• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Форми та суб'єкти права власності на землю.

Ст. 13 Конституції України «Земля, її надра, атмосферне повітря, во­дні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи міс­цевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією».

Власність на землю в Україні має такі форми:

• державну, • кому­нальну і • приватну.

Об'єктом права власності на землю с земельні ділянки.

Суб'єктами права власності на землю є:

1) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

2) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної влас­ності;

3) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: • придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

• безоплатної передачі земель дер­жавної і комунальної власності;

• приватизації земельних ділянок, що бу­ли раніше надані їм у користування;

• прийняття спадщини;

• виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначен­ня в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташо­вані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власно­сті.

Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки у разі:

• придбання за договором ку­півлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

• викупу земельних ділянок, на який розташовані об'єкти нерухомого май­на, що належать їм на праві власності;

• прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іно­земними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть отримати у власність земельні ділянки для здійс­нення підприємницької діяльності у випадках:

• придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, ін. цивільно-правовими угодами;

• вне­сення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;

• прийнят­тя спадщини; • виникнення інших підстав, передбачених законом.

Іноземні юридичні особи можуть отримати право власності на земе­льні ділянки несільськогосподарського призначення:

• у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності в Україні;

• за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого май­на.

Землі с/г призначення, отримані в спадщину іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню протягом одного року.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебу­вають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та дер­жавної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташо­вані об'єкти комунальної власності.

До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

• землі загального користування населе­них пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

• землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами пові­тряного і трубопровідного транспорту;

• землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

• землі лісового, водного фонду, крім випадків, визначених законодавством;

• земельні ді­лянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцево­го самоврядування.

Територіальні громади дістають землю у комунальну власність у ра­зі: • передачі їм земель державної власності; • примусового відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для су­спільних потреб; • сприйняття спадщини; • придбання за договором купів-лі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; • вини­кнення інших підстав, передбачених законом.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севас­топольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать: • землі атомної енергетики та косміч­ної системи; • землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціа­льно-культурного, виробничого та житлового призначення; • землі під об'єктами природно-заповідного фонду та історико-культурними об'єктами, що мають національне та загальнодержавне значення; • землі під водни­ми об'єктами загальнодержавного значення; • земельні ділянки, які вико­ристовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Пре­зидента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної вла­ди, Національної Академії наук України, державних галузевих академій на­ук; • земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) ви­селення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильсь­кої катастрофи

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: • землі атомної енергетики та космічної системи; • землі під державними залізницями, об'єктами державної влас­ності повітряного і трубопровідного транспорту; • землі оборони; • землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздо­ровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено зако­ном; • землі лісового та водного фонду, крім випадків, визначених законо­давством; • земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної Академії наук Украї­ни, державних галузевих академій наук; • земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) виселення, що зазнали радіоактивного за­бруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з чинним законодавством держава набуває права власності на землю у разі:

• відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної не­обхідності та для суспільних потреб; • придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; • прий­няття спадщини; • передачі у власність державі земельних ділянок кому­нальної власності територіальними громадами; • конфіскації земельної ділянки.

Законодавство надає іноземним державам право набуття у власність земельних ділянок для розміщення будівель і споруд дипломатичних представництв та інших, прирівняних до них організацій відповідно до між­народних договорів.

Земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з виз­наченням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Суб'єктами права спільної власності на землю можуть бути громадяни та юридичні особи. Суб'єктами права спільної власності на земельні ділянки територіальних громад можуть бути районні та обласні ради. Право спільної власності на землю посвідчусться державним актом на право власності на землю. Законом установлені гарантії прав на землю.

Переглядів: 1412