Намагніченість речовини є однією з основних характеристик магнітного поля. З дослідів відомо, що феромагнітні речовини мають здатність намагнічуватися і ставати джерелами магнітного поля.
Інтенсивність намагнічування феромагнітного тіла в кожній його точці характеризується магнітним моментом внутрішньомолекулярних струмів, віднесених до одиниці об’єму. Це відношення називається намагніченістю речови-ни у даній точці і позначається буквою .
Магнітний момент будь-якого замкненого контура зі струмом є вектором, величина якого дорівнює добутку сили струму на площу контура, а напрям перпендикулярний до площини контура і пов’язаний з напрямом струму правилом свердлика:
(12.9)
Одиниця вимірювання магнітного момента
Намагніченість речовини
(12.10)
Одиниця вимірювання намагніченості .
Отже, намагніченість речовини у даній точці дорівнює границі відношення магнітного момента деякого об’єму речовини, що включає дану точку, до цього об’єму