• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Стадії лізингової угоди

Лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Сутність та функції лізингу

Лізинг є однією з найцікавіших форм інвестування, що здатні значно пожвавити процес оновлення виробництва і посприяти входженню еко­номік країн.

Лізинг в широкому значенні являє собою організаційну форму підприємницької діяльності, яка відображає відносини власності, як уособлену систему господарювання. Проте, як і будь-яке самостійне явище, як економічна категорія, він має свій власний зміст та різноманітні форми прояву.

Вважається загальновідомим, що лізинг тісно пов’язаний з орендним механізмом, але в діловому обороті він має більш широку, складну потрійну основу та містить в собі одночасно значні властивості кредитної угоди, інвестиційної та орендної діяльності, які тісно взаємодіють, створюючи нову організаційно-правову форму бізнесу.

Лізинг відноситься до підприємницької діяльності більш високого рівня в порівнянні з орендною, банківською чи комерційною, так як він вимагає та передбачає широкий діапазон знань фінансового бізнесу, та положення в виробництві, на ринках обладнання та нерухомості, а також варіаційних потреб клієнтів та особливостей оренди.

Закон України „Про лізинг” дає наступне визначення терміну лізинг:

Лізинг являє собою форму фінансування вкладень на придбання устаткування, машин, транспортних засобів, споживчих товарів тривалого користування, будинків, споруджень і іншого виду спонукуваного і нерухомого майна, що є об'єктом оренди, за посередництвом спеціалізований (лізингової) чи фірми комерційного банку, що на умовах оренди на довгостроковій основі віддають орендарям майно для самостійного здійснення їм господарської чи іншої діяльності, зберігаючи при цьому право власності до кінця угоди. При цьому лізингова компанія чи компанія банк, що здійснює лізингові операції, купує устаткування і надає його в оренду (звичайно на 5 - 8 і бїльше років) фірмі-орендарю, яка поступово погашає заборгованості в міру використання майна.

Тому практики дають ще таке визначення лізингу. Лізинг - це оренда майна за участю посередника, яким виступає лізингова фірма або банк.

Таким чином, лізинг - це особливий вид підприємницької діяльності, який включає в себе три форми організаційно-економічних відносин: орендні, кредитні та торгівельні, зміст кожної з яких окремо повністю не вичерпує сутності таких специфічних фінансово-майнових операцій. Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу, і, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій, може бути двох видів – фінансовий чи оперативний.

Згідно з діючим законодавством об’єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

З урахуванням цього можна виділити наступні групи об’єктів (предметів) лізингу:

Ø рухоме майно:

§ обладнання промислового призначення (верстати, устаткування, технологічні лінії, енергетичне обладнання, складське обладнання і майно);

§ транспортне обладнання: повітряні, наземні та водні транспортні засоби, обладнання для їх експлуатації (судна, літаки, вертольоти, автомобілі, в тому числі спеціальні, залізничні вагони, контейнери та т.ін.);

§ будівельна техніка;

§ засоби телевізійного та дистанційного зв’язку;

§ оргтехніка, конторське обладнання;

§ ліцензії, ноу-хау, комп’ютерні програми і т.ін.;

Ø нерухоме майно:

§ будівельні споруди і споруди виробничого, торгівельного або комунально-побутового призначення;

§ споруди (нафтові та газові свердловини, гідротехнічні та транспортні споруди).

Таким чином, у лізинг може передаватися будь-яке майно, що не заборонене до вільного обігу і не знищується в процесі виробничого циклу.

Суб'єктами лізингу можуть бути:

Ø Лізингодавець- суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає у користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

Лізингодавцями можуть бути:

· банки та їхні філії, фінансові компанії, кредитні установи, в яких передбачений цей вид діяльності;

· лізингові компанії: фінансові, що спеціалізуються тільки на фінансуванні угоди (оплата майна), або універсальні, що надають не тільки фінансові, а й інші види послуг, які пов’язані з реалізацією лізингових операцій (технічне обслуговування, навчання, консультації і т.ін.). Їхні переваги - оперативність, мобільність, добре знання ринку і ситуації на місцях;

· брокерські лізингові фірми;

· будь-яка виробнича або торгівельна фірма (товариство), для якої лізингова діяльність передбачена в установчих документах і яка має достатню кількість фінансових засобів;

· страхові та пенсійні фонди.

Лізингові фірмице фірми, які здійснюють лізингові відношення.
Вони працюють за такою схемою: отримав кредит від банка чи
аудиторської фірми висновок про платоспроможність клієнта
(майбутнього орендаря), фірма вирішує питання про надання йому
майна у лізинг. Вона може мати власні об'єкти лізингу або придбати/
це майно у власність у виробників за домовленістю з лізингоодержувачем, стає власником цього мана, а потім передати його в лізинг лізингоодержувачу.

Лізингові фірми бувають спеціалізовані та універсальні.

Спеціалізовані лізингові фірми, як правило, мають власне майно, яке передається у лізинг і надають його за першою вимогою клієнта . Вони самі здійснюють технічне обслуговування об'єкту лізингу та увесь комплекс послуг, пов'язаних з підтримко об'єкту лізингу у нормальному стані.

Універсальні фірми надають в оренду різні види майна. Вони
надають можливість лізингоодержувачу самому здійснювати вибір
постачальників необхідного майна, розмістити замовлення та
прийняти від постачальника об'єкт лізингу. Технічне обслуговування
здійснює або постачальник, або лізингоодержувач. Універсальні
фірми таким чином тільки фінансують угоду лізингу.

Ø Лізингоодержувач (лізер) - суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об'єкти лізингу зо договором лізингу; це може бути юридична особа в будь-якій організаційно-правовій формі, що здійснює підприємницьку діяльність, або громадянин, котрий займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і зареєстрований як індивідуальний підприємець.

Ø Продавець (постачальник) лізингового майна - суб'єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та/або продає власне майно, яке є об'єктом лізингу.

Це прямі учасники лізингової угоди.

Крім прямих учасників, у лізинговому бізнесі беруть участь посередники, тобто особи, що репрезентують економічні інтереси як продавців, так і покупців об'єктів лізингу. До таких належать: банки, що кредитують лізингову угоду чи виступають гарантом угоди, страхові компанії, що страхують об’єкт лізингу, аудиторські фірми та юридичні фірми, страхові компанії; брокерсько-дилерські фірми; сервісні центри з обслуговування машин та устаткування; інші посередники.

Залучення посередників у лізинговий бізнес приводить до скорочення терміну оборотності капіталу, унаслідок чого підвищується дохідність виробництва.

Сутність лізингу проявляється у його функціях: фінансовій; виробничій; збутовій.

Фінансова функціяполягає: у звільненні підприємства від одноразової повної оплати придбаних основних фондів та наданні їх на умовах довгострокового кредиту; у використанні підприємством податкових та амортизаційних пільг.

З економічного погляду лізинг має певну схожість з банківським кредитом, який надається на придбання основних фондів. Кредитні та лізингові відносини між позичальником (лізингоодержувачем)та кредитором (лізингодавцем) будуються на умовах терміновості, оплати, повернення, матеріального забезпечення (застави).

Разом з тим між банківським кредитом та лізингом є певні відмінності (табл. 9.1).

Таблиця 9. 1.

Порівняльна характеристика банківського та лізингового кредиту

Крім того , оскільки орендну плату зараховують до складу валових витрат, то відповідним чином зменшується оподатковуваний прибуток підприємства.

Виробнича функціяполягає в оперативному вирішенні проблеми переоснащення виробництва не через купівлю машин та обладнання, а через їх тимчасове використання на умовах лізингу. Це ефективний засіб для забезпечення доступу підприємств до нових технологій та техніки.

оформленням відносин щодо подальшого використання об'єкту лізингу після закінчення строку угоди.

Збутова функціяполягає в розширенні кола споживачів та освоєнні нових сегментів ринку за рахунок залучення , насамперед, тих підприємств, що неспроможні відразу придбати те чи інше майно.

Лізингова угода має три стадії:

На першій стадіїздійснюється підготовча робота, яка передбачає розробку проектів багатьох угод - страхового договору, договору купівлі-продажу, лізингового договору; вивчення усіх умов та особливостей кожної угоди; вирішення питання фінансування угоди; вивчається платоспроможність майбутнього клієнта та розраховується ефективність майбутнього проекту; оформлюються заявки на одержання кредиту лізинговою компанією, якщо це необхідно; оформлюються замовлення майбутнього клієнта на об'єкти лізингу.

На другій стадіїздійснюється оформлення самої угоди - оформлюються такі документи: договір купівлі-продажу об'єкту лізингу , акту прийомки-одержання об'єкту лізингу, договір про технічне обслуговування об'єкту лізингу, договір страхування переданого в оренду майна тощо.

Третя стадія лізингового процесу - безпосереднє використання об'єкту лізингу, яке супроводжується відображення лізингових операцій в бухгалтерському обліку, виплатою лізингових платежів, та оформленням відносин щодо подальшого використання об'єкту лізингу після закінчення строку угоди.

Читайте також:

1. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
2. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
3. Будівельний генеральний план на стадії виконання окремих видів будівельно-монтажних робіт.
4. В залежності від мети та характеру угоди, які лежать в основі випуску векселів, а також їх забезпечення розрізняють комерційні, фінансові та фіктивні векселя.
5. Визначте своє ставлення до Переяславської угоди 1654 р., укладеної Б.Хмельницьким з Москвою.
6. Від стадії життєвого циклу підприємства
7. Довгострокові комплексні угоди про економічне, промислове і науково- технічне співробітництво
8. Довготермінові комплексні угоди про економічне, промислове та науково-технічне співробітництво
9. Експортне фінансування — залучення, забезпечення і використання фінансових засобів з метою здійснення експортної угоди.
10. Елементи ф’ючерсної угоди
11. Етапи (стадії) міжнародної інвестиційної діяльності компаній
12. Етапи оформлення типової зовнішньоекономічної угоди

Переглядів: 1015