Web-технології

Існують різні технології (веб-технології) створення веб-сторінок. Їх класифікацію можна представити наступним чином:

Технології створення статичних сайтів передбачають використання мови розмітки гіпертексту HTML та каскадних таблиць стилів CSS (Cascading Style Sheets).

Мова HTML (або XHTML) дозволяє форматувати текст, розрізняти в ньому функціональні елементи, створювати гіперпосилання і вставляти в сторінку зображення, звук та інші мультимедійні елементи.

¨¨¨ Натепер, окрім HTML застосовуються і інші мови розмітки, такі як WML, XML.

CSS використовуються для оформлення та форматування різних елементів веб-сторінок, в результаті чого значно знижують розміри веб-сторінок.

Створення веб-сторінок статичних сайтів - це трудомісткий процес. Такі сторінки створюються вручну у файловій системі комп'ютера, потім зберігаються і завантажуються на сайт.

При створенні статичних сторінок можна використовувати два основних підходи:

1) ручне їх створення за допомогою невізуальних редакторів тексту типу Блокнот. Це дозволяє використовувати багато зручних додаткових функцій, таких як підсвітка коду, перевірка валідності створеного коду, підбір кольору, швидке створення таблиць, вставку основних й найрозповсюджених елементів гіпертекстової розмітки, тощо.

2) використання візуальних редакторів типу Microsoft FrontPage, Macromedia Dreamweaver. Однак вони практично завжди мають один дуже значний недолік - генерують надлишковий програмний код, за рахунок чого сильно збільшується вага сторінки і швидкість її завантаження. З цієї причини професіонали віддають перевагу використанню невізуальних редакторів.

Будь-які зміни на сайті здійснюються через виправлення HTML-коду. Всякий раз, коли потрібно змінити вміст такої сторінки, користувач модифікує її на своєму робочому комп'ютері, зберігає, а потім заново завантажує на сайт. Ці дії можуть бути виконані тільки адміністратором сайту.

Сучасні технології створення динамічних сайтів передбачають використання програмного коду, що забезпечує інтерактивність Web-сторінок, і називається сценарієм (скриптом).

Скрипт (сценарій) - це програма, яка автоматизує деяку задачу.

¨¨¨ Скри́птова мова (scripting language, мова сценаріїв) — мова програмування, розроблена для запису «сценаріїв», послідовностей операцій, які користувач може виконувати на комп'ютері. Сценарії, зазвичай, інтерпретуються, а не компілюються.

Даний термін був обраний, очевидно виходячи із специфіки таких програм. Основне їхнє призначення, цей опис «реакції» Web-сторінки на дії користувача. В деяких випадках текст скрипта вбудований в HTML-документ, в інших випадках завантажується з окремого файлу.

Розрізняють сценарії, що виконуються на стороні клієнта і такі, що виконуються на стороні сервера. Сценарії на стороні клієнта (клієнтські скрипти) виконуються під керуванням браузера, на стороні сервера (серверні скрипти) - під керуванням Web-сервера.

Клієнтські скрипти використовуються, наприклад, коли при введенні інформації перед посилкою її на сервер відбувається перевірка її коректності на стороні клієнта (за допомогою скрипта). Такий прийом серйозно знижує навантаження на сервер і підвищує зручність для користувача.

Наприклад, потрібно перевірити чи правильно користувач ввів e-mail. Щоб це зробити користувачеві, треба було б відправити форму із заповненими даними, потім дочекатися, поки вона обробиться, і лише після цього отримати повідомлення про помилку (якщо вона, зрозуміло, присутня). Це неприпустимо з точки зору зручності для користувача і витрат ресурсів. З клієнтським же скриптом програма відразу перевірить правильність заповнення форми перед відправленням, і, якщо необхідно виведе помилку.

Перевага сценаріїв на стороні клієнта полягає в тому, що вони можуть перевіряти коректність інформації, введеної користувачами, і обробляти її, не звертаючись до сервера.

Недоліки клієнтських скриптів:

• За допомогою клієнтського скрипта ніщо не може бути записано на сервер. За його допомогою не можна зробити, наприклад, гостьову книгу.

• Обробка скрипта залежить від браузера користувача. Користувач має повноваження настроїти свій браузер так, щоб він взагалі ігнорував написані скрипти.

• Код клієнтського скрипта може подивитися кожен, хто відкриє сторінку зі скриптом (вибравши в меню свого браузера команду "Вихідний код сторінки").

Скрипти на стороні клієнта пишуться, зазвичай, на мовах JavaScript, Java. Можуть використовуватися VBScript, ActionScript (Flash) і взагалі будь-які мови програмування. В деяких випадках текст скрипта вбудований в html-документ, в інших випадках завантажується з окремого файлу.

За допомогою JavaScript, зазвичай, реалізуються такі ефекти, як, поява вікон з повідомленнями, відображення анімації. Крім того, JavaScript-сценарії часто використовуються для визначення типу браузера і платформи, на якій він виконується. JavaScript-сценарії також успішно застосовуються для перевірки коректності даних, введених користувачем.

VBScript має багато спільного з мовою JavaScript, однак працює лише з Microsoft Internet Explorer, що обмежує сферу її застосування.

У документ HTML можна також вставляти флеш-фрагменти або Flаsh-ролики (swf-файли). Флеш забезпечує інтерактивність за рахунок інтерактивної векторної анімації для Web. Для створення Флеш використовується мова сценаріїв ActionScript.

Окрім цього, в останній час набрали популярності такі технології як AJAX, Adobe Flash, Microsoft Silverlight і ін. Також можуть застосовуватися Java-аплети і технологія ActiveX.

У зв'язку з тим, що скрипти, що виконуються на стороні клієнта, збільшують обсяг веб-сторінок, їх кількість і розмір на сторінці повинні бути обмеженими. Створення статичних сайтів з інтерактивними веб-сторінками доцільно виконувати в редакторі Macromedia Dreamweaver.

Серверні скриптивиконуються на стороні сервера під керуванням веб-сервера.

Коли користувач дає запит на яку-небудь сторінку (переходить на неї по посиланню або вводить адресу в адресному рядку свого браузера), то викликана сторінка спочатку обробляється на сервері, тобто виконуються всі скрипти, пов'язані із формуванням даної сторінки, і тільки потім вона повертається до відвідувача у вигляді HTML-документа (відвідувач ніяк не зможе побачити код серверного скрипта).

Серверні скрипти потрібні, наприклад, у випадку, коли web-сервер повинен повертати різну інформацію для різних людей, а також інформацію, яка змінюється з плином часу (найбільш актуальний приклад — форум).

Сценарії, призначені для виконання на стороні сервера, зазвичай, розташовуються в спеціальному каталозі усередині папки сайта. Приймаючи запит користувача, у якому зазначена програма, сервер запускає цю програму на виконання. У результаті виконання програми вихідні дані передаються web-серверу, а потім клієнту:

Серверні скрипти, як правило, взаємодіють з БД. У цьому випадку скрипти виконують запити до СУБД, остання повертає результати (запити-дані), а скрипт формує документ, який передається браузеру. Найбільш часто використовуються СУБД Mysql, PostreSQL, MS SQL Server, Oracle.

Робота серверних скриптів залежить від сервера, на якому розташований сайт, і від того, які технології підтримуються сервером.

Залежно від розв'язуваних задач для створення сайту вибирають ту чи іншу мову серверних скриптів. Для створення малих і середніх інтерактивних сайтів доцільно застосовувати мову сценаріїв PHP. Перевагою мови PHP є те, що вона є безкоштовною, має відкриті вихідні коди і працює майже на всіх платформах. Також використовують мови Perl, Python, тощо. Конкурентами PHP є технології ASP.NET, JSP, Cold Fusion, Perl.

Сучасні сайти найчастіше являють собою складні програмно-інформаційні системи, які вирішують значну кількість задач бізнес-логіки і теоретично можуть дублювати функції більшості бізнес-застосувань.

Для підтримки роботи динамічних сайтів необхідно, щоб сервер мав спеціалізоване програмне забезпечення, що працює з БД і створює сторінки динамічно. Це програмне забезпечення називається веб-застосуваннями.

Веб-застосування — це програмний комплекс для вирішення задач веб-сайту, який міститься у складі сайту і працює разом з ним.

Зазвичай, веб-застосування створюються як додатки в архітектурі "клієнт-сервер": клієнтська частина реалізує користувальницький інтерфейс, формує запити до сервера і обробляє відповіді від нього; серверна частина отримує запит від клієнта, виконує обчислення, після цього формує веб-сторінку і відправляє її клієнтові по мережі з використанням протоколу HTTP.

Клієнтом веб-застосування виступає браузер, який, зазвичай, містить деяку частину логіки застосування (перевірка коректності даних, що вводяться), а сервером — веб-сервер. При цьому серверна частина має різні архітектурні рішення.

Розділ програмування, орієнтований на розробку динамічних Інтернет- застосувань, - веб-програмування (веб-розробка).

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація веб-сайтів	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.