П Л А Н

ЛЕКЦІЯ 5. Тема 5. Українська культура другої половини ХУІІ-ХУІІІ ст. Козацька доба.

ТЕЗИ ЛЕКЦІЙ

ДО ЗМІСТОВОГО МОДУЛЮ 2.

ТЕМА 7. Українська культура у ХХ ст. Радянський період.

Основні етапи розвитку української культури

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

ТЕМА 5. Українська культура другої половини ХУІІ-ХУІІІ. Козацька доба. (2 год.)

ТЕМА 6. Українська культура ХІХ ст.Становлення української національної ідеї. (2 год.)

ТЕМА 7.1. Українська культура в першій половині ХХ ст (2 год)

ТЕМА 7.2. Українська культура в другій половині ХХ ст (2 год)

ТЕМА 8. Культура України в умовах державної незалежності. Проблеми та перспективи розвитку. (2 год.)

Мета заняття:

Навчальна: з’ясування культурного значення національно-визвольного руху під керівництвом Б.Хмельницького, ознайомлення з різноманітними проявами українського духу, його відображенням у пам’ятках культури. Показ ролі козацтва в пробудженні національної самосвідомості; визначення специфіку українського бароко як провідного художнього стилю доби, як світовідчуття часу.

Виховна: виховання наполегливості в здобутті знань із дисципліни, потреби у постійному культурному розвитку й моральному вдосконаленні, національної самосвідомості та гордості за своїх героїчних предків, які своєю звитягою надавали поштовх українському народові та його найкращим представникам до створення зразків світової культури.

Опорні поняття: "Перше Відродження", братський рух, Берестейська унія, уніатська церква, козацтво, Києво-Могилянський колегіум (академія), панегірік, «шкільна драма», вертеп, парсуна, українське барокко, гротеск, бурлеск, просвітництво, національна самосвідомість.

1. Козацтво як феномен культури.

2. Києво-Могилянська академія. Видатні викладачі й студенти, їх роль в національній культурі.

3. Барокко як нове світовідчуття. Специфіка українського барокко в архітектурі, живопису, літературі, театрі і музиці.

4. Політико-правові ідеї українців Нового часу. Ф.Прокопович, П.Козельський, С.Десницький.

1. Доба козаччини – період жорстоких воєн і безоглядної романтики, творення держави і формування нації.суспільство висуває зі свого середовища героїв і йде за ними. Сколихнувся і піднявся весь етнос, щоб скинути ярмо поневолення. На початку XVII ст. заворушення серед селян та козаків охопило всю територію України від Закарпаття до Слобожанщини. Вони підготували ґрунт для подальшої боротьби проти національно-релігійного гніту, яка була своєрідною формою руху за збереження української народності, її мови та культурних надбань.Тривале протистояння двох сил — польського уряду та українського козацтва — не могло не вилитися в гострий військовий конфлікт, який вибухнув у 1648 р. і став початком української національної революції.

Козацтво виступає головним чинником українського суспільно-політичного та культурного життя. Після відходу від православ’я українських магнатів православна віра стає народною, а її захист стає справою козацтва. Козацько-польська боротьба, зокрема, велася у тому числі й під культурно-релігійними гаслами. Козаки не тільки самі сповідували православ’я, а й підтримували православну церкву, оскільки вже наприкінці ХУІ ст. козацтво заявило про себе як про помітну соціальну силу. Визначальною подією став вступ 1615 р. до київського Богоявленського братства гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного разом з Військом Запорозьким, що зміцнило православну церкву й активізувало її життя. За сприяння Сагайдачного та Київського братства було канонічно відновлено православний єпископат, висвячено митрополита Київського Йова Борецького та п’ятьох єпископів. Відома також допомога війська Запорізького у відродженні Києва як центру культурного українського життя.

Демократичний устрій Запорізької Січі знайшов відображення в пам’ятках культури, малюнках, але насамперед у думах та історичних піснях: про походи бойові, про які "стали ради радувати", про вибори на раді козацькій в Січі, про дружні відносини (й одночас добру дисципліну) зі старшиною, про визволення полонених та ін. Дума є пам’яткою козацької культури. Творами історико-літературного жанру є козацькі літописи: «Літопис Самовидця про війни Богдана Хмельницького і про міжусіб’я, що були в Малій Росії, і про його смерть», літописи Г. Граб’янки та С Величка.

Початок ХУ111 ст. - це епоха поступової сінхронізації розвитку вітчизнячної культури із західноєвропейськими культурами. Цій ранньомодерній добі належить особлива роль в історії української культури. Рубіжними етапами її розвитку можна вважати Козацьку революцію середини ХУІІ ст. і розмежування українських земель між Польщею та Росією, тобто ті події успільно-політичного життя, котрі визначили специфіку культурного розвитку різних регіонів України, іхню інтегрованість, чи, навпаки, віддаленість від загальноєвропейських культурних процесів.

2. Друга половина ХУІІ - ХУІІІ століття- зміна світоглядних парадігм. У др. пол ХУІІІ ст. разом зі зміною культурної ситуації завершується період розвитку давньої української культури, ідеологичною основою якої були релігія і богослов’я. Відбувається перехід до нового етапу розвитку української культури з виразною світською та демократичною домінантою. Церква тепер виступала не консолідуючим, а нівелюючим чинником.

Характерною особливістю тодішньої культурної моделі були також її поліваріативність, відкритість для різних зовнішніх впливів, наприклад: мовна ситуація. У школах і академіях, літературних і наукових творах, живому спілкування одночасно побутували розмовна українська, старослав’янська, польська й латина. Українська література переживає в цей час нову фазу піднесення, пов’язану з усвідомленням своєї мовної та інтелектуальної самодостатності, можливістю вільно співіснувати й конкурувати насамперед із польською.

Відбувається піднесення суспільного престижу освіти. Заснування Київо-Могилянської академії відбулося у 1632 р. шляхом об’єднання школи при Київському братстві та школи при Києво-Печерській лаврі. Зразком були програми провідних європейських університетів. З-поміж перших ректорів академії – Йов Борецький, Мелетій Смотрицький, Касіян Сакович.

3. Спільним знаменником для культурних традицій різних регіонів слід вважати їх належність до однієї мистецької течії – барокко. Для бароккової стилістики були характерні примхливість форм, сповнених рухом, експресією. Барокко ніби втілювало основні чуттєві риси тогочасної епохи, роблячи наголос на спогляданні людських сил і пристрастей, їх звеличенні й уславленні. Світоглядно-естетичні засади українського барокко: антіномічность, динамізм, нагромадження прикрас, алегорій та емблем, парадокс та надмірна театральність.

Барокко в українській архітектурі властиві декоративізм, орнаментальність та колористика як характерні риси (Богоявленська церква у Києві, церква Всіх Святих, «мазепинський» корпус Києво-Могилянської академії, міські ратуші Бучача, Львова та інш.) Рококо в українських архитектурних пам’ятках: Б.Ростреллі. Головними напрямками розвитку живопису були батальний та портретний жанри (Д. Левицький, В. Боровиковський). До пам’яток культового живопису відносимо ікони, іконостаси, настінні розписи. Барокко в іконопису. Цікавим явищем були «козацькі покрови» - ікони із зображенням Богоматері й реальних історичних осіб – гетьманів, представників козацької старшини. Нові здобутки українського бароккового музичного мистецтва у творах Д. Бортнянського, М.Березовського, А.Веделя, В. Трутовського.

Театральне життя в Україні було своєрідним умістилищем різних мистецьких жанрів: літературного, музичного, власне акторського.

Перелічені сфери культурного життя були більшою мірою набутком елітних верств суспільства. Високі філософські ідеї, літописи, богословські трактати, твори живопису тощо створювалися й були актуальними для досить вузького кола українців.

Існувала також простонародна культура, яка найбільше проявилася у дерев’яному зодчестві, котре наслідувало зразки кам’яного будування храмів житлових будинків, виявом народних уявлень і творчості є вертеп та інтермедії, в яких використовувалися біблійна сюжетика, легенди, побутові теми. У житті міст велику роль відігравала обрядовість цехів, котрі організовували урочисті шестя, відзначали храмові свята.

Наприкінці ХУІІІ ст. завершується денаціоналізація переважної більшості української еліти як на Заході, так і на Сході.

4. Значну роль відіграли відомі українці у розвитку світської російської культури у др. пол. ХУІІ–ХУІІІ ст. та у становленні правової культури Російської імперії. Зокрема, Ф. Прокопович та П.Я.Козельський зробили внесок у розвиток теорії природного права, загальновідомі також правові ідеі С.Десницького, його концепція природно-історичного походження права та держави.

ЛЕКЦІЯ 6. Тема 6. Українська культура XIX століття. Становлення української національної ідеї.(2 год.)

Мета заняття:

Навчальна: ознайомлення зі специфікою історико-культурного розвитку західного та східного регіонів України, розкриття причин радикалізації українського руху та закономірності поєднання у національно-визвольному русі ідей українофільства та федералізму з ідеєю незалежності, ідей соціального та національного визволення; показати значення цих процесів для піднесення української науки та художньої культури в ХІХ ст.

Розвиваюча: розвиток пізнавальних інтересів, умінь аргументовано обстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, толерантно ставитися до протилежних думок, користуватися науковою термінологією, аналізувати, оцінювати, пояснювати, давати різнобічну характеристику особистостям української культури, розкривати внутрішні мотиви їхніх дій.

Виховна: виховання наполегливості в здобутті знань із дисципліни, потреби у постійному культурному розвитку й моральному вдосконаленні, на прикладі яскравих особистостей української культури ХІХ ст. Т.Шевченка, І.Франка, М.Драгоманова та багатьох інших виховувати почуття патріотизму, відданості українському народові.

Опорні поняття: українофільство, ліберальний націоналізм, неославістський рух, циркуляр, романтизм, критичний реалізм, дворянський, народницький та революційно-демократичний періоди національно–культурного відродження, культурно-просвітницька діяльність, "Українське відродження", «Кирило-Мефодіївське братство», «Руська Трійця», громада, імпресіонізм, українська національна ідея, нація.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
П Л А Н	\|	П Л А Н

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.159 сек.