Record Keeping and Accountability

При потраплянні в навколишнє середовище небезпечних біологічних засобів і поширенні на місцевості хвороботворних мікроорганізмів можуть утворюватися зони біологічного зараження і осередки біологічного ураження.

Зона біологічного зараження– це територія, заражена біологічними збудниками захворювань у небезпечних для людей, тварин або рослин межах.

Осередок біологічного ураження – це населені пункти, міста, об’єкти народного господарства, де виникли масові захворювання людей, сільськогосподарських тварин і рослин.

Характерні властивості бактеріологічної зброї :

- здатність викликати захворювання не тільки в момент її використання;

- наявність прихованого (інкубаційного) періоду його дії, тобто часу з моменту зараження до прояву захворювання ;

- тривала дія бактеріологічної зброї зумовлена ' можливістю тривалого збереження деяких збудників захворювання в зовнішньому середовищі;

- труднощі з визначенням окремих видів збудників;

- здатність БЗ проникати в негерметичні приміщення і заражати в них людей.

Збудники інфекційних хворобможуть проникати в організм людини різними шляхами:

- через шлунково-кишковий тракт (кишкові інфекції);

- через верхні дихальні шляхи (інфекції дихальних шляхів);

-проникненням в кров (кров'яні інфекції), що передаються кровососними комахами (паразитами);

- через зовнішній покрив(шкіра і слизові оболонки).

До кишкових інфекційних хвороб слід віднести черевний тиф, дизентерію, холеру та ін.

Для цієї групи інфекційних хвороб характерним є те, що збудник проникає в шлунково-кишковий тракт, викликаючи клінічні й анатомічні зміни. З організму хворого збудники виводяться з випорожненням.

Патогенні мікрооргенізми кишкової групи можуть потрапити у питну воду, молоко, харчові продукти, які споживають люди.

До інфекцій дихальних шляхів відносяться ті хвороби, збудник яких паразитує на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів - ніс, горло, гортань. Виділення збудника з організму хворого відбувається під час розмови, кашлю, внаслідок чого з рота і носа розбризкуються найдрібніші частини слизу, в яких містяться патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси).

Ураження здорової людини відбувається внаслідок близького контакту з хворим, коли інфіковані частинки слизу легко проникають у верхні дихальні шляхи (віруси грипу, корі, віспи, ГРЗ, та ін.)

Профілактика поширення інфекцій дихальних шляхів здійснюється шляхом ізоляції хворих і за допомогою засобів особистої безпеки (носіння марлевих масок, що закривають рот і ніс хворої людини).

У профілактиці натуральної віспи вирішальне значення мають щеплення (вакцинація і ревакцинація).

До кров'яних інфекцій відносяться хвороби, зараження якими відбувається в момент укусу переносниками: воші, блохи, комарі, москіти, кліщі, з наступним паразитуванням збудника в організмі людини.

Основою профілактичних заходів проти кров'яних інфекцій є знищення кровососних переносників і вживання заходів щодо захисту здорових людей від укусів паразитів.

Зараження інфекцією зовнішніх покривів можливе у випадку потрапляння збудника через пошкоджені шкіру і слизові оболонки здорової людини.

До цієї групи належать сибірська виразка, сап, ящур та інші захворювання.

Основними засобами боротьби з інфекціями зовнішніх покривів є ізоляція і лікування хворих, а також перерив шляхів передачі інфекції, наприклад, виготовлення взуття лише з такої сировини, яка пройшла контроль на зараженість спорами сибірки.

Для запобігання вищеназваних інфекцій існує щепна профілактика.

Читайте також:

Дані-члени класу CRecordset.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Хімічна зброя	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.