• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Білий шум

Планування експерименту

Критерій узгодженості Пірсона

- один з найвідоміших критеріїв , тому його часто і називають просто "критерій хі-квадрат". Використовується для перевірки гіпотези про закон розподілу.

Ґрунтується на групованих даних. Область значень передбачуваного розподілу ділять на деяке число інтервалів.
Після чого будують функцію відхилення ρ по різницях теоретичних імовірностей попадання в інтервали групування й емпіричних частот.

Нехай X=(X₁,…, X_n) — вибірка з розподілу . Перевіряється проста гіпотеза проти складної альтернативи .
Нехай A₁,…, A_k — інтервали групування в області значень випадкової величини з розподілом .
Позначимо для j=1,…,k через число елементів вибірки, що потрапили в інтервал :

і через — теоретичну ймовірність попадання в інтервал випадкової величини з розподілом .
З необхідністю, .
Як правило, довжини інтервалів вибирають так, щоб .
Нехай (1).

(рос. планирование эксперимента, англ. experimental design, design of experiments, нім. Versuchsplanung f, Testplanung f) — процедура вибору числа та умов проведення дослідів, необхідних та достатніх для вирішення задачі досліджень із заданою точністю.

Два підходи

Розрізняють два підходи планування експерименту:

· класичний, при якому по черзі змінюється кожен фактор до визначення часткового максимуму при постійних значеннях інших факторів,

· статистичний, де одночасно змінюють багато факторів.

При цьому суттєвим є: мінімізація числа дослідів; одночасне варіювання всіма параметрами; використання математичного апарата, який формалізує дії експериментатора; вибір чіткої стратегії, що дозволяє приймати обґрунтовані рішення після кожної серії експериментів. Загалом розрізняють такі експериментальні плани: дисперсного аналізу; відбору суттєвих факторів; багатофакторного аналізу; одержання поверхні відгуку; динамічних задач планування; вивчення механізмів явищ; побудови діаграм «склад — властивість», «склад — стан».

Білий шум — постійний шум, спектральні складові якого рівномірно розподілені по всьому діапазону частот. Прикладами білого є шум водоспаду^[1] або шум Шоткі на клемах великого опору. Назву одержав від білого світла, яке включає електромагнітні хвилі частот усього видимого діапазону електромагнітного випромінювання.

У природі й техніці ідеальний білий шум (тобто білий шум, що має однакову спектральну потужність на всіх частотах) не зустрічається, оскільки такий сигнал мав би нескінченну потужність, проте білим шумом можна вважати будь-який шум, спектральна щільність якого однакова (або майже однакова) у даному діапазоні частот.

Читайте також:

1. Білий чавун
2. Історія створення порід червоний та білий род-айленд.

Переглядів: 692