Як закінчити виступ?

Практика публічного виступу: 1) Майдан Олексій; 2) Івашина Ангеліна;

3) Скиба Марина; 4) Кравченко Ольга;

Спроба аналізу виступів по закінченню занять.

Судити про вас як про оратора можна бодай через те, як ви починаєте виступ і як його завершуєте. В театральному середовищі існує таке прислів’я про акторів: «Про них судять з того, як вони з’являються і як вони йдуть…». Не забувайте, що промова – це ваш витвір, такий самий як вишивання або картина маслом. Тому використовуйте максимально можливу здатність до пошуку креативних рішень, не звертайте уваги на критиків! Шукайте «власний почерк»!

Сказані на закінчення слова ще довго пам’ятаються, над ними слухач має замислитись.

Помилки: ніколи не закінчуйте типу: «Ну, ось і все, що я хотів сказати… Мені сказати більше нічого…». Таке закінчення фактично зводить нанівець всі ваші зусилля. Багато ораторів просто не знають як завершити виступ, не зважаючи на те, що зміст загалом був сприйнятий публікою. Американець Джош Біллінгз радив: «Беріть бика за хвоста, а не за роги. Так легше його відпустити…» (пісенька: «До сорока, до сорока схопити вдачу за роги…», виходить, що не завжди це у прямому розумінні. Я краще буду хапати Удачу за хвоста! J).

Фінал виступу необхідно продумати заздалегідь, а не тоді, коли ви перед сотнями очей та зосереджені на тому, що говорити. Завершення має бути продуманим спокійно та без поспіху.

Навіть досвідчені оратори (такі, як Вебстер, Брайт та Гладстон) мали необхідність записувати кінцівки та чи не дослівно вивчати їх. А кращі з кращих готують по декілька варіантів, щоб мати можливість обирати в залежності від стану у залі та настрою аудиторії.

Пам’ятайте, що під час виступу випадає вирізати цілі шматки промови, переставляти місцями тези тощо. Імпровізація все одно вимагає від вас чіткого розуміння того, що ви скажете в кінці, перед тим, як підете або оголосите про завершення заходу.

Багато ораторів починають «глохнути» вже з середини, поступово втрачається інтерес до того, що відбувається в залі. Це дуже нагадує авто, якому не вистачає бензину. Вихід єдиний – більше практикуватись і краще готуватись, щоб бензину вистачало!

Не слід різко закінчувати виступ. Уявіть собі аби ваш друг ні з того, ні з сього заявив, що він йде і хряснув дверима!

Приклад з досвіду Лінкольна. Витяг зі звернення до конфедератів: «… Ви не клялись перед Богом знищити цей уряд, тоді як я клявся захищати та відстоювати його. Ви можете утриматись від нападу. Я ж не можу ухилитись від обов’язку обороняти уряд. Тому саме вам, а не мені вирішувати епохальне питання «Світу ми несемо мир чи меч?». Таким був первинний варіант промови, текст якої Лінкольн показав Державному секретарю Стюарду, який звернув увагу на те, що заключні слова лунають дуже прямолінійно і є викликом. Стюард доопрацював закінчення і надав Лінкольну два більш м’яких варіанти.

Авраам Лінкольн (до речі, якому 12 лютого виповнилося б 203 роки!) обрав один з варіантів, дещо змінив його і кінцевий варіант зазвучав так, як має лунати пропозиція до дружби, яка окроплена кров’ю, пролитою на полях битв за незалежність країни. «…Невидимі струни пам’яті, які протяглися від могил до кожного серця, до кожного вогнища в цьому світі, підтримають цей голос Федерації і його знову торкнеться ангел-охоронець нашої душі.»

Як навчитись відчувати, що час для завершення настав? Чи можна це робити механічно. Звісно, що так, можна, але це не бути виглядати природно, тому, що не відчуватиметься атмосфера в залі. Потрібно на інтуїтивному рівні зловити ледь помітний сигнал про те, що час завершувати. Як це зробити? Лише досвід. І лише талант.

Вміння поставити крапку базується на впевненості в собі в тому, про що ви говорите.

Ось витяг з виступу принца Уельського в Імперському клубі в Торонто (Канада): «… Мені хотілось розповісти вам про те, як я сприймаю своє становище і пов’язану з ним відповідальність. Я можу завірити вас, що завжди буду прагнути виправдати цю високу відповідальність та бути гідним вашої довіри.»

Виступ доктора Гарі Емерсона Фосдіка: «Ми не можемо примирити Ісуса Христа та війну – ось в чому справа. Війна – це самий жахливий гріх…

…Подібно до закону всесвітнього тяжіння в царині фізичного світу, закон Божий в царині духовній дійсний для всіх людей і народів без виключення: «Всі, що взяли меч, від меча і загинуть!»

Карл Шурц про виступ Лінкольна на відкритті кладовища в Геттісберзі: «У Америки ще ніколи не було президента, який знаходив би такі слова в глибині свого серця…»

Та вам навряд чи потрібно змагатись за звання кращого серед президентів. Вам хотілося б мати розуміння як краще завершити свою промову. Чи не так?

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Стоячи на одній нозі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.