Бундесрат.

Контроль над урядом.

Важливим завданням парламенту, разом із законодавчою функцією, є контроль над урядом. Фактично дієвий контроль над урядом (у значенні справжньої залежності його від бундестагу) можливий лише в дуже вузьких межах. Опозиція не має достатньої кількості голосів, яка дає можливість довести до логічного завершення вотум недовіри уряду. Практично у всіх основних політичних рішеннях на практиці уряд співпрацює з парламентською більшістю. При цьому уряд зобов'язаний враховувати думку фракцій, проте це не дає повною мірою ефективного механізму контролю цієї більшості над ним. Опозиційна частина бундестагу наділена лише правом критикувати уряд.

Контроль над урядом бундестаг здійснює за допомогою звичних для демократичних держав Європи парламентських засобів – інтерпеляцій і політичних дебатів. Для контролю над урядом у бундестагу також є такий засіб, як великі і малі запити. Для пожвавлення дебатів і більш оперативної інформації введено годину запитань, а для невідкладних актуальних справ – так звану актуальну годину.

Уряд (особливо його глава) часто не доводять до відома бундестагу рішення з важливих політичних питань, а безпосередньо інформують громадськість іншими каналами – найчастіше по телебаченню.

Згідно з Основним законом ФРН бундесрат є одним із п'яти постійних конституційних органів країни, разом із федеральним президентом, бундестагом, Федеральним урядом і Федеральним конституційним судом. Його нерідко розглядають як другу палату єдиного німецького парламенту. Конституція ФРН однозначно визначає, що закони країни приймаються бундестагом, а бундесрат покликаний виконувати контрольні функції, роль свого роду гальма у разі ухвалення поспішних законопроектів, впливати на рішення бундестагу і федерального уряду. Маючи статус органу федерації і не будучи земельним органом або "земельною палатою" у власному значенні слова, бундесрат відображає один з основних принципів федералізму – єдність у різноманітті.

Відповідно до Основного закону ФРН бундесрат складається з членів земельних урядів. Він не є виборним органом і не зв'язаний якимись термінами повноважень. Склад бундесрату формується поступово, у міру виборів у ландтаги (місцеві представницькі органи) земель і формування земельних урядів. Мабуть, із цієї причини бундесрат іноді називають "вічним федеральним органом".

Конституційно-правовий статус членів бундесрату багато в чому відрізняється від статусу депутатів бундестагу. Постійні члени бундесрату і їх заступники підпорядковані своєму земельному уряду і під час голосування зобов'язані відображати його позицію. Члени бундесрату не володіють парламентською недоторканністю і позбавлені значної частини пільг, що надаються депутатам бундестагу.

Робота бундесрату відбувається, головним чином, у комітетах. Сфера повноважень таких комітетів в основному відповідає поділу функцій між міністерствами і відомствами. У кожному а комітетів землі мають по одному голосу, направляючи туди по одному члену бундесрату, як правило, тих, чия діяльність у земельному уряді відповідає профілю того або іншого комітету.

Правовий статус включення бундесрату до законодавчого процесу Федерації закріплено в ст. 50, 77 та ін. Основного закону ФРН. Згідно з Конституцією, бундесрату, разом із бундестагом, надано право обирати членів Федерального конституційного суду. Генеральний прокурор ФРН може призначатися лише за згодою бундесрату. Якщо федеральний президент не може виконувати свої обов'язки, їх бере на себе президент бундесрату. На розгляд бундесрату передаються всі законопроекти, прийняті бундестагом. Ті з них, які стосуються компетенції земель (зазвичай кожен другий законопроект, у тому числі законодавчі акти з бюджетних і податкових питань, з питань території і меж земель, структури й організації земельної влади, освіти та культури), повинні бути схвалені цим органом.

Бундесрат має серйозні права й у сфері управління федерацією. Зокрема, він мав можливість до певної міри контролювати уряд. Останній, згідно зі ст. 53 Конституції ФРН, зобов'язаний інформувати бундесрат про свої поточні справи, включаючи питання соціально-економічного становища країни, оборони і зовнішньої політики.

Бундесрат здійснює такі основні політичні функції:

– через бундесрат землі напряму представляють свої інтереси перед Федерацією;

– за допомогою бундесрату землі беруть участь у законодавчому процесі Федерації в цілому, компенсуючи тим самим обмеженість власної компетенції;

– бундесрат забезпечує землям трибуну для обміну політичним і управлінським досвідом;

– беручи участь у роботі бундесрату, земельні політики також беруть на себе обов'язки федеральних політиків і тим самим несуть відповідальність за справи всієї держави.

У разі виникнення суперечностей між законодавчою і виконавчою гілками влади з ініціативи бундесрату, бундестагу або уряду країни скликається погоджувальний комітет. Склад комітету формується за рахунок членів, що делегуються бундестагом і бундесратом (по 16 від кожної сторони). Показово, що, працюючи в погоджувальному комітеті, члени бундестагу і бундесрату не зобов'язані виконувати вказівки органів (члени бундесрату звільняються також від обов'язку підкорятися рішенням своїх земельних урядів), які делегували їх, виступаючи як незалежні політики.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Комітети бундестагу.	\|	Повноваження Президента у внутрішніх справах.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.