• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ТЕМА 2.

ТЕМА 1

Рівень логістичного обслуговування

Сервіс оцінюють показником “рівень обслуговування”, який визначається за формулою:

, (6)

де η – рівень обслуговування, %; п – фактична кількість послуг, що надаються; N – кількість послуг, які теоретично можуть бути надані; t_i – час на виконання і-ої послуги.

Таким чином, - сумарний час, що фактично витрачається на надання послуг, а - час, який теоретично може бути витрачено на виконання всього комплексу можливих послуг.

На рис. 13 показана залежність витрат на сервіс від величини рівня обслуговування.

Рис. 13. Графік залежності витрат на обслуговування від величини рівня обслуговування.

Починаючи від 70% і вище витрати сервісу зростають експотенціально (у = е^х, е=2,7) в залежності від рівня обслуговування, а при рівні обслуговування 90% і вище сервіс стає невигідним. Спеціалісти підрахували, що при збільшенні рівня обслуговування від 95 до 97% економічний ефект збільшується на 2%, а витрати збільшуються на 14%.

З іншого боку, зниження рівня обслуговування приводить до збільшення витрат, викликаних погіршенням якості сервісу. Ця залежність також може бути представлена графічно (рис. 14).

Таким чином, ріст конкурентоспроможності підприємства, викликаний ростом рівня обслуговування, супроводжується, з одного боку, зниженням витрат на ринку, а з іншого – зростання витрат на сервіс. Задача логістичної служби полягає в пошуку оптимальної величини рівня обслуговування.

Рис. 14. Графік залежності втрат, викликаних погіршенням обслуговування від величини рівня обслуговування.

Якість логістичного обслуговування визначається такими показниками:

- надійність поставки;

- повний час від отримання замовлення до поставки партії товарів;

- можливість вибору способу доставки;

- час на здійснення доставки;

- час на здійснення замовлення;

- наявність запасів;

- можливість надання кредитів та ін.

Співвідношення значимості окремих показників може змінюватись. Наприклад, в умовах дефіциту платіжних засобів в Україні велике значення має надання кредитів. В той час, як в країнах з розвиненою ринковою економікою найбільш важливим показником є надійність поставки.

Предмет, методи та функції макроекономіки

1. Предмет та функції макроекономіки.

2. Економічні системи та її види.

3. Макроекономічні суб’єкти та їхня взаємодія.

4. Методи макроекономічного аналізу. Макромоделі: статичні та динамічні.

1. Предмет макроекономіки.

Макроекономіка досліджує, сутність, результати та наслідки спільної економічної діяльності всіх учасників народного господарства.

Специфічним завданням макроекономіки є пізнання, систематизація, узагальнення та пояснення процесів, які обумовлюються механізмом функціонування народного господарства у цілому.

Макроекономічний аналіз має два рівні:

ех post — національне рахівництво;

ех ante — прогностичне моделювання.

Ех post аналіз базується на визначенні макроекономічних параметрів минулого періоду з метою отримання інформації про те, як національна економіка функціонувала і які результати досягла. На основі результатів ех post аналізу робиться корегування макроекономічних концепцій та розробка нових.

Аналіз ех ante— це прогнозне моделювання економічних явищ та процесів на основі певних теоретичних концепцій. Мета ех anteаналізу визначити, які фактори і яким чином будуть впливати на значення макроекономічних показників у майбутньому.

Об’єктом макроекономічного аналізу виступає економічна система в цілому та її агреговані параметри.

Основні функції макроекономіки:

Теоретико-пізнавальна – дослідження економічних процесів на макрорівні та побудова моделей цих процесів.

Практична - розробка практичних рекомендацій на основі економічного процесу (теоретична основа економічної політики).

Виховна - макроекономіка покликана виробляти новий тип економічного мислення, формувати сучасний світогляд людини.

2. Економічна система.

Економічна система— це певним чином упорядкована система зв'язків між виробниками і споживачами матеріальних та нематеріальних благ та послуг.

Основні елементи економічної системи

Конкретні економічні зв'язки між господарськими суб’єктами.

Соціально-економічні відносини, які базуються на відповідних формах власності на економічні ресурси та результати господарської діяльності.

Організаційні форми господарської діяльності: поділ праці, спеціалізація та кооперування виробництва.

Господарський механізм, тобто спосіб регулювання економічної діяльності на макрорівні.

Економічні системи багатомірні і формалізовано записуються таким чином:

ЕS = f(А₁, А₂, ..., А_N)

ES — економічна система, яка визначається властивостями. Ці властивості виступають критеріями при визначенні типу економічної системи.

Типи економічних систем

Ринкові економічні системи:

· Ринкова економіка вільної конкуренції - чистий капіталізм (19 ст. — перші десятиліття 20 ст.).

Основні ознаки:

ü приватна власність на інвестиційні ресурси;

ü вільна конкуренція;

ü свобода учасників економічної діяльності;

ü ринкове ціноутворення;

ü стихійне ринкове регулювання.

· Сучасна ринкова економік —сучасний капіталізм (друга половина 20 ст.).

Основні ознаки:

ü колективна приватна та державна власність;

ü державне регулювання економіки з метою стимулювання споживного попиту та пропозиції;

ü маркетингова система управління виробництвом.

Неринкові економічні системи:

· Традиційна економічна система (притаманна слаборозвинутим країнам).

Основні ознаки:

ü відстала технологія;

ü ручна праця;

ü багатоукладність;

ü натуральне виробництво;

ü переважання дрібнотоварного виробництва;

ü активна роль держави.

· Адміністративно-командна система.

Основні ознаки:

ü державна власність на засоби виробництва;

ü монополізація та бюрократизація економіки;

ü централізоване планування та управління виробництвом;

ü централізований розподіл матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Об'єкт дослідження макроекономіки характеризується агрегованими показниками.

Агреговані показники відображають сукупність специфічних економічних одиниць так, ніби ті складають одне ціле.

3. Макроекономічні суб’єкти та їхня взаємодія.

Суб’єктами макроекономічного аналізу виступають:

· Сектор домашніх господарств містить усі приватні господарства країни, діяльність яких направлена на задоволення власних потреб. Домашні господарства проявляють три види економічної активності: пропонують фактори виробництва, споживають частину отриманого доходу і заощаджують.

· Підприємницький сектор – це сукупність усіх фірм, зареєстрованих у межах країни. Підприємницький сектор проявляє такі види економічної активності: пред’являє попит на фактори виробництва, пропонує результати своєї діяльності та інвестує.

· Державний сектор – усі державні інститути та установи. Держава виробляє суспільні блага, які надходять споживачам “безоплатно” (безпека, досягнення фундаментальної науки, послуги державної, соціальної та виробничої інфраструктури).

· Сектор закордон – містить усі економічні суб’єкти, які знаходяться за межами даної країни, а також іноземні державні інститути. Вплив закордону на вітчизняну економіку здійснюється через взаємний обмін товарами, послугами, капіталом та національними валютами.

4. Методи макроекономічного аналізу.

Макроекономіка використовує діалектико-матеріалістичні методи, а саме:

· аналіз;

· синтез;

· індукцію;

· дедукцію;

· абстракцію та інші.

Основним методом макроекономічного дослідження є економіко-математичне моделювання.

Макромоделі — це математичні рівняння, в яких виражені реальні економічні процеси в абстрактному та спрощеному вигляді.

Створити модель — це означає знайти функцію, яка пов’язує ендогенні та екзогенні параметри макромоделі.

Екзогенні величини — це величини, що знаходяться поза макромоделлю (як правило, це технологія виробництва та характер поведінки економічних суб'єктів на кожному з ринків).

Ендогенні величини — це величини, що визначаються в результаті розв’язання моделі (наприклад: величина реального національного доходу, рівень зайнятості, ставка реальної заробітної плати, реальна ставка процента, рівень цін).

Функціональні зв’язки між ендогенними параметрами мають таку класифікацію:

· Поведінкові функції виражають переваги, які склалисяв суспільстві. Прикладом може бути функція споживання домашніх господарств від доходу:

С = С(Y).

· Технічні функції характеризують технічну залежність. Наприклад, виробнича функція:

Q = f(X₁, X₂, …, X_n)

· Інституціональні функції відображають інституціонально установлені залежності між. параметрами моделі. Наприклад, сума податкових надходжень (Т) є функцією від доходу (Y) та податкової ставки Т(Y), яку встановлює відповідний інститут:

T = f(T(Y), Y)

· Дефініційні функції виражають залежності, які виходять з означення економічних явищ. Наприклад, сукупний попит на ринку благ (Y) складається із споживчого попиту домашніх господарств (С), інвестиційного попиту підприємницького сектора (І), витрат держави (G) та закордону (Е):

Y = C+I+G+E

Макроекономічні моделі поділяються на динамічні та статичні.

Статистичні моделіфіксують економічний процес на початку та в кінці певного періоду і не зображують перехід від одного стану до іншого.

Динамічні моделізображують процеси з урахуванням фактора часу

Макроекономічні показники та методи їх вимірювання

1. Основні макроекономічні показники:

2. Показник валового національною продукту в системі національних рахунків.

3. Номінальний та реальний ВНП. Дефлятор ВПН.

4. Чистий економічний добробут.

1. Основні макроекономічні показники/

· Національний обсяг виробництва

Даний показник призначений для того, щоб встановити обсяг продукції та послуг, вироблених у суспільстві за певний період часу. За методикою, яка використовується в більшості країн, виготовлену національну продукцію чисельно виражають показником ВВП (Валовий Внутрішній Продукт).

ВВП визначають як сумарну ринкову вартість всіх кінцевих товарів та послуг, вироблених у країні за рік.

· Кінцевий продукт - це частина валового внутрішнього продукту, що остаточно виходить за межі поточного виробництва і використовується для споживання, нагромадження, експорту, а також для заміщення витрачених засобів виробництва.

Кінцевий продукт включає продукцію:

використовувану для особистого і суспільного споживання;

призначену для заміщення основних виробничих і невиробничих фондів;

використовувану на приріст виробничих і невиробничих фондів;

спрямовану на приріст виробничих і споживчих запасів;

використовувану на чистий експорт.

ВВП виключає проміжні товари, тобто ті, що використовуються для виробництва інших товарів: сировину, матеріали, паливо, електроенергію та ін.

Щоб уникнути подвійного рахунку при вимірюванні ВВП, необхідно підсумовувати добавлені вартості на кожній стадії виробництва.

· Додана вартість (ДВ) - це вартість, яка створена в процесі виробництва на даному підприємстві і визначає його реальний внесок у створення вартості конкретного продукту. Додана вартість включає заробітну плату, прибуток, амортизацію.

Додана вартість визначається як різниця між виручкою від реалізації і вартістю матеріальних витрат на виробництво і реалізацію продукції.

Якщо до показника ВВП додати різницю між надходженнями від факторів виробництва (факторними доходами) з-за кордону та факторними доходами, які отримали закордонні інвестори в країні, то одержимо показник ВНП (Валовий Національний Продукт).

· Загальний рівень цін

Даний показник визначає середній рівень цін певної групи товарів, який обчислюється за допомогою індексу цін. Під рівнем цін розуміють грошову оцінку блага або сукупності благ, яка служить масштабом цін.

Індекс цін показує відносну зміну середнього рівня цін за певний період. Індекс цін визначається за формулою:

Індекс цін поточного року =

Ціни поточного року / Ціни базового року х 100%

Індекс цін, що використовується для усунення впливу інфляції на величину ВВП, називають ВВП - дефлятором.

Дефляторвизначається як середня зважена ціна всіх товарів та послуг у ВВП, а вага кожного товару дорівнює його частці у сумарному ВВП.

· Процентна ставка

Рівень процентної ставки (і) характеризує витрати, які несуть макроекономічні суб’єкти при використанні грошових позик у розрахунку на опку позичену грошову одиницю за рік. Ставки процента знаходяться під впливом ринкового механізму: якщо пропозиція грошей зменшується, то процентні ставки збільшуються, і навпаки.

Розрізняють номінальні і реальні процентні ставки:

РПС = НПС - РІ

Де,РПС- реальна процентна ставка;

НПС- номінальна процентна ставка;

РІ- рівень інфляції.

· Зайнятість

Даний показник відображає співвідношення між чисельністю дорослого працездатногонаселення і чисельністю безробітнихуданій країні.

2. ВНП в системі національних рахунків.

Система національних рахунків (СНР) – це міжнародний стандарт оцінки основних економічних показників країни. Вона містить такі макроекономічні показники: ВНП, ВВП, ЧНП, НД та інші.

Валовий національний продукт. Методи обчислення.

Розроблені методи підрахунку ВНП за витратами на виготовлену в країні продукцію та за доходами, отриманими у результаті виробництва продукції:

Розрахунок ВНП за витратами:

GNР = С + І + G + NЕ

GNP - валовий національний продукт;

C - споживчі витрати;

I - валові приватні інвестиції;

G - державні витрати;

NE - чистий експорт.

Витрати на споживання включають витрати домашніх господарств на різні види товарів та послуг: предмети споживання довгострокового використання, предмети поточного споживання, споживчі витрати на послуги.

Валові приватні інвестиції (I_G) складаються з:

· інвестицій на заміщення капіталу, який був зношений у процесі виробництва протягом року (амортизація);

· чистих інвестицій (чистого приросту обсягів основного капіталу).

За натуральною формою це: будівництво, машини і устаткування, зміни в запасах, житлове будівництво та ін.

Державні витрати (G) у даному випадку об’єднують усі витрати держави, які йдуть безпосередньо на виробництво товарів та послуг.

Державні трансфертні платежі не включаються тому що вони не відображають зростання поточного виробництва.

Чистий експорт (NE) — це різниця між обсягами експорту і імпорту, або:

NE = E-Z

Де, NE - чистий експорт;

Е - експорт;

Z – імпорт.

Чистий експорт може бути від’ємною величиною.

Урядові трансфертні платежі - це державні виплати індивідам, які не обумовлюються безпосередньою "їхньою участю в суспільному виробництві.

До урядових трансфертів належать:

· допомога по безробіттю;

· пенсії ветеранам;

· допомога престарілим і хворим.

Вони призначені задовольняти певний вид потреб. Оскільки трансферти не призначені для купівлі державою поточних товарів та послуг, вони не враховуються при розрахунку ВНП.

Обчислення ВНП за доходами:

GNP = W+R+i+p+A+Tn

Де, W – заробітна плата;

R – рента;

i – процент;

p – прибуток;

A – амортизація

Tn – непрямі податки.

Заробітна плата (W) — це грошова винагорода за працю робітників і службовців, яка включає додаткові виплати на соціальне забезпечення, соціальне страхування, виплати з приватних пенсійних фондів.

Рента (R) тут визначає рентні доходи, які отримують домашні господарства за здані в оренду землі, приміщення, житло та ін.

Процент (i) у даному випадку виступає у вигляді доходів від грошового капіталу, заощаджуваного домашніми господарствами.

Прибуток (p), який отримують власники одноосібних господарств, товариств (некорпоративний прибуток) та корпорації (дивіденди + нерозподілений прибуток).

Амортизація (А) - це еквівалент величини знецінення основного капіталу за рік.

Непрямі податки (Tn) — встановлюються в цінах товарів та послуг, їхній розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів (універсальні акцизи, мито, податок на додану вартість).

Валовий внутрішній продукт.

Валовий Внутрішній Продукт (ВВП) включає продукцію та послуги, які вироблені резидентами країни протягом року.

Резиденти - це:

· фізичні особи країни з постійним місцем проживання в цій країні (в тому числі ті, хто тимчасово знаходиться за її межами);

· юридичні особи країни з місцезнаходженням у цій країні;

· підприємства та організації - не юридичні особи, які створені відповідно до законодавства країни, але знаходяться за її межами;

· дипломатичні та інші представництва країни за її межами;

· закордонні філіали і представництва резидентів країни.

GIP = GNP – NE

Де, GIP – валовий внутрішній продукт;

GNР – валовий національний продукт;

NЕ — чистий експорт.

Чистий національний продукт

Чистий національний продукт (ЧНП) представляє собою валовий національний продукт, з якого вилучена вартість засобів виробництва, зношених у процесі виготовлення продукції (амортизаційні відрахування).

NNP = GNP - A

Де, NNP - чистий національний продукт;

GNP -валовий національний продукт;

A - амортизація.

Національний доход

Національний доход (NI) - це доход, який визначається шляхом вилучення з вартості чистого національного продукту непрямих податків.

NI = NNT - Tn

Де, NNP- чистий національний продукт;

Tn - непрямі податки.

Національний доход (NI) — це сума факторних доходів від праці, землі і капіталу за рік.

NI = W + R + i + p

W - заробітна плата;

R - рента;

i - процент;

p - прибуток.

Переглядів: 837