• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Облік операцій комерційного банку за безготівковими розрахунками

Переказ безготівкових коштів з рахунка одного учасника платіжної операції на рахунок іншого називають безготівковим розрахунком. У випадку, коли безпосередній переказ неможливий, створюються та функціонують розрахункові пункти, які забезпечують зв’язок між банківськими рахунками. Передача безготівкових коштів з рахунка клієнта, який доручає це зробити, на рахунок одержувача називається переказом.Функції банку при здійсненні переказу полягають у виконанні доручення власника рахунка перерахувати кошти на рахунок, який визначений у платіжному інструменті.

Механізм організації безготівкових розрахунків становлять:

сукупність принципів їхньої організації;

сукупність вимог щодо їхньої організації, які випливають із конкретних умов господарювання;

форми безготівкових розрахунків;

способи безготівкових розрахунків;

документообіг, властивий певній формі безготівкових розрахунків.

Організація міжгосподарських безготівкових розрахунків в Україні базується на таких принципах:

кошти підприємств та організацій підлягають обов’язковому зберіганню в банках, що їх обслуговують;

безготівкові розрахунки провадяться через банківські рахунки перерахуванням відповідних сум з рахунка платника на рахунок бенефіціара;

кошти з рахунка клієнта списуються за розпорядженням власника цього рахунка – клієнта банку – відповідно до визначеної ним (клієнтом) черговості в межах залишку коштів на цьому рахунку;

суб’єкти господарської діяльності самостійно обирають форми розрахунків і вказують їх під час укладення договорів між собою;

суб’єкти господарської діяльності мають право самі обирати банк і відкривати в ньому рахунки для розрахунково-касового обслуговування, яке здійснюється на договірних засадах між банківською установою та клієнтом;

безготівкові розрахунки провадяться на підставі розрахункових і платіжних документів установленої форми.

Розрахункові документи уніфіковані, мають для всієї країни стандартну форму, встановлений набір реквізитів.

Розрахунковими вважають складені в установленій формі документи, які подає до банку юридична чи фізична особа з дорученням або вимогою перерахувати з її рахунка (або зарахувати на її рахунок) певну суму грошей.

Такими документами є:

платіжне доручення;

платіжна вимога;

платіжна вимога-доручення;

акредитивна заява;

інкасове доручення (розпорядження).

Для проведення переказу за дорученням клієнта в банківській практиці використовуються розрахункові документи в більшості випадків у письмовій формі (у разі використання системи «клієнт – банк» можливі винятки). В Україні використовуються платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги. Банк платника перед виконанням доручення (вимоги) повинен перевірити документ.

Така перевірка називається диспозицією. Проведена диспозиція посвідчується підписом на документі співробітника банку, який її здійснив.

Платіжними вважають складені в установленій формі документи, які одна юридична або фізична особа передає іншій із зобов’язанням (чи наказом третій особі) сплатити певну суму грошей пред’явникові цього документа.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній ва­люті, затверджена Постановою Правління НБУ 21.01.2004 р. №22, установлює загальні правила, форми і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участі банків.

Зазначена інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій платіжних інструментів у формі:

меморіального ордера;

платіжного доручення;

платіжної вимоги-доручення;

платіжної вимоги;

розрахункового чека;

акредитива.

Списання коштів з рахунка платника проводиться тільки за першим примірником розрахункового документа.

Кожна форма має особливий документообіг, який включає етапи проходження документів між учасниками розрахункової операції (платник, банки, одержувач) і визначає порядок списання коштів з поточного рахунка платника та їх рух до зарахування на рахунок одержувача.

Якщо платник та одержувач мають поточні рахунки в різних банках, безготівкові розрахунки здійснюються через розрахункову палату НБУ.

У разі здійснення розрахунків акредитивами, чеками передбачається гарантія платежу з боку банків. Гарантію платежу в цих випадках банк забезпечує через відокремлення частки грошових коштів клієнта з поточного рахунка і депонування їх на особовому рахунку, що входить до складу аналітичних рахунків, які відкриваються, до балансового рахунка четвертого порядку «Кошти в розрахунках». Кошти на цих рахунках мають цільове призначення: для оплати розрахункових документів за гарантованими банком платежами. У бухгалтерському обліку депоновані кошти обліковуються за такими аналітичними рахунками:

«Розрахунки чеками»;

«Розрахунки акредитивами».

При розрахунках платіжними картками використовуються пластикові картки. Кошти, що передбачені для розрахунків за платіжними картками, депонуються на балансових рахунках:

2605 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання для здійснення операцій з використанням платіжних карток»;

2625 АП «Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток».

Рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями (акредитиви, розрахункові чеки) відкриваються підприємствами в банку, що їх обслуговує, тільки на підставі заяви про відкриття акредитива, заяви про перерахування коштів.

Кошти з рахунків клієнтів банки списують за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів.

Платник може давати доручення про списання коштів зі свого рахунка у формі електронного розрахункового документа, якщо це передбачено договором між ним і банком. Банк для здійснення розрахункових операцій може формувати електронні розрахункові документи.

Доручення платників про списання коштів з їх рахунків банки прийма­ють до виконання лише в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності / недостатності коштів на цих рахунках, тобто дії кредиту «овердрафт».

Платіжне доручення – документ, в якому відображено письмове доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунка на рахунок одержувача коштів.

Платник подає доручення в банк на бланках встановленої форми. Доручення дійсне протягом десяти днів з дати виписки і застосовується в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру.

Операцію з перерахування коштів з відповідного рахунка на рахунок отримувача банк отримувача оформляє меморіальним ордером, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначає номер і дату електронного розрахункового документа, а також повторює текст реквізиту «Призначення платежу» цього електронного розрахункового документа.

Платник до настання дати валютування може відкликати кошти, які до зарахування на рахунок отримувача обліковуються в банку, що обслуговує отримувача. Банк отримувача, одержавши лист про відкликання коштів, цього самого дня перераховує кошти з відповідного рахунка на той самий рахунок у банку платника, з якого вони надійшли, якщо на час надходження вказівки кошти не зараховані на рахунок отримувача, та повідомляє отримувача про відкликання коштів платником.

Банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 10 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного дору­чення не враховується. Реквізит «Призначення платежу» платіжного дору­чення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

При проведенні розрахунків між клієнтами банк відображає операції на рахунках наступним чином:

1. Якщо клієнти обслуговуються в одному банку:

Д-т рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» (поточний рахунок платника);

К-т рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання»

(поточний рахунок одержувача коштів).

2. Якщо клієнти обслуговуються в різних банках:

а) для списання коштів з рахунка клієнта-платника, що обслуговується даним банком:

Д-т рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» (поточний рахунок платника коштів);

К-т рахунка 1200 А «Кореспондентський рахунок банку в НБУ»;

б) при зарахуванні коштів клієнту – одержувачу коштів, що обслуговується даним банком:

Д-т рахунка 1200;

К-т рахунка 2600 (поточний рахунок одержувача коштів).

Ще одним різновидом платіжного доручення є платіжні вимоги-доручення – комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:

верхня – вимога одержувача коштів до платника сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт або поданих послуг);

нижня – доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму, що зазначена у рядку «сума до оплати літерами».

Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається безпосередньо платнику. Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати і банк одержувача через банк платника. Згодою оплатити вимогу-доручення слугує заповнена платником нижня частина цього документа. Вимога-доручення повертається до банку у строки, що визначаються сторонами в договорі.

Платіжна вимога-доручення приймається до оплати лише за наявності необхідної суми на рахунку платника, а про мотиви відмови сплатити вимогу-доручення платник повідомляє безпосередньо одержувача у порядку і терміни, передбачені у договорі.

Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, зазначена платником, перевищує суму, що є на його рахунку. Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її отримувачем.

Причини не оплати платником вимоги-доручення з’ясовуються безпосередньо між платником та отримувачем коштів без втручання банку.

В обліку банку-платника і отримувача здійснюються такі записи:

у банку платника (покупця):

Д-т рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання»

(поточний рахунок платника коштів);

К-т рахунка 1200;

у банку одержувача коштів (постачальника):

Д-т рахунка: 1200;

К-т рахунка 2600 (поточний рахунок одержувача коштів).

Платіжна вимога – розрахунковий документ, що містить письмову вимогу стягувача до банку, що обслуговує платника, перерахувати без погодження з останнім певну суму коштів з рахунка платника на рахунок отримувача.

Стягувачами можуть бути державні податкові органи, державні виконавці та підприємства, що здійснюють примусове списання коштів на підставі визнаних претензій.

Списання коштів, що знаходяться на рахунках суб’єктів підприємницької діяльності без згоди їх власників не допускається, за виключенням рішення судів, арбітражного суду і за виконавчими надписами нотаріусів.

Безспірне списання (стягнення) коштів здійснюється на бланку платіжної вимоги, яка подається стягувачем у банк, в якому він обслуговується, у трьох примірниках із супровідним реєстром у двох примірниках.

Якщо платник і одержувач коштів обслуговуються в різних банках, то перший і другий примірники платіжної вимоги спецзв’язком надсилаються банком одержувача в банк платника, третій видається на руки одержувачу коштів.

Якщо ж платник та одержувач коштів обслуговуються однією установою банку, то перший примірник вимоги залишається в документах дня банку, другий – видається платнику, третій – одержувачу коштів. У цьому разі реєстр подається до банку у двох примірниках, перший залишається в документах дня банку, а другий як розписка видається підприємству – одержувачу коштів.

Суми недоїмки до бюджету за податками, податковим кредитом, штрафи, нараховані державними податковими адміністраціями України, стягуються у безспірному порядку інкасовими дорученнями (розпорядженням). Порядок його заповнення та подання в банк передбачає дотримання вимог, описаних щодо оформлення інших розрахункових документів.

У разі недостатності коштів на основному рахунку підприємства для виконання таких доручень здійснюється їх часткова оплата, яка оформлюється меморіальним ордером за підписом відповідального виконавця, завіреним відбитком штампа банку. Перший примірник меморіального ордера поміщається в документи дня банку, другий – видається платнику як підтвердження про часткову оплату, а доручення з відміткою банку про часткову оплату поміщається в картотеку до позабалансового рахунка №9803 «Розрахункові документи клієнтів, що обліковуються банком відповідно до укладених цивільно-правових договорів».

При надходженні розрахункових документів на безспірне списання (стягнення) коштів з основного рахунка платника банк у разі недостатності (відсутності) коштів на ньому не пізніше наступного дня надає безпосередньо власнику цього рахунка під розпис повідомлення про надходження зазначених документів або надсилає це повідомлення засобами зв’язку з документальним підтвердженням його відправлення. Після отримання повідомлення платник зобов’язаний протягом трьох робочих днів надати доручення на перерахування залишків коштів з інших поточних рахунків на основний рахунок для забезпечення погашення зазначеної заборгованості або погасити її безпосередньо з додаткового рахунка.

У разі накладання арешту на кошти рахунка суб’єкта підприємницької діяльності (за позовом прокуратури, слідчих органів, служби безпеки, за порушеними кримінальними справами) банк припиняє списання коштів за розпорядженням власника рахунка за будь-якими платежами, за винятком платежів до бюджету та обов’язкових платежів.

Для забезпечення виконання ухвали суду (постанови прокурора, слідчого), на час накладення арешту, банк відкриває юридичній або фізичній особі спеціальний рахунок на балансовому рахунку №2909 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку».

При сплаті документа виконуються такі бухгалтерські записи:

Д-т рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» (рахунок боржника);

Д-т рахунків: 2602 П «Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання» (рахунок боржника), 2610 П «Короткострокові вклади (депозити) суб’єктів господарювання» (рахунок боржника);

К-т рахунка 1200 – якщо стягувач обслуговується іншим банком;

К-т рахунків: 2650 АП «Кошти на вимогу небанківських фінансових установ» (рахунок стягувача), 2600 (рахунок стягувача) – якщо стягувач обслуговується в цьому банку.

Розрахунковий чек – це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів.

Чеки виготовляються на замовлення банку Банкнотно-монетним двором НБУ чи іншим спеціалізованим підприємством на спеціальному папері з дотриманням усіх обов’язкових вимог. Чеки брошуруються в розрахункові чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів.

Чеки, що використовуються фізичними особами для здійснення одноразових операцій, виготовляються як окремі бланки, облік яких банки ведуть окремо від чекових книжок. Чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку.

Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також між фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги.

Банк-емітент без видачі чекової книжки може видати на ім'я чекодавця (фізичної особи) один або кілька розрахункових чеків на суму, що не перевищує залишку коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена готівкою.

Строк дії чекової книжки – один рік; розрахункового чека, який видається для разового розрахунку фізичній особі, – три місяці. День оформлення чекової книжки або чека не враховується. Чеки, виписані після зазначеного строку, вважаються недійсними і до оплати не приймаються.

Чекова книжка може видаватися для розрахунків з будь-яким конкретним постачальником або з різними постачальниками. Чек заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнилом) або з використанням технічних засобів. У ньому не допускається виправлень та використання факсиміле замість підпису.

Чек із чекової книжки подається до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписування чека не враховується). Строк дії невикористаної чекової книжки може продовжуватися за погодженням з банком-емітентом, про що він робить відповідну відмітку на обкладинці чекової книжки (у правому верхньому куті), засвідчуючи її підписом головного бухгалтера і відбитком штампа банку.

Власникові заборонено передавати чекову книжку будь-якій іншій юридичній або фізичній особі. Чек приймається чекодержателем до оплати безпосередньо від чекодавця, на ім’я якого оформлені документи, що підтверджують отримання ним товарів (виконання робіт, надання послуг). Підприємствам не дозволяється здійснювати обмін чека на готівку та отримувати готівкою здачу із суми чека.

Фізичні особи можуть обмінювати чек на готівку або отримувати здачу

із суми чека готівкою (але не більше 20% від суми цього чека).

Власник чека повертає до банку-емітента невикористаний чек для зарахування суми на свій рахунок або для обміну його на готівку. Повертаючи чекову книжку з невикористаними чеками, її власник одночасно подає до банку-емітента платіжне доручення на перерахування коштів, що заброньовані на аналітичному рахунку «Розрахунки чеками», на свій поточний рахунок. Чекодавець виписує чек із чекової книжки під час здійснення платежу і видає за отримані ним товари (виконані роботи, надані послуги).

Виписуючи чек, чекодавець переписує на його корінець залишок ліміту з корінця попереднього чека і зазначає новий залишок ліміту.

Відображення в обліку операцій з розрахунковими чеками:

1. Згідно із заявою клієнта і для гарантованої оплати чеків чекодавець бронює кошти на окремому аналітичному рахунку «Розрахунки чеками» відповідних балансових рахунків у банку-емітенті, включаючи комісійні за послуги. Це можуть бути рахунки:

2526 П «Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються за рахунок Державного бюджету України»;

2552 П «Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються за рахунок бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів»;

2602 П «Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання»;

2622 П «Кошти в розрахунках фізичних осіб».

Для цього разом із заявою про видачу чекової книжки чекодавець подає до банку-емітента платіжне доручення для перерахування коштів на аналітичний рахунок «Розрахунки чеками», що відповідає запису:

Д-т рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання»;

К-т рахунків: 2602 П «Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання – аналітичний рахунок "Розрахунки чеками"» – на суму ліміту чекової книжки, 6110 П «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів» – на суму, визначену як плата за послугу.

Одночасно списується з позабалансу бланк виданої чекової книжки:

Д-т рахунка групи 991 «Коррахунки до рахунків розділів 95 – 98»;

К-т рахунка 9821 А «Бланки суворого обліку».

По мірі здійснення розрахунків з постачальниками продукції, товарів, робіт, послуг чекодавець виписує чек на суму платежу, що не перевищує ліміту (граничної суми, зазначеної на зворотному боці першої сторінки чекової книжки) і передає його постачальнику-чекодержателю.

2. Приймаючи чек до оплати за товари (виконані роботи, надані послуги), чекодержатель перевіряє:

відповідність його встановленому зразку;

правильність заповнення;

відсутність виправлень;

відповідність суми корінця чека сумі, зазначеній на самому чеку;

строк дії;

достатність залишку ліміту за чековою книжкою для оплати чека;

наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та даних чекодавця (прізвища, ім'я, по батькові – фізичної особи, даних документа, що засвідчує цю особу).

Після цього чекодержатель установлює особу пред’явника чека за документом, що її посвідчує.

Після зазначеної перевірки чекодержатель відриває (відрізає) чек від корінця, ставить на його зворотному боці та корінці календарний штемпель і підписує цей чек, а також робить відмітку у відомості про прийняті до оплати розрахункові чеки.

Чекодержатель здає в банк чеки разом з трьома примірниками реєстрів – якщо рахунки чекодавця і чекодержателя ведуться в одній установі банку, і в чотирьох примірниках – на кожну установу банку окремо – якщо рахунки чекодавця і чекодержателя ведуться в різних установах банків.

Реєстр вміщує таку інформацію про чек:

номер рахунка чекодавця, його ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ідентифікаційний номер, якщо він зазначений в чеку);

назву банку-емітента та його номер МФО;

назву чекодержателя, номер його рахунка та ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;

назву банку чекодержателя та його номер МФО;

суму чека;

номер чека;

загальну суму реєстру.

Перший примірник реєстру чеків має завірятися підписами та відбитком печатки чекодержателя згідно з карткою зразків підписів.

Банк чекодержателя зобов’язаний перевірити правильність складання реєстру і реквізитів чеків та своєчасність пред’явлення його до оплати.

3. Якщо чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одному банку, то після перевірки правильності заповнення реквізитів чеків і реєстру чеків банк на підставі першого примірника реєстру чеків списує кошти з відповідного рахунка чекодавця та зараховує їх на рахунок чекодержателя, що супроводжується бухгалтерським проведенням:

Д-т рахунка 2602 – аналітичний рахунок «Розрахунки чеками»;

К-т рахунка 2600.

При здійсненні розрахунків чеками клієнтами різних банківбанк чекодержателя приймає чеки з реєстром чеків і разом з другим та третім примірниками цього реєстру інкасує їх до банку-емітента. У цьому разі кошти на рахунок чекодержателя зараховуються банком, що його обслуговує, тільки після отримання їх від банку-емітента. Прийняті на інкасо чеки обліковуються за відповідним позабалансовим рахунком групи 983 «Документи та цінності, прийняті та відправлені на інкасо».

Інкасо – це доручення клієнта до свого банку одержати від платника коштів (боржника) безпосередньо або через інший банк певну суму або підтвердження (акцепт) того, що ця сума буде виплачена у встановлений термін.

Умови інкасування чеків мають зазначатися в договорі про розрахунково-касове обслуговування клієнта.

Останній примірник реєстру чеків повертається чекодержателю з відміткою про оплату, якщо клієнти обслуговуються в одному банку, або з відміткою про дату прийняття його на інкасо, якщо клієнти обслуговуються в різних банках. За інкасового варіанта розрахунків чеками банк чекодержателя для контролю за оплатою чеків оприбутковує їх на позабалансовому рахунку 9831 «Документи і цінності, відправлені на інкасо», що чекають акцепту до сплати.

4. При надходженні розрахункових чеків від іногородніх чекодержате­лів у банк-емітент до моменту здійснення їх перевірки вони облікову­ються на позабалансових рахунках:

Д-т рахунка 9830 А «Документи і цінності, прийняті на інкасо»;

К-т рахунка групи 991 «Коррахунки до рахунків розділів 95 – 98».

5. Банк-емітент на підставі першого примірника реєстру чеків списує кошти з рахунка чекодавця та перераховує їх на рахунок чекодержателя. Сплачений чек разом із примірником реєстру чеків залишається в банку-емітенті. На чеку ставиться штамп банку «Проведено». Після прийняття банком-емітентом рішення про здійснення оплати розрахункових чеків будуть зроблені такі бухгалтерські записи:

Д-т рахунка групи 991 «Коррахунки до рахунків розділів 95 – 98»;

К-т рахунка 9830;

та одночасно:

Д-т рахунка 2602 – аналітичний рахунок «Розрахунки чеками»;

К-т рахунка 1200.

6. У разі повідомлення банком-емітентом про відсутність коштів на спеціальному рахунку 2602 П «Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання» або за наявності порушень в оформленні чека (виправлення, факсиміле підпису, сума чека перевищує задепоновану) банк чекодержателя списує суму з зазначеного позабалансового рахунка 9831 А «Документи і цінності, відправлені на інкасо» і повертає чек чекодержателю із зазначенням причин його несплати.

7. Якщо клієнт припиняє подальші розрахунки чеками, за наявності невикористаного ліміту до закінчення строку дії чекової книжки, за його дорученням (фізична особа – за заявою) залишок ліміту зараховується на той рахунок, з якого депонувалися кошти:

Д-т рахунка 2602 – аналітичний рахунок «Розрахунки чеками»;

К-т рахунка 2600.

Невикористані чеки після закінчення строку дії чекової книжки або використання ліміту підлягають поверненню до банку-емітента, який їх погашає.

Якщо після повного використання чеків із чекової книжки її ліміт буде невикористаним, то чекодавцю може видаватися нова чекова книжка на суму невикористаного ліміту. Строк дії нової чекової книжки встановлюється з дня її видачі.

Чекодавець подає до банку-емітента заяву про отримання нової чекової книжки разом з використаною чековою книжкою та корінцями використаних чеків.

Розглянуті вище форми розрахунків не є гарантованими, участь банків у них полягає у виконанні чітких наказів клієнтів, що обмежує ризик неплатоспроможності клієнтів. Але в практичній діяльності певні операції, пов’язані із недостатніми знаннями партнера, великими сумами розрахунків тощо, вимагають додаткових гарантій як з боку платника, так і з боку продавця. Надати такі гарантії можуть банки шляхом емісії акредитивів.

Акредитив – договір, що містить зобов’язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов’язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Акредитив – це умовне грошове зобов’язання, що надається банком-емітентом за дорученням та з інструкціями клієнта-наказодавця (апліканта, заявника, наказодавця, емітента) акредитива (та від його імені) або від власного імені:

здійснити платіж на користь одержувача коштів (бенефіціара) чи визначеної ним особи бенефіціара або акцептувати і сплатити виставлені бенефіціаром переказні векселі (тратти);

уповноважити інший банк (виконуючий) провести такий платіж – або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), або надати повноваження іншому банку здійснити негоціацію (купити або врахувати переказні векселі) проти передбачених документів з урахуванням дотримання умов акредитива.

У здійсненні операцій за акредитивом беруть участь:

1) заявник акредитива (імпортер, покупець, платник, аплікант, емітент, наказодавець) – особа, за дорученням якої банк-емітент відкриває акредитив;

2) продавець (експортер, бенефіціар) – особа, на користь якої відкритий акредитив;

3) банк-емітент – банк платника, що відкриває акредитив за дорученням свого клієнта;

3) виконуючий банк – банк отримувача коштів або інший банк, що за

дорученням банку-емітента виконує акредитив;

5) авізуючий банк – банк, який у відповідь на звернення банку-емітента авізує (повідомляє) умови акредитива отримувачу коштів без зобов’язань виконати платіж або акцептувати чи негоціювати переказний вексель (тратту), виписаний відповідно до умов акредитива;

6) підтверджуючий банк – банк, уповноважений банком-емітентом, або до якого звернувся банк-емітент з проханням додати своє підтвердження стосовно зобов’язання такого банку здійснити платіж, акцептувати або негоціювати тратти проти документів, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам акредитива, та якому банк-емітент зобов’язується надати відшкодування. Підтверджуючий банк приймає на себе та несе такі самі зобов’язання, як і банк-емітент. Це лише основні учасники акредитивної операції, причому дуже часто один і той самий банк може виступати в різноманітних функціях. Так, авізуючий банк може виступати і як виконуючий, і як підтверджуючий: підтверджуючий банк звичайно є виконуючим; банк-емітент може фактично виступати в ролі наказодавця, якщо відкрив акредитив за власними операціями і від власного імені і т. п.

В операціях з акредитивами всі учасники мають справу з документами, а не з товарами або послугами, з якими можуть бути пов’язані ці документи. Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбача­ються в контрактах (договорах) між бенефіціаром і заявником.

Акредитивна форма розрахунків застосовується переважно при проведенні суб’єктами господарювання розрахунків за експортно-імпортними операціями, що обумовлено наявністю ризиків, у тому числі спричинених діяльністю в різних країнах.

Відповідно до нормативних документів, що регламентують порядок здійснення банками розрахунків з використанням акредитивної форми в межах України, банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

а) покритий – акредитив, для здійснення платежів за яким завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку;

б) непокритий – акредитив, оплата за яким (якщо тимчасово немає коштів на рахунку платника) гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитив може бути відкличним або безвідкличним.

Відкличний акредитив –акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банку-емітента від гарантування платежів за акредитивом).

Виконуючий банк не має права приймати розпорядження безпосередньо від заявника акредитива (за винятком, якщо банк-емітент є виконуючим банком).

Виконуючий банк зобов’язаний оплатити документи, які відповідають умовам акредитива, виставлені бенефіціаром і прийняті виконуючим банком, до отримання останнім повідомлення про зміну або анулювання акредитива. У разі здійснення виконуючим банком платежу до отримання ним повідомлення про зміну або анулювання акредитива проти документів, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам акредитива, банк-емітент зобов’язаний надати відшкодування виконуючому банку, уповноваженому на здійснення платежу.

Безвідкличний акредитив – акредитив, який може бути анульований або умови якого можуть бути змінені лише за згодою на це бенефіціара, на користь якого він був відкритий.

Безвідкличний акредитив, що підтверджений виконуючим банком, не може бути змінений або анульований без згоди виконуючого банку. По суті, безвідкличний акредитив – це зобов’язання банку-емітента сплатити кошти в порядку та в строки, визначені умовами акредитива, якщо документи, передбачені ним, подані до банку, зазначеному в акредитиві, або банку-емітента та дотримані строки й умови акредитива.

Умови акредитива є чинними для бенефіціара, поки він не повідомить про згоду на внесення змін до нього того банку, який авізував ці зміни. Бенефіціар має письмово повідомити про погодження або відмову щодо внесення змін. Прийняття часткових змін не дозволяється.

Бенефіціар може достроково відмовитися від використання акредитива.

Відносини між банком-емітентом і авізуючим та / або виконуючим банком у разі необхідності регулюються договорами. Акредитив може бути авізований бенефіціару через інший (авізуючий) банк. Авізуючий банк, якщо він не визна­чений виконуючим банком, не несе зобов’язань щодо сплати за акредитивом.

Облікові процедури при акредитивній формі розрахунків:

При відкритті покритого акредитива заявник, крім заяви, подає до банку-емітента платіжне доручення на бронювання коштів на аналітичному рахунку «Розрахунки за акредитивами» таких балансових рахунків:

2552 П «Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються за рахунок бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів»;

2554 П «Кошти врозрахунках клієнтів, які утримуються з районних, міських, селищних та сільських бюджетів»;

2602 П «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності»;

2622 П «Кошти в розрахунках фізичних осіб»;

2526 П «Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються за рахунок Державного бюджету України».

Бронювання коштів для розрахунків у разі використання покритого акредитива,депонованого в банку-емітенті:

Д-т рахунка 2600 – перерахування коштів із рахунка заявника – підприємства;

К-т рахунків: 2602 – аналітичний рахунок «Розрахунки за акредитивами» – зарахування коштів на рахунок депонування акредитивів у банку-емітенті та 6110 П «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів» – на суму, визначену за послугу.

Якщо відкривається покритий акредитив, депонований у виконуючому банку, який не є банком-емітентом, то заявник, крім заяви, подає до банку-емітента платіжне доручення на перерахування коштів для бронювання їх у виконуючому банку. Банк-емітент перераховує кошти заявника з рахунка на аналітичний рахунок «Розрахунки за акредитивами» у виконуючому банку та повідомляє його про умови акредитива:

а) Д-т рахунка 2600 – перерахування коштів заявника – підприємства;

К-т рахунків: 6110 – на суму, визначену як плата за послугу, та 1200 – списання коштів з банку-емітента на суму акредитива;

б) Д-т рахунка 1200 – зарахування коштів у виконуючому банку

К-т рахунка 2602 – аналітичний рахунок «Розрахунки за акредитивами» – зарахування коштів на рахунок депонування акредитивів у виконуючому банку;

У разі відкриття покритого акредитива клієнт подає заяву, як правило, у чотирьох примірниках. Перший примірник заяви банк-емітент обліковує за відповідним позабалансовим рахунком, що призначений для обліку акредитивів – 9802 А «Акредитиви до виконання», другий (з потрібною позначкою банку про дату надходження) – разом з випискою з рахунка він видає заявнику як розписку банку про відкриття акредитива, третій та четвертий – використовуються для інформування виконуючого банку та бенефіціара про умови акредитива:

Д-т рахунка 9802 А «Акредитиви до виконання»

К-т рахунка 991 «Контррахунки для рахунків розділів 96 – 98».

Для відкриття непокритогоакредитива платник подає заяву в чотирьох примірниках. У реквізиті заяви «Вид акредитива» має додатково зазначатися «непокритий». Перший примірник заяви в цьому разі обліковується банком-емітентом за позабалансовим рахунком, призначеним для обліку непокритих акредитивів: 9122 А «Непокриті акредитиви»:

Д-т рахунка 9122 А «Непокриті акредитиви»;

К-т рахунка групи 990 «Контррахунки для рахунків розділів 90 – 95».

Виконуючий банк обліковує примірник заяви або повідомлення, отримані від банку-емітента, за відповідним позабалансовим рахунком, що призначений для обліку акредитивів.

Такий облік ведеться окремо від обліку повідомлень про відкриття покритих акредитивів.

Банк-емітент інформує виконуючий (авізуючий) банк про відкриття акредитива шляхом надсилання йому електронною поштою (електронне повідомлення) або іншими засобами зв’язку, що передбачені договорами між банками, заяви або повідомлення.

Заяву або повідомлення банк-емітент надсилає авізуючому банку не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви від клієнта.

Повідомлення має містити номер акредитива, усі його умови, спосіб платежу, місце виконання та строк дії акредитива.

Виконуючий (авізуючий) банк про відкриття та умови акредитива повідомляє бенефіціара (авізує акредитив) протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення від банку-емітента (авізуючого банку).

Після відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг) бенефіціар подає виконуючому банку потрібні документи, передбачені умовами акредитива, разом з реєстром документів за акредитивом.

Реєстр документів за акредитивом складається за відповідною формою та подається до банку зазвичай у чотирьох примірниках.

У разі неотримання відповіді протягом семи робочих днівпісля відправлення повідомлення або надходження негативної відповіді, виконуючий банк повертає бенефіціару всі документи за акредитивом, зазначивши на зворотному боці першого примірника реєстру документів за акредитивом причини повернення документів і засвідчивши цей запис підписами відповідального виконавця та працівника, на якого покладено функції контролера, і відбитком штампа банку.

Якщо умовами акредитива передбачено акцептзаявника акредитива, то для його здійснення уповноважена особа заявника має подати бенефіціару:

документ, що засвідчує її особу;

зразок її підпису, засвідчений заявником акредитива (якщо його немає у виконуючому банку);

доручення, видане заявником акредитива, щодо її повноважень.

У виконуючому банку відповідальний виконавець перевіряє наявність акцептного напису та відповідність його поданому зразку.

Виконуючий банк під час використання акредитива, кошти за яким заброньовано в банку-емітенті, перевіряє за дорученням цього банку виконання всіх умов акредитива за поданим бенефіціаром реєстром документів за акредитивом та іншими документами, що передбачені акредитивом.

Перший та другий примірники реєстру документів за акредитивом разом з іншими документами виконуючий банк надсилає до банку-емітента, третій – використовує для списання суми заяви з відповідного позабалансового рахунка, призначеного для обліку акредитивів (після надходження коштів від банку-емітента), четвертий (з потрібними відмітками банку про дату одержання) – видає бенефіціару:

Д-т рахунка групи 991 «Контррахунки для рахунків розділів 96 – 98»;

К-т рахунка 9802 А «Акредитиви до виконання».

Банк-емітент, перевіривши виконання всіх умов акредитива, на підставі першого примірника реєстру документів за акредитивом списує кошти з аналітичного рахунка «Розрахунки за акредитивами» і перераховує їх на рахунок бенефіціара:

а) Д-т рахунка 2602 – аналітичний рахунок «Розрахунки за акредити­вами» – рахунок з депонування коштів на оплату акредитива у банку-емітенті;

К-т рахунка 1200 – рахунок банку-емітента;

б) Д-т рахунка 1200 – рахунок виконуючого банку;

К-т рахунка 2600 – рахунок бенефіціара.

Якщо банк-емітент одержав прийняті виконуючим банком документи і вважає, що вони не відповідають за зовнішніми ознаками умовам акредитива, то він має право відмовитися від їх прийняття і вимагати від виконуючого банку суму, яка сплачена бенефіціару з порушенням умов акредитива.

Виплати бенефіціару за акредитивом, кошти за яким заброньовано у виконуючому банку,здійснюються з аналітичного рахунка «Розрахунки за акредитивами», що відповідає запису:

Д-т рахунка 2602 – аналітичний рахунок «Розрахунки за акредитивами» – рахунок з депонування коштів на оплату акредитива у виконуючому банку;

К-т рахунка 2600 – рахунок бенефіціара.

Списання коштів з аналітичного рахунка «Розрахунки за акредитивами» виконуючий банк здійснює на підставі першого примірника реєстру документів за акредитивом, який наданий разом з іншими документами, що відповідають умовам акредитива.

Перший примірник реєстру документів за акредитивом залишається в документах дня виконуючого банку, другий (із необхідними відмітками банку про дату одержання та виконання) – видається бенефіціару, третій та четвертий – разом із документами, передбаченими умовами акредитива, надсилаються до банку-емітента, у якому третій примірник використовується для списання суми заяви з відповідного позабалансового рахунка, що призначений для обліку акредитивів, а четвертий – видається заявникові акредитива разом з іншими документами за акредитивом:

Д-т рахунка групи 991 «Контррахунки для рахунків розділів 96 – 98»;

К-т рахунка 9802 А «Акредитиви до виконання».

Якщо своєчасно одержати кошти з рахунка заявника акредитива неможливо (у разі оплати за акредитивом за рахунок кредиту – непокритого акредитива), то банк-емітент до вирішення цього питання згідно з умовами договору обліковує заборгованість заявника акредитива за балансовим рахунком, що призначений для обліку короткострокових кредитів:

Д-т рахунка 2062 А «Короткострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання»;

К-т рахунка 2602 – аналітичний рахунок «Розрахунки за акредитивами» – рахунок з депонування коштів на оплату акредитива в банку-емітенті.

Одночасно банк-емітент списує з відповідного позабалансового рахунка, призначеного для обліку акредитивів, ту суму, що була виплачена за акредитивом бенефіціару:

Д-т рахунка групи 990 «Контррахунки для рахунків розділів 90 – 95»;

К-т рахунка 9122 А «Непокриті акредитиви».

У всіх акредитивах обов’язково має передбачатися дата закінчення строку і місце подання документів для платежу. Дата, яку зазначено в заяві, є останнім днем для подання бенефіціаром до оплати реєстру документів за акредитивом та документів, передбачених умовами акредитива. Банки мають здійснювати контроль за строком дії акредитива, який зазначений у заяві.

У день закінчення строку дії акредитива, кошти за яким заброньовані у виконуючому банку, останній у кінці операційного дня списує їх з аналітичного рахунка «Розрахунки за акредитивами» та перераховує в банк-емітент на рахунок, з якого вони надійшли. Банк-емітент зараховує одержані кошти на рахунок заявника акредитива та списує потрібну суму з відповідного позабалансового рахунка, призначеного для обліку акредитивів. Виконуються такі бухгалтерські записи:

а) Д-т рахунка 2602 – аналітичний рахунок «Розрахунки за акредитивами» – рахунок з депонування коштів на оплату акредитива у виконуючому банку;

К-т рахунка 1200 – рахунок виконуючого банку;

б) Д-т рахунка 1200 – рахунок банку-емітента;

К-т рахунка 2600 – зарахування коштів на рахунок заявника – підприємства.

Акредитив, кошти за яким заброньовані в банку-емітенті, закривається ним після закінчення строку, зазначеного в акредитиві, з урахуванням нормативного строку проходження документів спецзв’язком від виконуючого банку до банку-емітента або після отримання від виконуючого банку підтвердження про невиконання акредитива.

Наприкінці операційного дня банк-емітент перераховує кошти з аналіти­чного рахунка «Розрахунки за акредитивами» на рахунок заявника акредитива і надсилає повідомлення виконуючому банку для їх списання з відповідного позабалансового рахунка, що призначений для обліку акредитивів. При цьому виконується наступне проведення:

а) Д-т рахунка 2602 – аналітичний рахунок «Розрахунки за акредитивами» – рахунок з депонування коштів на оплату акредитива у банку-емітенті;

К-т рахунка 2600 – зарахування коштів на рахунок заявника-підприємства;

б) Д-т рахунка групи 991 «Контррахунки для рахунків розділів 96 – 98»;

К-т рахунка 9802 А «Акредитиви до виконання» – у виконуючому банку.

Читайте також:

1. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
2. IX. Відомості про військовий облік
3. IX. Відомості про військовий облік
4. POS -Інтелект - відеоконтроль касових операцій
5. Автоматизація касових операцій
6. Автоматизовані форми та системи обліку.
7. АДАПТАЦІЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ДО ЗМІНИ ЇЇ ЗАВАНТАЖЕННЯ.
8. Акції та їх облік
9. Акції та їх облік
10. Алгоритм із застосуванням річної облікової ставки d.
11. Алгоритм формування статутного фонду банку
12. Алгоритми арифметичних операцій над цілими невід’ємними числами у десятковій системі числення.

Переглядів: 1499