Ціанобактерії

В Україні найпоширенішими видами ціаней є: мікроцистіс, анабена, носток, формідіум, спіруліна та інші.носток анабена мікроцистіс

формідіум спіруліна

Імперія-Клітинні

Надцарство-Прокаріоти

Царство-Дроб’янки

Підцарство-Ціанобактерії або ціанеї (стара назва синьозелені водорості)

За способом живлення - автотрофи

Надмемранний комплекс - клітинна стінка з муреїну

Речовина, що запасається - різні речовини у різних організмів

Ядро - відсутнє

Мітохондрії і хлоропласти - відсутні

Тіло - одноклітинне

По відношенню до кисню - аероби

Синьозелені водорості, ціанобактерії (лат. Cyanobacteria, — синьо-зелений) — значна група прокаріот, здатних до фотосинтезу, який супроводжується виділенням кисню.

Ціанобактерії найбільш близькі до найдавніших мікроорганізмів, залишки яких (строматоліти, вік більш 3,5 млрд. років) виявлені на Землі. Єдині бактерії, здатні до фотосинтезу з утворенням О₂. Предки ціанобактерій розглядаються в теорії ендосимбіогенезу, як найбільш ймовірні предки хроматофорів червоних водоростей (прохлорофіти відповідно до цієї теорії мають загальних предків із хлоропластами інших водоростей і вищих рослин).

Порівняно великі розміри клітин і фізіологічна подібність з водоростями було причиною їхнього розгляду раніше в складі водоростей («синьозелені водорості», «ціанеї»).

Ціанобактерії; ціанеї — одноклітинні, нитчаті і колоніальні мікроорганізми. Середній розмір клітин 2 мкм. Відрізняються видатною здатністю адаптувати склад фотосинтетичних пігментів до спектрального складу світла, так що колір варіює від ясно-зеленого до темно-синього.

Морські і прісноводні, ґрунтові види, учасники симбіозів (наприклад, у лишайників). Складають значну частку океанічного фітопланктону. Здатні до формування товстих бактеріальних матів. Деякі види токсичні (найбільш вивчений токсин мікроцистин, продукуємий, наприклад, Microcystis aeruginosa) і умовно-патогенні (Anabaena sp.). Головні учасники цвітіння води, викликають масові замори риби й отруєння тварин і людей, наприклад, при цвітінні води у водоймищах України. Унікальне екологічне положення обумовлене сполученням двох важкопоєднуваних здібностей: до фотосинтетичної продукції кисню і фіксації атмосферного азоту (у 2/3 вивчених видів).

Поділ бінарний в одній чи декількох площинах, множинний розподіл. Життєвий цикл в одноклітинних форм при оптимальних умовах росту — 6—12 годин.

Ціанобактерії володіють повноцінним фотосинтетичним апаратом, характерним для кисневиділяючих фотосинтетиків.

Ціанобактерії відрізняються надзвичайно розвинутою системою внутрішньоклітинних втягнень цитоплазматичної мембрани (ЦПМ)—тилакоїдів; висловлені припущення про можливе існування в них системи тилакоїдів, не зв'язаних із ЦПМ, що дотепер вважалося неможливим у прокаріот. Накопичена в результаті фотосинтезу енергія використовується в темнових процесах фотосинтезу для виробництва органічних речовин з атмосферного CO₂.

Більшість ціанобактерій — облігатні (обов’язкові) фототрофи,

Ціанобактерії — найдавніші організми серед тих, які здатні виділяти кисень. Саме вони сприяли підвищенню в первісній атмосфері вмісту кисню, що зробило можливим існування на планеті грибів, рослин і тварин. Відмираючи, вони беруть участь у створенні гірських порід і ґрунтів. Однак ціанобактерії можуть завдавати природі й людині великих збитків. Так, масове скупчення ціанобактерій разом з мікроскопічними водоростями біля поверхні води зумовлює ЇЇ «ЦВІТІННЯ». При цьому вода забарвлюється в синьо-зелений або коричневий колір і набуває болотного запаху, спричиненого процесами гниття. У воді з'являються отруйні речовини, зменшується кількість кисню, унаслідок чого гине риба й інші водні мешканці. «Цвітіння» води нині є справжньою екологічною проблемою, оскільки у водойми потрапляє дедалі більше стоків, шкідливих речовин з полів тощо. Запобіжні заходи відомі: не можна будувати неподалік річок та озер склади мінеральних добрив і отрутохімікатів, мити у водоймах машини, викошувати очерет тощо. Деякі ціанобактерії людина вживає в їжу. Наприклад, носток споживають у Китаї та Японії, а спіруліну — місцеве населення в районі озера Чад у Африці. Зі спіруліни одержують харчовий білок (спірулін), який використовують як додаток до їжі. На плантаціях рису ціанобактерії використовують як добриво завдяки здатності їх до азотфіксації (наприклад анабена в співіснуванні з папороттю азолою). Отже, у природі та в житті людини ціанобактерії мають як позитивне, так і негативне значення.

До ціанобактерій відносять близько 2000 видів, поширених у вологому ґрунті, у поверхневих шарах морських і прісних водойм. Вони можуть жити на голих скелях і в пустелях, у гарячих джерелах за температури 85 С і в замерзлих озерах під кригою товщиною 5 м. Вони першими оселяються на згарищах, вулканічних островах тощо. Ціанобактерії часто утворюють скупчення у вигляді кущиків, кірки або щільної маси, площа якої може сягати кількох сотень квадратних метрів і до 1 м завтовшки. Колонії та нитки утворюються після того, як клітини ціанобактерій поділилися, але не розійшлися, оскільки оболонка вкрита слизом. Ціанобактерії часто вступають у взаємовигідне співіснування з водоростями, мохами, папоротями, грибами й тваринами. Поширенню багатьох ціанобактерій сприяє іі те, що вони здатні утворювати стійкі до висихання «спори». Отже, основними умовами, що забезпечують поширення ціанобактерій є наявність у середовищі існування світла та води для фотосинтезу, кисню для дихання і молекулярного азоту для азотфіксації.

Читайте також:

Загальна характеристика дроб’янок, їх класифікація. Ціанобактерії. Будова та форми клітин справжніх бактерій. Способи живлення і розмноження бактерій

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальна характеристика дроб’янок, їх класифікація. Ціанобактерії. Будова та форми клітин справжніх бактерій. Способи живлення і розмноження бактерій	\|	Порівняльна характеристика вірусів і дроб’янок

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.