Деталювання

Порядок читання складальних креслень

Прочитати складальне креслення – це значить з'ясувати будову зображеного виробу. При цьому визначають взаємодію способи з'єднання деталей у виробі, форму кожної з них. Читання складальних креслень виконують у певній послідовності.

1. Ознайомлення з основним написом. З нього дізнаються ) назву виробу. Іноді вона дає уявлення не тільки про означення, а й певною мірою про його будову.

2. Ознайомлення з зображеннями. Визначають, які є на кресленні вигляди, розрізи і перерізи, яке призначення кожного з них. З'ясовують положення січних площин, за допомогою яких виконано розрізи й перерізи, а при наявності добових та місцевих виглядів – напрями проеціювання, за якими вони виконані. В результаті аналізу зображень складається загальне враження про виріб.

3. Вивчення складових частин виробу. За специфікацією визначають назви деталей. Далі знаходять зображення деталей за номерами їх позицій, причому спочатку це роблять на тому вигляді чи розрізі, на якому вказаний номер позиції, а потім на інших. Порівнюючи всі зображення кожної деталі, подані на кресленні, визначають її форму. Так роблять послідовно з усіма деталями за порядком їх номерів (позицій) у специфікації, починаючи з першої.

4. Вивчення конструкції виробу. З’ясовують, як з’єднані між собою деталі. Для роз’ємних з’єднань знаходять кріпильні деталі. Якщо є рухомі з’єднані , то визначають, які деталі переміщуються та по яких поверхнях здійснюється спряження їх з іншими деталями.

5. Ознайомлення з іншими відомостями, наведеними на кресленні (розмірами, написами, умовними позначеннями тощо).

Головним під час читання складального креслення є вивчення форми кожної окремої деталі.

Виконання креслень деталей по особливих складальних кресленнях називають деталюванням. Особливість таких креслень полягає в тому, що на них конструкція виробу відображається у всіх подробицях, включаючи однозначне виявлення форм тих деталей, на які потрібно виконувати окремі креслення, що призначаються для виготовлення й контролю деталей.

Деталювання –включає індивідуальну оцінку складності форм кожної деталі й прийняття найкращого для неї графічного рішення: вибір головного зображення, кількості й змісти зображень (види, розрізи, перетини).

Процес деталювання доцільно розділити на три етапи.

Перший етап. Читання складального креслення.

Другий етап. Докладне виявлення геометричних форм деталей, що підлягають кресленню, з метою правильного вибору головного зображення, кількості й змісти інших зображень на їхніх кресленнях.

Третій етап. Графічна робота з виконання й оформлення робочих креслень деталей.

Результатом читання складального креслення, як відзначалося, повинне бути з'ясування складу деталей вхідних у складальне креслення, їхнього взаємного розташування й способів з'єднання, взаємодії, конструктивного призначення кожної деталі окремо й виробу в цілому.

Виявлення конструктивних і геометричних форм деталей і визначення кількості й змісту їхніх зображень на робочих кресленнях є найбільш складною частиною процесу деталювання, що вимагає особливої уваги й зосередженості, гарного знання навчального матеріалу, викладеного в попередніх главах. Оскільки на складальних кресленнях, як правило, є не одне, а кілька зображень, форму кожної деталі можна виявити однозначно, прочитавши всі зображення, на яких ця деталь є. Читання починають із найбільш простих за формою деталей (стрижні, кільця, втулки й т.п.). Знайшовши за допомогою позиційного позначення деталь на одному (звичайно на головному) зображенні й знаючи конструктивне призначення деталі, намагаються уявити собі її геометричну форму. Якщо це одне зображення визначає форму й розміри деталі однозначно, то переходять по черзі до виявлення форм інших деталей, якщо ж одне зображення не виявляє форму або розміри хоча б одного елемента деталі, то відшукують цю деталь на інших зображеннях складального креслення й заповнюють недостатність одного зображення. При цьому користуються знаннями основ проекційного креслення (проекційний зв'язок крапок, ліній і поверхонь) і умовностей, установлених Держстандарт ЕСКД. Наприклад, Держстандарт 2.306-68, по якому та сама деталь на всіх розрізах і перетинах заштриховується однаково – в одному напрямку, з однаковим кроком.

14. СХЕМАТИЧНІ КРЕСЛЕННЯ

Схема - конструкторський документ, на якому складові частини виробу й зв'язки між ними показуються умовними зображеннями або позначеннями.

Схеми призначаються для показу принципу роботи виробу (машини, приладу, і т.п.) і є невід'ємною частиною комплекту конструкторських документів, необхідних для проектування, виготовлення, монтажу, регулювання, експлуатації й вивчення виробів.

Для складання й читання схем необхідно знати умовні графічні позначення встановлені стандартами ЕСКД.

Залежно від особливостей складених елементів і зв'язків, що входять у виріб, ДЕРЖСТАНДАРТ 2.701-76 підрозділяє схеми на наступні види: електричні – Е; гідравлічні – Г; кінематичні – К; пневматичного – П; комбіновані – С.

Залежно від основного призначення схеми підрозділяються на наступні типи: структурна – 1; функціональна – 2; принципова – 5; з'єднань – 4; підключення – 5; загальна – 6; розташування – 7.

Буква, що визначає вид схеми, і цифра, що позначає тип схеми, є шифром схеми. Так, схема електрична принципова має шифр Э3, схема кінематична структурна – К1 і т.д.

Структурні схемивизначають основні частини виробу, їхнє призначення й взаємозв'язки.

Функціональні схемипоказують тільки функціональне призначення виробу, пояснюють процеси, що протікають у виробі.

Принципові схемивизначають состав елементів і зв'язків між ними, дають повне подання про принципи роботи виробу.

Схеми з'єднаньвиявляють способи з'єднання складових частин виробу (проводами, розніманнями, трубопроводами, фланцями й т.п.).

Схеми підключенняпоказують зовнішні підключення виробу.

Загальні схемивизначають складові частини комплексу й з'єднання їх між собою на місці експлуатації.

Схеми розташуванняпоказують відносне розташування складових частин виробу.

Схеми комбінованіскладаються в тих випадках, коли до складу виробу входять елементи зв'язку різних видів, наприклад електричні й пневматичні, електричні й гідравлічні й т.п.

Схеми виконуються в ортогональних або в аксонометричних проекціях; вибір того або іншого виду проекцій визначається необхідністю й можливістю одержати більш наочне й зручне для читання зображення на схемі. Зокрема, аксонометричні проекції найбільш часто використовують для кінематичних, гідравлічних і пневматичних схем.

14.1. Загальні вимоги

Схеми виконують без дотримання масштабу. Дійсне просторове розташування складових частин виробів (установок) або зовсім не враховують, або враховують приблизно.

Креслити схеми потрібно компактно, але без шкоди для ясності і зручності їхнього читання. На схемах повинне бути найменша кількість зламів і перетинань ліній зв'язку. Відстані між сусідніми паралельними лініями зв'язку повинні бути не менше 3 мм.

Умовні графічні позначення, стандартизовані або побудовані на основі стандартизованих позначень, на схемах не пояснюють. В інших випадках умовні графічні позначення варто пояснювати.

Елементи, що складають пристрій із самостійною принциповою схемою, виділяють на принциповій схемі суцільною лінією вдвічі товщею лінії зв'язку. Допускається креслити схеми в межах спрощеного контуру конструкції виробу. Контури при цьому виконують тонкими суцільними лініями.

Дозволяється поміщати на схемах різні технічні дані, характер яких визначається призначенням схеми. Такі відомості вказують або біля графічних позначень (по можливості праворуч або зверху), або на вільному полі схеми (по можливості над основним написом). Біля графічних позначень елементів і пристроїв указують, наприклад, номінальні значення їхніх параметрів, а на вільному полі схеми – діаграми, таблиці, текстові вказівки.

Схему на виріб (установку) допускається виконувати на декількох аркушах.

Написи на схемах формулювати коротко й чітко й виконувати стандартним шрифтом.

Процес читання схем незалежно від їхнього типу проходить у такій послідовності:

загальне ознайомлення зі схемою – по основному напису, по умовним зображенням і позначенням елементів установлюється тип схеми;

ознайомлення з усіма елементами схеми по умовним зображенням і позначенням;

визначенням найменувань і позначень всіх елементів і їхніх характеристик по специфікації й по умовним літерним позначенням на схемах;

повне з'ясування й чітке подання принципу роботи всього пристрою й призначення кожного елемента послідовним багаторазовим з'ясуванням зв'язків між ними.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Складальне креслення	\|	Правила виконання принципових електричних схем.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.