Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ТЕМА 10

МАКРОЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА У ВІДКРИТІЙ ЕКОНОМІЦІ

1. Світове господарство і національна економіка. Форми міжнародних економічних відносин.

2. Вивіз капіталу як провідна форма міжнародних економічних відносин.

3. Міжнародна торгівля: роль, обсяг, структура та особливості. Платіжний баланс. Торговий дефіцит.

1. Світове господарство і національна економіка. Форми міжнародних економічних відносин.

Світове господарство – це багатогалузева глобальна економіка, яка пов’язує національні господарства в єдину систему обміном економічної діяльності, міжнародним поділом праці (МПП).

Форми міжнародних економічних відносин

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) існують в таких формах:

Одна з важливих тенденцій формування і розвитку світового господарства – зростання процесів інтернаціоналізації. Основу цього процесу складає інтернаціоналізація виробництва і капіталу.

Інтернаціоналізація виробництва

Причини посилення інтернаціонального фактора у відтворювальному процесі:

1. Вихід відтворювального процесу за національні кордони і розширення місткості ринку, оптимальний розмір якого не менш 250-300 млн. чоловік.

2. Обмеженість ресурсів окремих країн для самостійного проведення фундаментальних досліджень.

3. Необхідність включення всіх факторів виробництва національних держав у світовий рух і міжнародний поділ праці.

4. Зростаючий обмін напівфабрикатами, деталями, вузлами в рамках міжнародної спеціалізації і кооперації виріобництва.

Форми інтернаціоналізації виробництва:

1. Інтеграційна – об’єднання спочатку ринків, а згодом і виробництва двох держав у зону вільної торгівлі і підприємництва.

2. Транснаціональна – процес взаємопереплетіння економік різних держав завдяки тому, що корпорації будують і купують підприємства в інших країнах, засновують в них свої філії, які працюють на ТНК у рамках спеціалізації і кооперації.

Функції ТНК (транснаціональна корпорація):

· розпоряджається дочірніми компаніями в двох або декількох країнах, незалежно від юридичної форми та сфери діяльності цих компаній;

· має таку систему прийняття рішень, яка дозволяє здійснювати узгоджену політику і загальну стратегію з одного або декількох центрів;

· її дочірні компанії так пов’язані між собою через відносини власності чи іншим шляхом, що кожна з них може чинити вплив на діяльність інших компаній, мати доступ до знань, ресурсів і ділити відповідальність з ними.

Сучасні взаємозв’язки в рамках міжнародного поділу праці (МПП) характеризуються асиметричністю. Вони більш виражені у відносинах між високорозвиненими державами і державами, які розвиваються; східноєвропейськими країнами і країнами з розвиненою економікою; і в меншій мірі вони виявляються в інтернаціональних зв’язках країн з приблизно однаковим економічним і науковотехнічним потенціалом.

2. Вивіз капіталу як провідна форма міжнародних економічних відносин

Вивіз капіталу – вилучення частини капіталу з процесу національного обігу і включення у виробничий процес або в обіг у різних формах в інших країнах.

Мета вивозу капіталу– отримати більш високу норму прибутку за рахунок переваг, пов’язаних з використанням інтернаціонального фактора виробництва порівняно з національними умовами господарювання.

Характерні риси сучасного вивозу капіталу:

1. Зростання масштабів експорту виробничого капіталу.

2. Вивіз капіталу почав здійснюватись переважно між високорозвиненими державами.

3. На початку 70-х років зростає роль країн, що розвиваються, як експортерів капіталу (Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати, Мексика, Венесуела тощо).

4. Вивіз капіталу виявився формою включення країн, що розвиваються, в МПП у галузях електроніки, машинобудування, науки, інформатики і перетворення їх у світових лідерів за рядом напрямків сучасного світового виробництва (Південна Корея, Сінгапур, Малайзія).

5. Зміна галузевої структури вивозу капіталу – зростання темпів прямих іноземних інвестицій у новітні технології та обслуговування.

6. В останні десятиріччя вивіз капіталу склав умови для інтенсивного розвитку транснаціональної форми інтернаціоналізації виробництва.

3. Міжнародна торгівля: роль, обсяг, структура та особливості. Платіжний баланс. Торговий дефіцит

Міжнародна торгівля – форма міжнародних економічних відносин за посередництвом експорту і імпорту товарів та послуг, яка базується на МПП.

Причини міжнародної торгівлі:

· Нерівномірність в розподілі і забезпеченості економічними ресурсами різних країн.

· Ефективне виробництво різноманітних технологій або комбінації ресурсів.

Обсяг міжнародної торгівлі характеризується динамікою показників експорту, імпорту товарів та послуг і чистого експорту, їхнім відношенням до валового національного продукту.

Функції міжнародної торгівлі:

1. Переборює обмеженість національної ресурсної бази.

2. Розширює місткість внутрішнього ринку і встановлює з’вязки націонапьного ринку із світовим.

3. Забезпечує одержання додаткового доходу за рахунок різниці національних і інтернаціональних витрат виробництва.

4. Розширює масштаби виробництва, які обмежені кривою виробничих можливостей.

5. Сприяє розвитку спеціалізації країни, зростанню продуктивності використання ресурсів, збільшенню обсягів виробництва.

Відповідно до принципу порівняльних переваг, який був запропонований Д. Рікардо у 1817 році, сукупний обсяг продукції стане максимальним тоді, коли кожний товар буде вироблятися тією країною, в якій нижчі витрати.

Вільна торгівля, яка базується на принципі порівняльних переваг, дає можливість світовій економіці досягти більш ефективного розміщення ресурсів і більш високого рівня матеріального добробуту.

Протекціонізм

Протекціоністська політика, яка за допомогою мит або адміністративного регулювання торгівлі направлена на захист однієї або декількох галузей виробництва від іноземної конкуренції, зменшує або зводить до нуля вигоди від спеціалізації.

Причини відродження протекціонізму:

· лібералізація торгівлі;

· посилення конкурентоспроможності іноземних фірм у національній економіці;

· перевищення імпорту над експортом і збереження стійкого торгового дефіциту в окремих країнах.

Протекціоністські заходи
Тарифи	Нетарифні бар’єри
Тарифи визначають розмір державних грошових зборів з товарів, цінностей і майна при перетині кордонів країни, тобто мито.	Квотування імпорту-єкспорту – це встановлення квот на ввіз чи вивіз товарів у кількісному або вартісному вираженні.
Адвалерне мито - фіксований відсоток з ціни товару.	Добровільне обмеження експорту – зобов’язання обмежити або не розширювати обсяг експорту.
Особливе мито – тверда ставка за встановлену одиницю товару (вага, обсяг тощо).	Складна митна процедура.
Складне мито – одночасне вилучення адвалерного і особливого мита.	Технічні і санітарні стандарти.
	Валютні обмеження імпорту товарів.

Платіжний баланс

Важливим поняттям, яке відображає поточне зовнішньоекономічне положення, є платіжний баланс.

Платіжний баланс (ZВ) – це статистичний звіт, поданий у формі бухгалтерських рахунків, про торгові та фінансові угоди економічних суб’єктів країни з закордоном за певний період часу, як правило за рік.

Структура платіжного балансу

Рахунок платіжного балансу	Кредит (надходження грошей)	Дебет (витрати грошей)	Сальдо
1. Торговий баланс	Виручка від експорту товарів	Витрати на імпорт товарів
2. Баланс послуг	Виручка від надання послуг закордону	Оплата послуг, отриманих від закордону
3. Баланс переказів	Перекази закордонним суб’єктам	Перекази від закордонних суб’єктів
4. Поточні операції (1+2+3)			NE (чистий експорт)
5. Операції з капіталом	Імпорт капіталу	Експолрт капіталу	NEC (чистий експорт капіталу)
6. Валютні резерви Нацціонального банку	Збільшення валютних резервів закордону	Збільшення валютних резервів країни	DR (сальдо рахунку валютних резервів)

Якщо NЕC > 0, то країна має чистий відтік капіталів, а при NЕC < О – чистий приплив капіталів.

Дефіцит платіжного балансу означає, що населення країни за даний період заплатило іноземціям більше (оплата імпорту благ + експорт капіталу), ніж отримало від них (виручка від експорту благ + імпорт капіталу), і тому іноземці мають певну суму грошей, яка дорівнює величині дефіциту платіжного балансу даної країни. Ці гроші будуть пред’явлені в Національний банк країни для обміну на девізи (іноземні валюти), що призведе до скорочення валютних резервів Національного банку.

Якщо ZВ > 0, то валютні резерви Національного банку зростають.

ТЕМА 11

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Закон Оукена	\|	ВАЛЮТНА СИСТЕМА

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.