцінок (у балах).

Критеріями оцінювання можуть бути також (А. Алексюк):

· характер засвоєння вже відомого знання (рівень усвідомлення, міцність запам’ятовування, обсяг, повнота і точність знань);

· якість виявленого студентом знання, логіка мислення, аргументація, послідовність і самостійність викладу, культура мовлення;

· ступінь оволодіння вже відомими способами діяльності, уміннями і навичками застосування засвоєних знань на практиці;

· оволодіння досвідом творчої діяльності;

· якість виконання роботи (зовнішнє оформлення, темп виконання, ретельність тощо).

У вищих навчальних закладах користуються чотирибальною системою оцінювання знань, умінь та навичок студентів:

Ø «відмінно»;

Ø «добре»;

Ø «задовільно»;

Ø «незадовільно».

Поряд з чотирибальною традиційною системою оцінювання знань студентів дедалі популярнішою стає рейтингова система оцінювання.

Рейтингова система оцінювання – це система, яка ґрунтується на накопиченні оцінок за певний період навчання (модуль, семестр, рік, весь термін навчання) за різнобічну навчально-пізнавальну діяльність. Сума цих оцінок слугує кількісним показником якості навчально-пізнавальної діяльності студента порівняно з успіхами його однокурсників.

Втілення рейтингової системи оцінювання у навчальний процес:

Ø усуває упереджений підхід до оцінювання знань студентів;

Ø виступає ефективним засобом заохочення до навчально-пізнавальної діяльності;

Ø підвищує відповідальність студента за результати навчання;

Ø сприяє реалізації принципу індивідуалізації навчання;

Ø усуває проблему відвідування занять;

Ø вивільняє студентові час на заняття за інтересами;

Ø в аудиторії превалює дух співпраці тощо.

Критерії оцінювання за шкалою ЄКТС

Рейтингова оцінка з дисципліни	Оцінювання в системі ЕСТS	Оцінка за національною шкалою	Залік за національною шкалою
90 – 100	А	5 (відмінно)	Зараховано
82 - 89	В	4 (добре
75 – 81	С	4 (добре)
69 - 74	D	3 (задовільно)
60 – 68	E	3 (задовільно)
35 – 59	Fх	2 (незадовільно)з можливістю перездачі	Не зараховано
0 – 34	F	2 (незадовільно) з обов’язковим повторним курсом

Виконавши додаткові види роботи (ІНДЗ) танабравши не менше 30 балів за них, студент може отримати іспит автоматично.

Мінімальна кількість балів для отримання заліку – 60. Якщо студент набирає 60 балів при поточному контролі, то він може отримати залік, який у системі ECTS, відповідає рівню D, E («3» – задовільно). Для отримання заліку вищого рівня студент здає залік.

Якщо студент набрав менше 35 балів за весь курс, він не допускається до складання іспиту чи заліку.

«А» – «відмінно» – якщо студент набрав 90-100 балів, глибоко і всебічно знає зміст курсу, рекомендовану літературу, наукові першоджерела, логічно мислить і будує відповідь, вільно використовує набуті теоретичні знання при аналізі, висловлює своє ставлення до тих чи інших проблем, пов’язує програмовий матеріал із профілем, демонструє високий рівень засвоєння практичних навичок.

«В», «С» – «добре» – коли студент набрав 75-89 балів, твердо знає курс і рекомендовану літературу. Добре засвоїв практичні навички, аргументовано викладає матеріал, висловлює свої міркування про ті чи інші психологічні феномени, але припускається певних неточностей і похибок у логіці викладу.

«D», «E» – «задовільно» – якщо студент набрав 60-74 бали, в основному знає курс, рекомендовану літературу, але непереконливо відповідає, плутає поняття, невпевнено почувається, виконуючи практичні завдання, виявляє неточності у знаннях, не вміє оцінювати факти та явища, пов’язувати їх із майбутнім фахом.

«Fх» – «незадовільно» з можливістю перескладання – коли студент набрав 35-59 балів, не опанував зміст курсу, вкрай слабо знає загальну літературу курсу, не знає наукових фактів, визначень, правил та законів. Часто пропускав лекції та практичні заняття.

«F» – «незадовільно» з обов’язковим повним курсом –якщо студент набрав 0-34 бали, не опанував зміст курсу, не знає загальної літератури курсу, не знає наукових фактів, визначень, правил та законів. Відсутнє загальногуманітарне та наукове мислення, практичними навичками не володіє. Часто пропускав лекції та практичні заняття.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Контроль як складова навчального процесу	\|	Поняття машинної інформаційної бази

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.