• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Цитатник

Понятійний апарат

Медитація – жанр поезії, у якому автор висловлює свої роздуми над проблемами життя і смерті, сенсу людського буття тощо.

Із послання «До Основ’яненка»:

· Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине…

От де, люде, наша слава,

Слава України! (славне історичне минуле завжди буде жити в думі й пісні)

· Утни, батьку, щоб нехотя

На весь світ почули,

Що діялось в Україні,

За що погибала,

За що слава козацькая

На всім світі стала! (батьком тут названо Г. Квітку-Основ’яненка)

Із поеми «Катерина»:

· Кохайтеся, чорнобриві,

Та не з москалями,

Бо москалі – чужі люде,

Роблять лихо з вами.

Із поеми «Гайдамаки»:

· Сини мої! орли мої!

Летіть в Україну, -

Хоч і лихо зустрінеться,

Так не на чужині.

· Гайдамаки гуляють, карають;

Де проїдуть – земля горить,

Кровю підпливає.

· Гомоніла Україна,

Довго гомоніла,

Довго, довго кров степами

Текла-червоніла.

Із поеми «Кавказ»:

· За горами гори, хмарою повиті,

Засіяні горем, кровію политі.

Споконвіку Прометея

Там орел карає,

Що день божий добрі ребра

Й серце розбиває.

· Борітеся – поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!

· У нас же й світа, як на те –

Одна Сибір неісходима,

А тюрм! а люду!.. Що й лічить!

Од молдаванина до фіна

На всіх язиках все мовчить,

Бо благоденствує!

Із поеми «Сон (У всякого своя доля…)»:

· Той муруй, той руйнує,

Той неситим оком

За край свті зазирає,

Чи нема країни,

Щоб загарбать і з собою

Взять у домовину.

· Летим. Дивлюсь, аж світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

· Заворушилася пустиня.

Мов із тісної домовини

На той останній Страшний суд

Мерці за правдою встають.

· …Цариця-небога,

Мов опеньок засушений,

Тонка, довгонога,

Та ще, на лихо, сердешне,

Хита головою.

· Дивлюсь, цар підходить

До найстаршого… та в пику

Його як затопить!..

Облизався неборака; та меншого в пузо –

Аж загуло!.. а той собі

Ще меншого туза

Межи плечі; той меншого,

А менший малого,

А той дрібних, а дрібнота

Уже за порогом

Як кинеться по улицях,

Та й давай місити

Недобитків православних…

· Первому – вторая

Таке диво наставила.

Тепер же я знаю:

Це той перший, що розпинав

Нашу Україну,

А вторая доконала

Вдову сиротину.

Із послання «І мертвим, і живим, і ненарожденним…»:

· В своїй хаті й своя правда,

І сила, і воля.

· Нема на світі України,

Немає другого Дніпра…

· Одцурається брат брата

І дитини мати.

· Якби ви вчились так, як треба,

То й мудрість би була своя.

· Раби, подножки, грязь Москви,

Варшавське сміття – ваші пани

Ясновельможнії гетьмани.

· Доборолась Україна

До самого краю.

Гірше ляха свої діти

Її розпинають.

· Учітеся, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

· Обніміться ж, брати мої,

Молю вас, благаю!

Із вірша «Заповіт»:

· І мене в сем’ї великій,

В сем’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

Із вірша «Мені однаково…»:

· Малого сліду не покину

На нашій славній Україні.

На нашій – не своїй землі.

· Та не однаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять…

Читайте також:

1. Цитатник

Переглядів: 672