Австро-Угорщинанамагалася

Уряд кайзерівської Німеччини прагнув

Серпня 1914 р. вважається днем початку війни.

Плани Антанти і Троїстого Союзу відносно України

Поширення ідей незалежності України

Національно-визвольний рух характеризувався різнорідним класовим і соціальним складом. У ньому брали участь

- робітники,

- селяни,

- представники буржуазії та поміщиків,

- інтелігенції

Робітники одного з найбільших промислових центрів України – Катеринослава в наказі своєму депутатові IV Державної думи більшовикові Г. Петровському в 1913 р. виражали 2 основні вимоги:

- повної свободи і національного самовизначення України,

- українізації шкіл і розвитку національної культури.

У національно-визвольному русі було три основних напрямки.

Національно-ліберальний напрямок представляло «Товариство українських поступовців» (Л. Юркевич,Д. Донцов, М. Грушевськии, С. Петлюра), яке видавало журнал «Дзвін». Воно виражало ідеї класового миру на національній основі, домагалося поступової культурної, а потім і політичної автономії України.

Консервативний напрямок(В. Липинський, В. Шемет) своє головне завдання вбачав у дозволі викладання українською мовою в початковій школі, випуску історичної і художньої літератури, відновленні гідності нації.

Група «самостійників» на чолі з М. Міхновським, незважаючи на свою нечисленність, відстоювала ідею повної державної самостійності України.

Перша світова війна почалося як протистояння двох військово-політичних блоків європейських держав – Антанти (Англія, Росія, Франція) і Троїстого союзу (Австро-Угорщина, Італія, Німеччина).

Напередодні війни намітилися основні цілі протиборчих сторін відносно завоювання українських земель.

- розгромити Росію,

- захопити всі українські землі і включити їх до складу майбутньої Великонімецької імперії.

- зберегти своє панування в Галичині, Північній Буковині і Закарпатті,

- захопити територію Волині і Поділля.

Після вступу у війну Туреччини розроблявся план

- захоплення нею Північного Причорномор’я і контролю турками акваторії всього Чорного моря.

Царська Росія прагнула розширити територію своєї дерома до Карпатських гір. Була висунута теза про «возз’єднання братів-русинів» (українців Східної Галичини і Північної Буковини) із усіма великоросами.

Згідно «плану А», розробленому російським Генеральним штабом, передбачалося

- завдати головного удару по військових силах Австро-Угорщини,

- захопити Карпатські гори, Закарпаття і потім заволодіти Будапештом іВіднем.

Обидві імперії проводили імперську політику, спрямовану на знищення національної самобутності населення і колоніальну експлуатацію цих земель

Національна політика австрійського уряду, хоча і була м’якішою, вела до розпалення українсько-польського конфлікту в Галичині.

На території тієї частини України, яка входила до складу царської Росії, було 9 губерній, об’єднаних у 3 великі регіони:

- Південно-Західний край (Подільська, Волинська, Київська губернії),

- Лівобережна Україна (Полтавська, Чернігівська, Хароманду губернії)

- Новоросія (Катеринославська, Херсонська, Таврійська губернії).

Губернії, у свою чергу, поділялись на повіти, повіти – на волості.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Революція 1906 р. підштовхнула царський режим до аграрних реформ. Ці реформи здійснювалися П. А. Столипіним, який займав у 1906-1911 рр. посаду Голови Ради Міністрів.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.