• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Грабени

Скиди

Скидом називається розривне порушення з переміщенням мас гірських порід в напрямку, близькому до вертикального, коли поверхня розриву нахилена в бік опущеного блоку; тобто при скиді маси гірських порід переміщаються за падінням зміщувача (рис. 8.6).

Рисунок 8.6 - Скид в розрізі (а) і в плані (б)

У загальному випадку під скидом розуміють нахилене розривне порушення, але до скидів належать і зміщення із вертикальним положенням поверхні розриву – вертикальні скиди (рис. 8.7. б).

Нормальний скид супроводжується розсуванням блоків; свердловини, які перетинають такий скид, показують скорочений розріз, в якому відсутні окремі шари (рис. 8.7. а). У вертикальних скидах такі ознаки відсутні.

Рисунок 8.7 - Скиди з нормальним (а) і вертикальним

б) змішувачем

У скидах розрізняють такі елементи (рис. 8.6): припіднятий або лежачий блок (А), опущений або висячий блок (Б), зміщувач (В), кут падіння зміщувача (a), амплітуда переміщення за зміщувачем (а₁-б₂), вертикальна амплітуда (а₁-б₁), горизонтальна амплітуда (б₁-б₂), стратиграфічна амплітуда (а₄-б₂), горизонтальний відхід (б₁-а₃).

Класифікація скидів

Скиди розрізняються за рядом ознак: за кутом падіння зміщувача, за співвідношенням до простягання порушених порід, за співвідношенням нахилів зміщувача і порушених порід, за напрямком переміщення блоків, за взаємним розташуванням в плані, за часом утворення.

За кутом падіння зміщувача виділяють скиди:

а)похилі – з кутом падіння до 30⁰;

б) круті – з кутом падіння 30 – 80⁰;

в) вертикальні – з кутом падіння більше 80⁰.

За співвідношенням до простягання порушених порід виділяють скиди (рис. 8.8):

а) повздовжні, в яких простягання зміщувача відповідає простяганню порушених порід;

б) косі (діагональні), зміщувач в яких орієнтований під кутом до простягання порід;

в) поперечні, в яких зміщувач направлений вхрест простягання порід.

Рисунок 8.8 - Розривні порушення, які перетинають складку в плані: а - повздовжнє; б – діагональне (косе); в -поперечне

За співвідношенням нахилів зміщувача і порушених порід виділяють узгоджені і неузгоджені скиди (рис. 8.9).

Рисунок 8.9 - Скиди: узгоджений (а) і неузгоджений (б)

В узгоджених скидах поверхня розриву має падіння в той самий бік, що і поверхня нашарування або паралельна до неї, в неузгоджених перетинає під певним кутом в протилежному напрямку.

За напрямком переміщення блоків виділяють скиди прямі, обернені, шарнірні і циліндричні ( рис. 8.10).

Рисунок 8.10 - Класифікація скидів за напрямком переміщення блоків: а – прямий; б – обернений; в, г – шарнірний; д – циліндричний (а, б, д – вертикальні розрізи); стрілки – напрямки руху блоків

За взаємним розташуванням в плані розрізняють паралельні, радіальні і перисті скиди (рис. 8.11).

Рисунок 8.11 - Взаємне розташування скидів.

Паралельні (сходинчасті) скиди (а); радіальні скиди на склепінні (б) і периклінальному замиканні складки (в); перисті скиди (г)

В паралельних скидах поверхні зміщувачів в плані і розрізі паралельні, а зміщення часто носить сходинчастий характер. Радіальні скиди розходяться з однієї точки або від певної ділянки радіусами. Такі скиди можуть виникати на периклінальних і центриклінальних замиканнях складок або в склепінних ділянках куполів. Перисті складки утворюють розгалужену сітку, в якій виділяється головний, найбільш крупний скид, від якого відгалужуються більш дрібні.

За часом утворення порушених розривами відкладів скиди поділяються на конседиментаційні і постседиментаційні. Конседиментаційні скиди утворюються і розвиваються одночасно з накопиченням осадків. При цьому на піднятих блоках часто товщини відкладів виявляються скороченими, а окремі стратиграфічні горизонти в розрізі відсутні; в протилежність цьому на опущених блоках товщини порід збільшуються, спостерігаються повні стратиграфічні розрізи і відносно більш дрібнозернисті і глибоководні фації.

У постседиментаційних скидах, які утворюються після осадконакопичення, товщини порід і фацій на піднятому і опущеному блоках не мають відмінностей.

Будова зміщувача

Поверхня зміщувача не завжди буває рівною і може бути викривлена. При переміщення блоків вздовж вигнутого зміщувача між ними можуть виникати порожнини, які потім можуть заповнюватись жильними та рудними мінералами або водою.

Під час переміщення блоків, які щільно прилягають один до одного, поверхні зміщувача притираються і стають гладкими та блискучими. Такі поверхні називаються дзеркалами ковзання; на них утворюються багаточисельні штрихи і борозни (борозни ковзання), орієнтовані за напрямком руху блоків. Дзеркала ковзання утворюються навіть при невеликих переміщеннях.

При переміщеннях з амплітудами в десятки і сотні метрів внаслідок руйнації нерівностей і виступів на поверхні зміщувача крім дзеркал ковзання між блоками розвивається брекчія тертя, яка являє собою подрібнену і перетерту масу уламків порід. Потужність брекчій тертя непостійна, часто сягає декількох метрів, а при значній амплітуді зміщення і викривленій поверхні розриву – десятків метрів.

В залежності від величини уламків розрізняють декілька видів тектонічних брекчій: какірит – розміри уламків менше 1 см, катаклазит – розміри уламків міліметри і долі міліметрів; мілоніт – зерна порід і мінералів розтерті до пилоподібного стану.

Визначення напрямку переміщення блоків скидів

Для визначення напрямку переміщення блоків слід розрізняти переміщення відносне і абсолютне. Для визначення напрямку абсолютного переміщення встановлюють зміщення кожного блоку відносно горизонту. Переважно достатньо мати дані про відносне переміщення, тобто знати напрямок зміщення одного блоку відносно другого. З цією метою можна скористатися дзеркалами і борознами ковзання, які розташовуються окремими групами, об’єднаними спільною поверхнею відриву. Якщо провести рукою по дзеркалу ковзання вздовж борозн, то в одному напрямку пальці будуть ковзати і не зустрінуть опору, а у зворотньому напрямку ковзання пальців буде ускладнене, оскільки поверхні відриву перешкоджають ковзанню. Напрямок вільного ковзання руки співпадає із зміщенням примикаючого блоку.

Для визначення напрямку руху блоків велике значення мають згини шарів поблизу поверхні зміщувача; шари вигинаються в напрямку зміщення блоків.

При визначенні відносного переміщення блоків вздовж поверхні розриву необхідно порівняти вік порід, які відслонюються на поверхні вздовж зміщувача. Припіднятим блоком буде той, на якому відслонюються відносно більш давні породи; в опущеному блоці на поверхні відслонюються більш молоді породи.

Визначення віку скидів

Встановлення віку розривних порушень являє собою складну задачу, оскільки треба при цьому враховувати багато факторів. Основною ознакою, яка дозволяє визначити вік порушення, є вік порід, через які це порушення проходить. Велике значення мають дані про час формування складчастості в певному районі, час прояву інтенсивних вертикальних рухів, інтрузивний магматизм та вулканізм, крім того велике значення має належність порушення до типу конседиментаційних чи постседиментаційних.

Для визначення віку конседиментаційного порушення слід детально вивчити історію геологічного розвитку території, відновити тектонічні рухи, зробити фаціальний аналіз та ін.

Якщо розривне порушення є постседиментаційним, його вік визначають у відповідності до віку порушених порід і віку порід, які перекривають розрив. Таким чином, слід керуватися таким правилом: те, що перетинає, молодше від того, що перетинається. Якщо розрив прослідковується тільки в одній ділянці складки (наприклад в склепінні антиклінальної складки, де відслонюються найбільш давні породи), треба мати на увазі, що порушення розвиває складку в цілому, отже, утворилось після її формування.

Таким чином, цей розрив молодший від наймолодшого шару, який бере участь в її будові.

Підкиди

Підкидами називаються порушення, в яких поверхня розриву нахилена в бік розташування припіднятих порід (рис.8.12).

Рисунок 8.12 - Підкид в розрізі (а) і в плані (б)

У скидах розрізняють такі елементи: опущений або лежачий блок (Б), припіднятий або висячий блок (А), зміщувач (В), кут нахилу зміщувача (a), амплітуда переміщення вздовж зміщувача (а₁-б₁), вертикальна амплітуда (а₁-б₃), горизонтальна амплітуда (б₁-б₂), стратиграфічна амплітуда (а₁-б₁), вертикальний відхід (а₁-б₃), горизонтальний відхід (б₁-а₂).

Вважається, що при підкиді маси гірських порід переміщаються уверх за повстанням зміщувача. Підкид супроводжується (і переважно викликається) скороченням (стискуванням) ділянки земної кори.

При бурінні свердловин, які перетинають підкид, встановлюється збільшений розріз з повторюванням окремих шарів (рис 8.13).

Рисунок 8.13 - Перетин підкиду буровою свердловиною

ºКласифікація підкидів

Класифікація підкидів майже співпадає з класифікацією скидів. Їх розрізняють за такими ознаками: за кутом падіння зміщувача, за співвідношенням до простягання порушених порід, за співвідношенням нахилу порід і зміщувача, за напрямком переміщення блоків, за взаємним розташуванням в плані, за часом утворення.

За кутом нахилу зміщувача виділяють підкиди:

- похилі, з кутом нахилу до 30º;

- круті, з кутом нахилу 30-80º;

- вертикальні, з кутом нахилу більше 80º.За відношенням до простягання порушених порід виділяють повздовжні, косі або діагональні та поперечні підкиди.

За відношенням до нахилу порід і зміщувача (у вертикальних розрізах) виділяють узгоджені і неузгоджені підкиди (рис. 8.14).

Рисунок 8.14 - Узгоджений (а) і неузгоджений (б) підкиди у вертикальному розрізі

В узгоджених підкидах нахил порід і зміщувача направлені в один бік, а в неузгоджених – породи і зміщувач нахилені в протилежні боки.

За напрямком переміщення блоків виділяють три типи підкидів: прямі, обернені і шарнірні. В прямих підкидах висяче крило переміщається догори, в обернених – лежаче крило переміщається донизу, в шарнірних – крила обернені навколо осі, яка знаходиться на одному з кінців розриву.

За взаємним розташуванням в плані розрізняють сходинчасті, радіальні і перисті підкиди.

Зміщувач підкидів має ті самі характерні риси, що й зміщувач скидів; напрямок руху за зміщувачем, амплітуда і вік підкидів визначаються так само як і скидів. Разом з тим, на відміну від скидів, тектонічні брекчії зміщувачів підкидів мають меншу товщину і значно сильніше розтерті (до стану мілонітів).

За часом утворення підкиди поділяються на конседиментаційні і постседиментаційні. В перших переміщення блоків відбулось одночасно з осадконакопиченням, тому в опущеному блоці товщина порід більша, ніж на припіднятому. Постседиментаційні підкиди розвиваються після утворення порід і не мають відмінностей товщин і фацій у різних блоках.

Походження підкидів

Будова підкидів характеризується перекриттям одного блоку іншим, що вказує на обстановку загального стискування. Це викликається горизонтальним тектонічним тиском, який часто перевищує межі міцності порід.

Розвиваються підкиди головним чином в районах з лінійною складчастістю і при горизонтально орієнтованих напругах вхрест простягання осьових ліній складок або під певним кутом до них. Оскільки з глибиною сила тяжіння збільшується, а відповідно зростає вертикальна напруга, горизонтальний тиск тут поступово зменшується. Це приводить до того, що підкиди розвиваються переважно поблизу земної поверхні.

Системи скидів і підкидів

Часто на обширних територіях скиди і підкиди розвиваються групами. Виділяють сходинчасті скиди і підкиди, грабени і горсти.

Сходинчасті скиди і підкиди характеризуються переміщенням блоків гірських порід в одному напрямку вздовж системи паралельних або майже паралельних поверхонь розривів (рис. 8.15).

Рисунок 8.15 - Сходинчасті скиди (а) і підкиди (б)

Грабени являють собою лінійні структури, утворені скидама чи пікидами, центральні ділянки яких занурені. Внаслідок денудації в центральній (зануреній) ділянці опиняються більш молоді породи ніж на припіднятих блоках (рис. 8.16).

У будові грабенів можуть брати участь скидо-зсуви і підкидо-зсуви. Розрізняють прості і складні грабени. Прості грабени утворені двома-трьома скидами або підкидами; в складних грабенах занурення центральної ділянки відбувається сходинчасто вздовж розривних порушень.

Рисунок 8.16 - Схема грабенів в розрізах

а – простого, утвореного двома скидами;б - простого, утвореного двома підкидами;в – складного, утвореного скидами;г – складного, утвореного підкидами

За часом утворення виділяють накладені грабени і грабени, які сформувались паралельно з осадконакопиченням.

Накладені грабени розвиваються в раніше утворених товщах гірських порід, часто зім’ятих в складки і прорваних інтрузивами. Товщини порід в центральних і периферійних блоках однакові; при цьому не змінюються фації та склад порід. Амплітуди зміщення сягають сотень метрів, а протяжність за простяганням досягає багатьох кілометрів. Іноді накладені грабени розвиваються в ділянках розтягування порід в склепіннях куполоподібних складок і в замках антикліналей.

Грабени, які формувались паралельно з осадконакопиченням, мають більш складну будову. В центральних частинах накопичуються потужні товщі гірських порід, які повністю відсутні або мають незначні товщини в периферійних ділянках. Древні породи, які відслонюються на припіднятих блоках, часто служать джерелом зносу уламкового матеріалу, який накопичується в центральних занурених ділянках. Грабени, які формуються паралельно з осадконакопиченням, розвиваються упродовж довгого часу і проявляють активність на протязі десятків мільйонів років.

У земній корі розвинуті грабени довжиною до сотень кілометрів, які своїми коренями досягають нижніх зон земної кори та мантії, такі структури називають рифтами.

Читайте також:

1. Грабени

Переглядів: 738