• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Самосвідомість.

1.17.1.Загальне поняття і визначення самосвідомості.

Усвідомлення людиною світу не зводиться до відображення лише зовнішніх об´єктів. Фокус свідомості може бути спрямовано і на самого, тобто, на суб´єкта, на його власну діяльність, його внутрішній світ. Таке усвідомлення людиною самої себе отримало в психології статус особливого феномена – самосвідомості, що євінцем розвитку свідомості. Самосвідомість - це свідомість власного Я, яку вважають епіцентром свідомості. Самосвідомість відображає психіку, її зміст, саму для себе. САМОСВІДОМІСТЬ- це здатність людини усвідомити саму себе, своє «Я», свої потреби, інтереси, цінності, своє буття і його сенс, власну поведінку й переживання тощо.

1.17.2.Співвідношення свідомості і самосвідомості.

На відміну від свідомості, 1) самосвідомість орієнтована на осмислення людиною своїх дій, почуттів, думок, мотивів поведінки, інтересів, своєї позиції в суспільстві; 2) якщо свідомість є знанням про іншого, то самосвідомість – знанням про себе; 3) якщо свідомість орієнтована на весь об´єктивний світ, то об´єктом самосвідомості є сама особистість;

4) у самосвідомості особистість постає і як суб´єкт, і як об´єкт пізнання.

1.17.3.Генезис самосвідомості.

За Л.Д. Столяренко, у сучасній науці існують різні точки зору на генезис самосвідомості.

1.Традиційним є розуміння, що первинно виникає самосвідомість внаслідок здатності людини до самовідчуття, самосприйняття себе самої, коли ще в ранньому дитинстві у дитини формується цілісне уявлення про своє фізичне тіло, із розрізненням себе і всього іншого світу. Виходячи з концепції "первинності" самосвідомості вказується на здатність до самопереживання як особливої універсальноюї сторони самосвідомості, яке її породжує.

2. Існує і протилежна точка зору, згідно з якою, самосвідомість – вищий прояв свідомості, що виник як результат її розвитку. Не свідомість народжується з самопізнання, з "Я", а самосвідомість виникає в ході розвитку свідомості особистості.

3.Усвідомлення зовнішнього світу і самосвідомість виникли і розвивалися одночасно, єдино і взаємообумовлено. У міру об'єднання "предметних" відчуттів складається уявлення людини про зовнішній світ, а в результаті синтезу самовідчуття - про саму себе.

У онтогенезі самосвідомості можна виділити два основні етапи: 1) формується схема власного тіла і формується "почуття Я". 2) людина осмислює свою відмінність від інших у понятійній формі. Це відбувається в міру вдосконалення інтелектуальних можливостей і становлення понятійного мислення, коли самосвідомість досягає рівня рефлексії, Тому рівень рефлексії індивідуальної самосвідомості завжди залишається внутрішньо пов'язаним з афективним самопереживанням.

За Мерліним, самосвідомість або образ Я не виникає у людини відразу, а складається поступово упродовж її життя під впливом численних соціальних впливів і містить 4 компоненти:

1) усвідомлення відмінності себе від світу;

2) усвідомлення «Я» як активної засади (начала), суб’єкта діяльності;

3) усвідомлення власних психічних властивостей, емоцій, самооцінки;

4) соціально-моральна самооцінка, самоповага, що формується на основі накопиченого досвіду спілкування і діяльності.

Особистість постає у діяльності, спілкуванні і самосвідомості.

Читайте також:

1. Національна самосвідомість.

Переглядів: 1252