Види пор

Особливості розподілу пор у породі

Наявність пор і їх об'єм

Наявність пор в породі, попередньо просоченою кольоровою пластмасою, визначається за наявністю в шліфі плям та інших новоутворень відповідного забарвлення. В породі, яка не оброблялась попередньо, пори в шліфі заповнюються безколірною аморфною масою – бальзамом, яка в схрещених ніколях буде знаходитись в стадії погасання – чорною.

Об’єм пор (або пористість) при мікроскопічному вивченні породи визначається шляхом вирахування відношення сумарної площі пор до площі шліфа і виражається в процентах.

Пори можуть розподілятись по-різному. У піщано-алевритових породах з контактовим і плівковим цементом пори розподіляються більш-менш рівномірно, у тих же уламкових породах з наявністю згусткового цементу – нерівномірно, окремими гніздами різного розміру.

У хемогенних та органогенних породах пори (каверни) найчастіше розподіляються нерівномірно, окремими скупченнями або ж системами тріщин різної щільності та орієнтування.

Виділяють пори міжгранулярні, кавернозні і тріщинні.

Міжгранулярні пори – це простір між уламковими зернами або органогенними залишками. Каверни – це пустоти, які виникли внаслідок вибіркового розчинення складових частин породи. Вони, як правило, пов’язані між собою тонкими каналами, по яких відбувається фільтрація підземних вод і винос продуктів розчинення. Тріщині пори це пустоти, які виникли в результаті порушення суцільності порід під дією тектонічних напруг або гідророзриву.

За генезисом пори поділяються на первинні і вторинні. Первинні пори формуються на стадії седиментогенезу та діагенезу. Точно діагностувати їх не завжди можливо, більш-менш достовірно визначаються вторинні кавернозні і тріщинні пори. Міжгранулярна пористість може бути первинною і вторинною, оскільки вона формується в результаті розчинення складових компонентів (найчастіше цементу) уламкової або органогенної породи.

Форма і розмір пор

Форма пор може бути різноманітною. Вона значною мірою визначається їх генезисом і структурою породи. У плоских перерізах піщаних та алевролітових порід пори мають форму багатокутників, а за наявності невеликої кількості цементу контактового або плівкового типу – овальну або круглу. В хемогенних породах – вапняках, доломітах – розвинута кавернозна пористість. Каверни своєю формою нагадують ходи черв’яків з розширеннями та звуженнями або представляють камери, сполучені одні з одними невеликими каналами. У шліфах каверни часто здаються ізольованими. В органогенних породах форма пор досить різноманітна. В детритових вапняках, складених уламками черепашок, вона буває щілеподібною, в форамініферових і гастроподових вапняках порами є внутрішні камери черепашок; в інших видах органогенних порід пористість може бути міжформовою (пустоти між добре збереженими, у великій кількості присутніми черепашками) найрізноманітнішого габітусу.

У щільних осадочних породах різних груп (уламкових, глинистих, хемогенних та органогенних) може бути розвинута тріщинна пористість. Під мікроскопом вона спостерігається у вигляді вузьких довгих пустот, що пересікають шліф. Без посереднього просочування породи кольоровими пластмасами природа відкритих тріщин не завжди може бути встановлена.

Розмір пор коливається у широких межах, але в шліфах під мікроскопом зустрічаються лише невеликі пори перерізом лише у частках міліметрів. Згідно з існуючими класифікаціями виділяють пори зверхкапілярні (більше 0,1 мм), капілярні (0,0002-0,1мм) і субкапілярні (менше 0,0002 мм). Інколи виділяють ультракапілярні пори (менше 0,0001 мм). Тріщинні пори поділяють на макротріщини з розкритістю більше 0,1 мм і мікротріщини з розкритістю менше 0,1 мм.

Породи флюїдоупори (покришки)

Флюїдоупори – це дуже важлива група порід, яка є складовою частиною природного резервуару. Вони захищають від розсіювання в навколишньому просторі рідких і газоподібних флюїдів, які вміщаються в пластах-колекторах. Флюїдоупори за своєю природою можуть бути ущільненими та динамічними.

Ущільнені флюїдоупори виникають внаслідок сильного ущільнення порід вже на початкових стадіях катагенезу. Їх екрануючі властивості визначаються малим розміром пор, через які неможлива або дуже сповільнена фільтрація рідин або газів. Такі екрануючі товщі формуються перш за все за рахунок хемогенних порід - кам’яних солей, ангідритів, деяких вапняків.

Динамічні флюїдоупори виникають з порід, які здатні інтенсивно ущільнюватись. Їх пористість зі збільшенням глибини залягання знижується набагато швидше, ніж в навколишніх породах, внаслідок чого відбувається віджимання флюїдів, перш за все вільної води в сусідні, менш щільні породи. Це в першу чергу глини, які в процесі занурення на глибину 1,5-2км ущільнюються значно швидше, ніж піщані або алевритові породи. Із глин, які залягають над цими породами, фільтрація здійснюється зверху вниз. За рахунок цього ефекту пористі і навіть слабопроникні глинисті породи стають екранами на шляху фільтрації флюїдів, які знаходяться в нижчезалягаючих піщаних або алевритових породах.

Динамічні пласти-екрани по мірі занурення на глибини і значного ущільнення переходять в звичайні ущільнені. Породи-флюїдоупори на відміну від порід-колекторів мають низьку проникність (<1 10^-17м²) і через них практично не здійснюється фільтрація рідин і газів, якщо і здійснюється природний відтік вуглеводнів з покладу через покришку, то він не більший ніж притік. Існує три шляхи перетоків флюїдів через покришку: фільтрація через поровий простір, через тектонічні порушення, дифузія.

У цілому якість порід-флюїдоупорів залежить від літологічних особливостей порід і геологічних факторів. Літологічні особливості і ступінь ущільнення визначають фізичні і хімічні властивості і в цілому якість породи-екрана. Геологічні фактори відбиваються на якості екрануючих властивостей на якості геологічного тіла-пласта або осадочної породи в цілому.

До літологічних ознак, які впливають на екрануючі властивості належать: мінеральний склад і будова породи. Мінеральний склад впливає на здатність породи до набухання, адсорбції, змочування, розчинності, утворення каверни і пустот, особливості ущільнення при збільшенні тисків і температур, пластичність порід і схильність до утворення тріщин. Сукупність цих властивостей у різних мінералів різна, тому екрануючі властивості порід, які зовні дуже подібні, можуть дуже відрізнятися. Будова порід визначається їх структурою і текстурою. Ці особливості відбиваються на структурі порового простору і проникності порід.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поровий простір породи і його вивчення у шліфах під мікроскопом	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.