АДАПТАЦІЙНІ РЕАКЦІЇ М'ЯЗОВОЇ СИСТЕМИ

Повторювані скорочення м'язових волокон викликають зміни в їхній структурі та функції.

Тип м'язових волокон.Аеробні види діяльності, наприклад, біг підтюпцем або їзда на велосипеді з невисокою інтенсивністю, в основному «обслуговують» ПС волокна. Під дією тренувальних стимулів ці волокна стають на 7-22 % більші, ніж відповідні ШС волокна. Однак розміри волокон значно коливаються у різних спортсменів. У деяких можуть бути незвичайно великі ПС волокна, в інших — такі ж великі ШС волокна. Відмітимо, що розміри волокон у спортсменів, що займаються циклічними видами спорту, певне, мало пов'язані з рівнем аеробних можливостей. Розміри волокон можуть відігравати велику роль у видах спорту, що потребують прояву значної сили та потужності, таких, як спринтерський біг та важка атлетика, в котрих перевагу мають спортсмени з більшими ШС волокнами.

Результати більшості досліджень показують, що тренувальні навантаження, спрямовані на розвиток витривалості, не змінюють співвідношення ПС та ШС волокон. Це підтверджують і результати останніх досліджень, котрі разом з тим вказують на деякі зміни типів ШС волокон. ШСб волокна, безсумнівно, використовуються менше, ніж волокна типу «а», саме тому в них більш низькі аеробні здатності. Тривалі фізичні навантаження з часом можуть призвести до їх рекрутування, змушуючи функціонувати подібно до волокон типу «а». Як показують результати останніх досліджень, фізичні навантаження, спрямовані на розвиток витривалості, можуть призвести до того, що деякі ШСб волокна набудуть певних якостей волокон типу ШСа. Ні причина, ні наслідки такої зміни поки не з'ясовані. Можливо, перетворення ШС волокон типу «б» на тип «а» просто відображає більш інтенсивне використання ШС волокон при тривалих виснажливих тренувальних навантаженнях.

Кількість капілярів.Однією з найважливіших адаптаційних реакцій на навантаження, спрямовані на розвиток витривалості, є збільшення кількості капілярів навколо кожного м'язового волокна.

Чим більше спортсмен тренується, тим більше збільшується (до 19 %) кількість капілярів. Збільшення кількості капілярів поліпшує газо- та теплообмін, прискорює виведення продуктів розпаду та обмін поживних речовин між кров'ю та працюючими м'язовими волокнами. Це забезпечує підготовку внутрішнього середовища до утворення енергії та виконання м'язових скорочень. Значне збільшення кількості капілярів спостерігається через кілька тижнів або місяців тренувальних занять. Як змінюється кількість капілярів при триваліших періодах активності невідомо, оскільки це питання практично не вивчалося.

Вміст міоглобіну.Кисень, що попадає у м'язове волокно, зв'язується з міоглобіном — сполученням, подібним з гемоглобіном. Це сполучення, котре містить залізо, забезпечує човникоподібні рухи молекул кисню з клітинної оболонки до мітохондрій. Міоглобін у великій кількості міститься у ПС волокнах, забезпечуючи їх червонувате забарвлення (міоглобін — фермент, що забарвлюється у червоний колір при зв'язуванні з киснем). ШС волокна мають високу гліколітичну здатність, тому вони потребують (і вони дійсно містять) незначну кількість міоглобіну, через що мають світле забарвлення. Слід відмітити, що обмежена кількість міоглобіну призводить до зниженого вмісту кисню, а це зменшує аеробну витривалість.

Міоглобін виділяє кисень у мітохондрії, коли його запаси під час виконання м'язових скорочень вичерпуються. Цей резерв кисню використовується при переході від стану спокою до виконання фізичного навантаження. Кисень надходить до мітохондрій у проміжний період між початком виконання фізичного навантаження та підвищеною доставкою кисню серцево-судинною системою.

Точний внесок міоглобіну у доставку кисню не вивчений. Однак тренувальні навантаження, спрямовані на розвиток витривалості, збільшують вміст гемоглобіну у м'язах на 75-80 %. Цю адаптаційну реакцію можна було б вважати сприятливою, якби вона підвищувала здатність м'язів здійснювати окиснювальний метаболізм.

Функції мітохондрій.Аеробне утворення енергії здійснюється у мітохондріях. Тому недивно, що тренування, спрямоване на розвиток витривалості, спричиняє зміни функції мітохондрій, підвищуючи здатність м'язових волокон утворювати АТФ. Здатність використовувати кисень та утворювати АТФ шляхом окиснення залежить від кількості, розміру та продуктивності мітохондрій м'язів. Тренування, спрямоване на розвиток витривалості, позитивно впливає на усі перемінні.

Аеробне тренування призводить до збільшення розмірів і кількості мітохондрій скелетного м'яза, що підвищує ефективність її окиснювального метаболізму.

Окиснювальні ферменти.Збільшення розмірів і кількості мітохондрій підвищує аеробну спроможність м'язів. Інтенсивність цих змін зростає в результаті підвищення продуктивності мітохондрій. Окиснювальне розщеплення джерел енергії та кінцеве утворення АТФ залежать від дії мітохондріальних ферментів. Активність цих ферментів збільшується внаслідок тренування, спрямованого на розвиток витривалості.

Тренування, спрямоване на збільшення рівня витривалості, справляє значний вплив на активність таких м'язових ферментів, як сукцинатдегідрогеназа та цитратсинтаза. Навіть при середньому рівні щоденних фізичних навантажень активність названих ферментів підвищується, а з нею зростають і аеробні можливості м'язів. Наприклад, біг підтюпцем або їзда на велосипеді протягом хоча б 20 хв на день збільшує активність сукцинатдегідрогенази у м'язах ніг більш ніж на 25 %. Інтенсивніші тренування (60-90 хв на день) призводять до підвищення її активності у 2,6 раза.

Підвищення активності цих окиснювальних ферментів внаслідок тренувань відображає як збільшення кількості та розмірів м'язових мітохондрій, так і підвищення здатності утворювати АТФ. Спочатку збільшення активності ферментів співпадає з підвищенням МСК. Однак нині невідомо, чи існує між ними причинно-наслідковий взаємозв'язок. Також невідомо, чому фізичні навантаження підвищують активність окиснювальних ферментів скелетного м'яза. Більш того, не зовсім зрозумілим є значення цієї підвищеної активності. У будь-якому разі названі зміни можна розглядати як такі, що мають певне значення і для утилізації кисню тканинами під час м'язової діяльності, і для забезпечення ефекту «економії» глікогену. І перше, і друге може сприяти інтенсифікації м'язової діяльності, що потребує виявлення витривалості. Водночас існує лише незначний зв'язок між активністю окиснювальних ферментів і збільшенням МСК .

На думку деяких науковців, МСК регулюється киснетранспортною системою (системою кровообігу). Інші вважають, що його аеробні можливості визначаються окиснювальними якостями м'язів. Сперечання про те, яка з систем важливіша, є чисто академічним інтересом, оскільки адаптаційні реакції обох систем є вкрай важливими для поліпшення функцій окиснювальної системи та інтенсифікації м'язової діяльності, що потребує прояву витривалості. внаслідок тренувальних навантажень, спрямованих на розвиток витривалості, здатність м'язів використовувати жири обумовлена вищою утилізацією вільних жирних кислот та окисненням жирів. У ряді видів спорту (лижні гонки, марафон) подібні адаптаційні зміни запобігають передчасному вичерпанню запасів глікогену і тим самим забезпечують постійне утворення АТФ. Таким чином, м'язова діяльність, що потребує прояву витривалості, стає ефективнішою.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ	\|	ОБСЯГ ТРЕНУВАЛЬНИХ НАВАНТАЖЕНЬ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.