Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Директорія і махновці

Зовнішня політика Директорії

1.Директорія змогла розширити міжнародні зв'язки з УНР. Україну визнали Угорщина, Чехо-Словаччина, Голландія, Ватикан, Італія. •

2. Директорія не домовилася про мир із радянською Росією, хоча переговори про його укладення велися від кінця груд­ня 1918р.


 




Радянська сторона відкинула звинувачення у веденні нео-голошеної війни, лицемірно заявивши, що ніяких регуляр­них військ в Україні вона не має.

Директорія не погодилася на об'єднання з українським ра­дянським урядом і відмовилася прийняти інші вимоги, що означали самоліквідацію УНР.

3. Домовитися з країнами Антанти про допомогу Директо­рія не спромоглася.

Директорія прагнула не допустити конфлікту з Н. Мах-ном, за яким стояли широкі маси селянства Катеринослав-щини та Півдня Таврії.

Представники Петлюри офіційно звернулися до штабу Н. Махна з пропозицією укласти «спілку» проти білогвар­дійців.

У той час махновці нерозважливо діяли як союзники біль­шовиків, тому пропозицію С. Петлюри Н. Махно відхилив.

15 грудня 1919 р.Представники Н. Махна прибули до Катеринослава, де домовилися з петлюрівцями про спільні дії проти білогвардійців, а також про забезпечення махнов­ських частин зброєю, одягом і продовольством. Махновці отримали вагон патронів і піввагона гвинтівок.

Отримавши зброю, Н. Махно підступно виступив проти Директорії, знищив роту петлюрівців і захопив Синельни­кове.

Наприкінці грудня 1919 p.H. Махно, домовившись про спільні дії з більшовиками, спробував вибити частини УНР з Катеринослава. Але тут махновці зазнали поразки, багато їх загинуло.

Після цих подій про союз махновців із Директорією годі було й думати. Чому Директорії не вдалося надовго втримати владу?

Недоліки• За складних умов російсько-радянської агресії місцеве самоврядування діяло не всюди.


 

• Реалізація законів Директорії в умовах війни була немож­ливою.

• Запроваджено авторитарне правління С. Петлюри (з дру­гої половини 1919 р.).

• На місцях посилювалася влада отаманів.

• УНР опинилася в кільці фронтів:

 

—зі сходу наступали більшовики;

—на південному сході посилювався натиск білогвардій­ської армії Денікіна;

—на заході активізувалася польська агресія.

 

• Серед керівництва Директорії не було єдності.

• Армія розбігалася.

• Ширилося безладдя.

• Нерішучість, а нерідко й невизначеність внутрішньої по­літики.

 

• Протистояння різних політичних сил.

• Часті переїзди і зміна уряду (уряд змінювався шість разів). Уряд очолювали по черзі В. Чеховський, С. Остапенко, Б. Мартос, 1. Мазепа, В. Пилипенко.

• Не було єдності в українському суспільстві.

У цей час з'явилося прислів'я: «У вагоні — Директорія, під вагоном — територія».

Симон Петлюра

(1879-1926)

Державний, політичний, військовий діяч, літератор, пу­бліцист. Народився 10 травня 1879 р. у Полтаві в родині мі­щан козацького походження. Освіту здобув у Полтавській духовній семінарії. Брав активну участь у національному русі. Член РУПз 1900 p., з 1905 р. - член УСДРП. Займався журналістикою. Був учасником військових з'їздів. З червня 1917 р. - Генеральний секретар військових.справ. Був в опо­зиції до гетьманського режиму. Очолив антигетьманську боротьбу, став членом Директорії. З 11 лютого 1919 р. став її головою.

Протягом 1919 р. керував боротьбою проти червоних та денікінських нападників. У 1920 р. очолив війська УНР, які



разом з польськими силами вступили в Україну. Внаслідок невдачі наступу та договору Польщі з Росією вивів свої вій­ська за р. Збруч, де їх було інтерновано (роззброєно).

С Петлюра наприкінці 1922 р. виїхав до Польщі. У 1923 р. уряд радянської України зажадав від польської вла­ди видачі С Петлюри як «ворога трудящих», тому він пере­брався до Будапешта, а потім - до Відня й Женеви. З 1924 р. жив у Парижі, керував урядом УНР у вигнанні, редагував тижневик «Тризуб», публікував статті, присвячені боротьбі українського народу за незалежність. 25 травня 1926 р. був убитий в Парижі агентом НКВС. Поховано С Петлюру в Парижі на Монпарнаському кладовищі: Погляди С Петлюри

Симон Петлюра — полум'яний борець за свободу і не­залежність Української держави. Він був представником поміркованих кіл УСДРП. Спершу дотримувався автоно-міських поглядів, а згодом прийшов до розуміння необхід­ності самостійності України. Все своє життя був вірним ідеї державності України, вів рішучу безкомпромісну боротьбу проти більшовиків. С Петлюра присвятив себе розбудові Української держави - спочатку як громадський діяч і пу­бліцист, потім як організатор української армії, а опісля як державний діяч. Мав особисті амбіції. Не бажав сліпо кори­тися будь-яким наказам, суперничав з В. Винниченком.

Після відставки В. Винниченка сам очолив Директорію. Стояв на позиціях побудови влади у формі диктатури Ди­ректорії та своєї особисто, а не парламентської демократії, як хотів М.Трушевеький.

С Петлюра не зробив армію боєздатною. Вона діяла на зразок партизанщини, розпадалася. Змушений воювати і проти більшовиків, і проти денікінців, і проти Н. Махна. За цих складних обставин багато уваги довело'ся приділити й дипломатичній роботі - переговорам із представниками Антанти, обмінові в Румунії цукру на набої, пошукам під­тримки в Польщі.

Утім боротьба С. Петлюри проти Червоної армії була
приречена на поразку.________________________________ 1


Трудовий конгрес

Після повалення влади гетьмана П. Скоропадського Ди­ректорія ініціювала проведення Трудового конгресу Укра­їни, щоб вирішити питання організації влади в Україні та визначити форму державного правління.

Виборчий закон Директорії з виборів до Трудового кон­гресу законодавчого органу Директорії — визнавав пріори­тет трудового народу.

Було обрано 528 делегатів: 118 — від робітників, 377 - від селян, 33 - від трудової інтелігенції. 2329 січня 1919 р.Працював Трудовий конгрес у примі­щенні Київського оперного театру. Прибуло 65 делегатів з Західної України. В обстановці, за якої радянські війська підходили до Ки­єва, обговорювали питання перспектив розбудови україн­ської державності, на кого орієнтуватися: чи на більшови­ків, чи на Антанту. На конгресі було:

•затверджено Акт злуки;

•проголошено загальне виборче право;

•до скликання парламенту законодавчу владу й оборо­ну України було доручено Директорії УНР;

♦конгрес висловив ноту протесту проти російського більшовицького наступу на Україну. Під натиском більшовицьких військ Директорія готува­лася до евакуації, тому конгрес припинив роботу і самолік-відувався.

Отаманщина

Отаманщина виникла внаслідок:

• різкого погіршення економічної ситуації;

• розвалу фронтів;

• накопичення великої кількості зброї у населення;


 




• недалекоглядності політики національних українських урядів щодо воєнного питання;

• відсутності стабільної влади;

• нерозв'язаності земельного питання.

Реальна влада на місцях належала командирам військо­вих частин — отаманам і підпорядкованим їм збройним гру­пам, які не завжди хотіли коритися центральній владі. Такі загони було створено майже у кожному селі. Саме з них складалися збройні сили Директорії. Ці загони опікувалися власними інтересами і не хотіли підпорядковуватися дер­жавній владі. '.■■•.

Отаманщина підривала Директорію зсередини, знеси­лювала її в боротьбі з радянськими військами.

Єврейські погроми

У єврейських погромах брали участь отаманські загони,-., не контрольовані командуванням армії УНР. За різними да­ними, за часів Директорії в Україні відбулося понад півтори тисячі єврейських погромів.

С. Петлюра намагався зупинити погроми, віддавши до суду і стративши отамана Семесенка та деяких інших ко­мандирів.

Директорія УНР прагнула налагодити дружні Стосунки з єврейським населенням України, зокрема:

• відновлено знищенугетьманськимурядом національно-культурну автономію;

• єврейські діячі Арнольд Марголін і Соломон Гольдель-ман увійшли до складу уряду УНР;

• директорія видавала значні грошові суми на допомогу жертвам погромів;

• у складі Катеринославської групи армії УН Р на початку 1919 р. діяв єврейський підрозділ.

Єврейські погроми тривали і після відступу з України військ Директорії. їх чинили як більшовицькі війська, так і дені-кінці.


Більшовицька агресія проти УНР

З січня 1919 р.Більшовики зайняли Харків, куди й пере­їхав створений більшовиками Тимчасовий робїгаичо-селянський уряд Радянської України. 6 січня 1919 р.Спеціальним декретом було проголошено Українську Соціалістичну Радянську Республіку (УСРР, ця назва зберігалася до прийняття конституції України 1937 р.). 16 січня 1919 р.Директорія оголосила про стан війни з ра­дянською Росією, яка розпочала агресію проти України. 5 лютого 1919 р.Більшовики після кількох боїв вступили до Києва (Богунський полк під командуванням М. Щорса разом із Таращанським полком В. Боженка).

Підтиском радянських військ Директорія змушена , була залишити Київ, перебравшись до Вінниці,, а потім -до Проскурова (нині Хмельницький), Рівного. Другий похід більшовиків в Україну супроводжувався, за висловом В. Леніна, «Хрестовим походом по хліб, наса­дженням колективних господарств, репресіями проти кла­сових ворогів».

З березня 1919 р.В Україні ширилася політика воєнного ко­мунізму. Політика більшовиків в Україні не відповідала інтересам українського народу. Протягом квітня — червня 1919 р. тут відбулося понад 300 антибільшовицьких повстань. Отама­ни, які перейшли на бік більшовиків, розірвали союз, укла­дений з ними.


Читайте також:

  1. Директорія
  2. Директорія Української народної республіки (грудень 1918 - листопад 1920).
  3. Директорія Української Народної Республіки.
  4. Директорія УНР
  5. Директорія. Відновлення УНР
  6. Директорія. Відродження УНР
  7. Позиція махновців щодо врангелівців




Переглядів: 2083

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Становище нової влади | Переговори Директорії з країнами Антанти про допомогу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.011 сек.