27 грудня 2018 року в Антикризовому центрі в Києві відбувся брифінг програми «Жінки України в ООН». На ньому був представлений проект діяльності жіночого представництва МЗС України в Організації Об’єднаних Націй. Заява в ООН щодо необхідності «гендерного балансу» в українській владі була підготовлена доволі серйозно. Але за відсутності розуміння сутності гендерної ідеології. Що показало спілкування в соціальній мережі «Фейсбук» за день до того.
Напередодні я випадково знайшла на сторінці заяву «Жінок України в ООН» і написала до неї коментар про те, що гендер ніяк не вирішує проблеми українського жіноцтва. «Гендерний дисбаланс при владі в Україні вирішується шляхом не приходу до влади жінок, а шляхом перетворення чоловіків на жінок. Гендерний баланс, поняття, яке використовується у цьому звіті, не має нічого спільного з жінками, а пов’язане з трансгендерами. Іншими словами, українські жінки в ООН закликають проводити до влади ЛГБТІК. Проблема жінок цим не вирішується».
Після цього мого коментаря представниці «Жінок України в ООН», не вживаючи аргументів на підтримку своєї гендерної теорії, почали агресивно критикувати мене, мою особистість, мій професійний рівень, мою людськість, мій соціальний статус та мою можливість заробляти гроші. Емоційно, без знання будь-якої етики спілкування (а в даному випадку, оскільки вони є представниками державної влади, - етики ділового спілкування), - жінки всіляко принижували мою людську гідність. Зрештою назвали мене «неживим ботом».
Але найбільше мене вразили висловлювання Світлани Саламатової, координатора проекту «Українські жінки в ООН», віце-президента The Institute of Cultural Affairs International. Відкинувши будь-яку культуру та повагу до опонента, вона (геть не знаючи мене!) назвала мене «нещасною людиною», якій «пофіг усе що відбувається навколо», підстава моєї думки – «ніщо», а моя біда – «це нестача коштів» і мені «все одно із якого істочнику їх отримувати».
Вражає не лише очевидне незнання предмету дискусії – гендерне питання. Його представниці українського жіноцтва в ООН геть не торкалися. Але обурює відкрите принижувальне ставлення до опонента дискусії з боку представників влади. Їхня бундючність та зверхність є виразником відчуття безкарності й всевладності.
Україна вже давно стала незалежною, давно вийшла з радянської системи, що продукувала страх до начальства та «мовчання ягнят». Ми пережили багато потрясінь, революцій, тепер переживаємо війну. Ми, звичайні українці, маємо повне право на гідне ставлення до своєї особи з боку чиновника незалежно від рангу.
У розвинутих європейських країнах жорстко слідкують за риторикою представників влади. За принизливі висловлювання у соціальних мережах чиновники позбавляються місця роботи, як мінімум отримують догани.
Я вимагаю офіційних вибачень від Світлани Саламатової та «Жінок України в ООН»!
Олеся Горгота, кандидат філософських наук, спеціаліст з «Правознавства», громадська діячка, членкиня Всеукраїнського жіночого руху «За вільну Україну!»
Скан переписки:







Переглядів: 31875 Повернутися до змісту: Новини освіти і науки
|