• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Чартерними рейсами

Реалізація чартерного перевезення починається з укладення договору. Договір чартерного перевезення є основним правовим документом, регулюючим даний вид перевезення. Договори на чартерні рейси укладають на рік, квартал, місяць, сезон, виходячи з інтересів замовника і можливостей авіапідприємства. Договір на чартер повинен бути укладений письмово в 2-х примірниках, що мають однакову юридичну силу . Один примірник поступає до замовника, а другий – залишається у орендодавця. Підставою для виконання чартерних рейсів (планових чи за разовими заявками) є заявка (гарантійний лист) підприємства замовника, надана авіапідприємству за 15 днів до виконання рейсу. У заявці вказується : найменування замовника, дата виконання рейса, зобов'язання щодо виконання Правил перевезення пасажирів, багажу та інша інформація, яка буде необхідна.

При організації чартерних авіаперевезень замовник з авіакомпанією визначає маршрут, з ним домовляється про обов'язки сторін, вартість рейса. Потім укладає спеціальний чартерний договір, в якому вказується:

1. Вид (марка) літака.

2. Число місць до продажу. 3. Вартість оренди літака.

4. Маршрут з вказівкою аеропортів вильоту і прибуття. 5. Термін дії договору (сезон, рік або ін.).

6. Регулярність здійснення авіарейсів.

7. Можливість і граничні терміни зняття (відміни) авіарейсу та відповідні санкції.

8. Визначається мінімальне комерційне завантаження.

Згідно з угодою чартерного перевезення одна сторона (перевізник) зобов'язується надати іншій стороні (замовнику) за платню одне або декілька повітряних суден на один або декілька рейсів для перевезення пасажирів, багажу, грузів і пошти.

Договір на чартерну перевозку відноситься до договорів оренди

транспортного засобу з екіпажем. Такий договір передбачає покладення ряду зобов'язань на обидві сторони. Перевізник зобов'язаний підтримувати в належному стані зданий в оренду транспортний засіб, здійснювати ремонт. Склад екіпажу і його кваліфікація повинні відповідати обов'язковим для сторін правилам і умовам договору.

Так, перевізник зобов'язаний своєчасно, відповідно до графіка, прикладеного до договору, надати літак певної місткості, що забезпечує виконання обумовленого чартерного перевезення.

Виконання формальностей, пов'язаних з виконанням польотів, бере на себе перевізник. До них відносяться такі імміграційні, митні, карантинні, прикордонні питання, а також отримання дозволу авіаційних властей щодо виконання чартерного перевезення.

Обов'язки орендаря (заказника) передбачають покладання на нього витрат, що виникають у зв’язку з комерційною експлуатацією транспортного засобу, зокрема, витрат на оплату палива та інших необхідних матеріальних ресурсів, а також оплату зборів. В обов'язку замовника також входить забезпечення своєчасної доставки пасажирів і багажу в аеропорт відправлення.

Замовник має право без згоди перевізника здавати транспортний засіб в оренду, він також без згоди перевізника має право укласти від свого імені договір на перевезення з третіми особами, але у випадку, якщо вони не суперечать цілям використовування авіалайнера. У зв’язку з цим часто в ролі ініціатора чартерної програми виступає не один ,а декілька туроператорів. При цьому вони наперед обумовлюють між собою умови організації польотів. Нормальні відносини з авіакомпаніями при оренді повітряного судна передбачає його оплату згідно з контрактом з обов'язковим підведенням балансу після кожного польоту.

Аеропорт має на це право у таких випадках: відсутність авіапалива або скорочення його лімітів, невиконання замовником обов’язків по мінімальному

комерційному завантаженню повітряного судна, залучення літака на виконання

урядових завдань.

Підприємство – замовник має право відмовитися від чартерного рейса у випадках:

- затримання авіапідприємством виконання рейса на якийсь час більше 5 годин: - заміни типу повітряного судна, якщо в разі заміни не забезпечуватиметься об'єм і якість перевезень, передбачені за договором виконання замовленого рейсу. У договорі вказується повна вартість чартеру, як правило, вартість нетто, тобто ціна для перевізника.

Комісійні, аеропорти та інші збори оплачуються замовником окремо. Особливість чартерів така, що один повний рейс виконується без

туристів: на останньому рейсі літак забирає останніх туристів, але не привозить нових, оскільки він уже за ними не повернеться ( тобто на 10 туристських заїздів доводиться 11 авіарейсів). Тут діє формула N+1. Таким чином, найбільше число польотів за період дії авіачартерної програми знижує витрати на «випадковий» рейс, а значить і знижує перевізний тариф.

Слід помітити, що в сезон реально можна організувати 2 заїзди( при щотижневих польотах). Проте, чартер можна пускати і з частотою 2 рази на тиждень – тоді кількість польотів за сезон зростає до 4. Це значно знижує тариф, але недоступно щодо завантаження абсолютної більшості туристських фірм. Цим і пояснюється виникнення на ринку туристських перевезень “проміжних” підприємців – фірм-оптовиків (wholesalers), що зосереджуються у своїх руках крупні чартери і розподіляють їх надалі серед дрібних фірм у вигляді блок – чартерів (тобто по 1 місцю). Продаж блоків місць на свій чартер-тур, оператор – оптовик, як правило, проводить за трьома відпрацьованими варіантами: жорсткий, м'який і комбінований блоки місць.

М'який блок, при якому замовник не має ніякої фінансової відповідальності і має право наперед в обумовлені терміни повністю або частково відмовитися від своїх місць, більш зручний для турагента. Проте, якщо відмова відбудеться пізніше встановленого терміну, то замовнику

належить виплатити штраф. Звичайно м'які блоки застосовуються достатньо

рідко, оскільки вони не завжди вигідні утримувачу чартеру (авіакомпанія або туроператор –wholesaler)/

Жорсткий блок - передбачає строгі договірні зобов'язання по термінах продажу і оплаті. Замовник вносить передоплату, розмір якої включає суму вартості двох парних рейсів. Тарифи при реалізації жорсткого блоку при цьому бувають приблизно на 5 – 1 % нижче, ніж при реалізації м'якого. До того ж при договорі на жорсткий блок оператор і агент фіксують ціну на весь період дії чартеру, що дає хорошу можливість реалізаторам варіювати ціни у «високий» період сезону і в кінці його.

Найбільш поширений продаж місць на чартерні рейси так званим комбінованим способом, поєднуючому в собі елементи двох вищезазначених варіантів. Загальне число місць, що входять у реалізований блок, ділиться в певній пропорції на дві частини: одна з яких реалізується за «жорстокою» системою, а інша – за «м'якою».

Часто в ролі ініціатора чартерної програми виступає не один, а декілька туроператорів. При цьому вони наперед обумовлюють між собою умови організації польотів.

Нормальні відносини з авіакомпаніями при оренді повітряного судна передбачають його оплату згідно з контрактом з обов'язковим підведенням балансу після кожного польоту.

Чартерні рейси не повинні суперечити вимогам Варшавської міжнародної конвенції про обов'язки перевізника перед пасажиром.

Підписуючи договір про організацію чартеру, авіакомпанія майже завжди ставить туроператора в жорсткі умови. Перш за все, від фірми потрібна передоплата. Який би ні був її розмір, авіакомпанія завжди наполягає, щоб наперед були сплачені перший і останній рейси чартерного циклу. Таким чином, вона страхує себе і раніше завезених туристів від можливих неплатежів. Оплата рейсів обмовляється наперед і виробляється, як правило, за 7–10 днів до початку польоту. У разі невчасної оплати, згідно з угодою, компанія має право

виставити замовнику штрафні санкції або перервати з ним наявні договірні

відносини.

Крім того, невиконання замовником зобов'язань щодо мінімального завантаження теж може призвести до припинення договірних відносин. Обидві сторони, авіапідприємство і замовник мають право розірвати договір.

Контрольніпитаннядотеми 1. Що є характерним для чартерних рейсів?

2. Яким документом регламентуються чартерні перевезення?

3. У яких випадках авіакомпанія виплачує замовнику неустойку? 4. Чи можлива відміна чартерного рейсу і в яких випадках

5. Які права має пасажир при відміні чартерного рейсу?

6. Які функції в організації чартерних рейсів виконує консолідатор ? 7. Які Вам відомі різновиди чартеру?

9. Чому Спліт – чартер вважається змішаним перевезенням?

10. Як організовується доставка пасажирів,если рейс здійснюється за принципом чартерного ланцюга?

11. Які види чартеров виділяються у зв'язку з умовами використовування літаків?

12. Які види витрат слід враховувати при виконанні чартерних перевезень? 13. На який термін можна укласти договір на чартерне перевезення?

14. Що є підставою для виконання чартерних рейсів?

15. У яких випадках може бути розірвано договір на чартерне перевезення?

Тема 5. Техніко-економічні особливості залізничного транспорту і його роль в обслуговуванні туристів

План лекції

5.1 Сучасний стан і перспективи розвитку залізничного транспорту України.

5.2Характеристика технічних засобів і пристроїв, призначених для

обслуговування пасажирів. Класифікація вокзалів. Види потягів і вагонів. Композиція складів пасажирських потягів.

5.3 Організація роботи вокзалів (станцій) щодо пасажирських перевезень.

Література:1,2,5,9,10,13,16,20,24,28.

5.1 Сучасний стан і перспективи розвитку залізничного транспорту України

Залізниці є базовою галуззю економіки України і взаємодію із

залізницями 7 сусідніх країн через 56 пунктів перетину кордону і з 13 основними морськими портами Чорних і Азовських морів і річки Дунай. Геополітичне положення України визначає в даний час ключову роль саме залізничного транспорту в підйомі економіки України.

Вигідне географічне положення України на стику Центральної і Східної Європи сприятиме перетворенню залізничного транспорту, який набуває міжнародне значення.

Територією України проходять три залізничних міжнародних пан' європейських транспортних коридорів ( МТК ) - №№ 3,5,9 і п'ять коридорів ОСЗ - №№ 3,5,7, 8,10.

Через українські порти Ізмаїл і Рені здійснюється взаємодія з пан'європейським коридором №7, який проходить по Дунаю. Розвиваються перевезення по МТК ТРАСЕКА (Європа -Кавказ - Азія ).

Питання розвитку транзиту займають виняткове місце в європейській транспортній політиці. Тому розвиток міжнародних транспортних коридорів

в Україні віднесений до найголовніших напрямів інтеграції українських залізниць у міжнародну транспортну систему. Пасажирський транспорт у зв'язку з інтеграцією України в європейську єдину залізничну систему останніми роками якісно міняється, щоб відповідати європейському рівню послуг, що надаються.

Залізнична мережа України одна з найбільших в Європі. Загальна

експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування складає 22,5 тис. км. Це технічно оснащені, володіючи високою пропускною спроможністю магістралі. Третя частина з них двоколійні, 40% електрифіковані, більше 60% обладнані засобами автоматичного регулювання руху потягів.

Мережа українських залізниць функціонує як єдиний виробничо-технологічний комплекс, управління яким здійснюється Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізницей) підвідомчої Міністерству транспорту України.

Залізничні перевезення регулюються законодавством України:

«Законом про транспорт», «Законом про залізничний транспорт», «Статутом залізних доріг»,а також іншими законами і нормативно-правовими актами, регулюючими діяльність залізниць.

До складу залізничного транспорту входить шість доріг, дивися таблицю 5.1

Залізниці України

Таблиця 5.1

Найменування Регіони, що входять до складу залізниці Центр дороги управління

дороги

Одеська, 4,2тис.км.

Південна, 3,6тис.км.

Одеська, Миколаївська, Херсонська, Одеса Кіровоградська, Черкаська області

Харківська, Полтавська, частина Чернігівської, Харків Сумської Луганської областей

Донецька,2,9 тис.км. Придніпровська 3,2 тис. км. Південно-західна 4,7 тис.км. Львівська4,5 тис.км.

Значна частина Донецької і Луганської областей Донецьк

Дніпропетровська, Запорізька і Кримська області Дніпропет-рівськ

Хмельницька, Вінницька, Житомирська, Київ Київська, Чернігівська і частково Сумська області

Львівська, Івано-франківська, Тернопільська, Львів Чернівецька, Закарпатська, Волинська, Рівненська

області

Залізничний транспорт характеризується високою регулярністю роботи,

забезпечує велику провізну здатність, має в своєму розпорядженні достатньо високі швидкості доставки пасажирів, володіє високою маневреністю у використовуванні рухомого складу. Порівняно низькі тарифи служать передумовою для використовування залізничного транспорту в масовому туризмі.

До позитивних чинників, що характеризують залізничний транспорт, можна віднести :

- надійність; - безпека;

- зручності(визначені).

Залізничні перевезення реалізуються звичайно у внутрішньому і міжнародному сполучені. На території України вони здійснюються в прямому, місцевому і приміських сполученнях.

Залізничний туризм почав розвиватися з 40-х років XIX століття. У Радянському Союзі турпоїздки на залізничному транспорті одержали свій розвиток у кінці 50-х років.

Зі всіх видів транспорту, використовуваних у туризмі, найпопулярнішим був залізничний.

У 1960 році вперше створюються турбази на колесах. Було сформовано 4 потяги, взяло участь 1650 чоловік. У 1967 році було сформовано 650 спеціальних потягів, у 1982 році більше 3500 потягів. До 1985 року було організовано 5000 маршрутів, взяло участь 27 ммільйонів чоловік.

Але заразом в Україні немає попіту на такі тривалі подорожі з різних причин: - по-перше, із-за умов, які ставить перевізник при оренді рухомого

складу;

- по-друге, вартість перевезень маршрутами дуже велика ( інакше кажучи, оренда потягу).

З початку 90-х років залізничні перевезення в Україні здійснювались графіковими поїздами.

З 1991 року залізничний туризм втратив свій масовий характер. Проте

багатий досвід, накопичений за радянських часів, може стати основою для відродження цього виду відпочинку і його розвитку на абсолютно новому якісному рівні.

В Україні, де на частку залізниць доводиться більше 40 % пасажирських перевезень, розвиток залізничного туризму представляє особливий інтерес. Це підтверджує і результати досліджень, які говорять про те, що більшість респондентів позитивно відноситься до розвитку залізничного туризму.

Наявність густої мережі залізниць в Україні дозволяє організовувати різноманітні за географічним розташуванням, формою та змістом змісту маршрути залізничних турів. У внутрішньому туризмі це короткочасні (годинні тури ) тривалістю від трьох до десяти годин, які здійснюють на електропоїздах, одноденні, двох- і триденні і багатоденні тури від п'яти днів.

Після 2000 року ситуація на залізничному транспорті значно покращала, в Україні почала діяти програма розвитку залізничного транспорту. За рахунок державних та іноземних кредитів була відремонтована велика частина вагонів і вокзальних приміщень, побудовано 5 нових вокзалів європейського рівня, серед яких і Київський вокзал, він став одним з кращих у Європі.

Згідно з дослідженням, проведеним у період з 2003 по 2004 рік включно було відмічено, що на території України пасажири віддають перевагу залізничному транспорту, а в порівнянні з 1999 - 2000 роками цей показник зріс на 33% ( звіт наданий на Інтернет - сайті Укрзалізниці ) .Более того, слід зазначити, що велику частину з пасажирів знов складають туристи або просто люди, що їдуть на відпочинок. Їх частка зросла в порівнянні з 1998 - 1999 роками на 70%. За результатами соціологічного дослідження, проведеному в Києві, Харкові і Дніпропетровську, залізничний транспорт в Україні є самим «туристичним», оскільки поєднує в собі основні вимоги наших туристів -комфорт і доступну ціну. Окрім цього, постійним для залізничного транспорту лишається екологічність і безпека.

З 2002 року починає діяти програма «Столичний експрес», що дає

можливість протягом одного світлового дня доїхати з крупних міст України (Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Сімферополь, Львів, Хмельницький) до Києва і назад. На думку авторів,, ця програма повинна сприяти розвитку екскурсійно-пізнавального туризму. У Києві вже діють екскурсійні автобусні маршрути, що відправляються від вокзалу після прибуття потягів «Столичний експрес» і повертаються до моменту їх відправлення із столиці.

5.2. Характеристика технічних засобів і пристроїв, призначених для

обслуговування пасажирів. Класифікація вокзалів. Види потягів і вагонів. Композиція складу пасажирських потягів.

Для виконання пасажирських перевезень залізниці мають в своєму

розпорядженні технічні засоби, що включають пересувний склад, різну техніку пасажирського господарства, пасажирські станції і вокзали.

Вокзали - це пасажирські будівлі, призначені для обслуговування пасажирів. Приміщення вокзалів діляться на:

· операційні(вестибюль, довідкове бюро, касова зала, приміщення для прийому і видачі багажу);

· приміщення очікування і культурно-побутового обслуговування (зали очікування, ресторани, буфети і кімнати відпочинку);

· адміністративно-службові приміщення.

Залежно від можливої кількості обслуговуваних пасажирів вокзали

діляться на :

· малі - (25 - 200 пасажирів у добу);

· середні - (201 - 700 пасажирів у добу); · великі (701 - 1000 пасажирів у добу);

· особливо великі (понад 1700 пас. у добу).

90

Класність вокзалу визначається за бальною системою.

До позакласних відносять ті, які мають більше 48 балів.

1 клас - 27-48 балів;

2 клас - 14-27 балів;

3 клас - 4 - 1 4 балів.

Кількість балів встановлюється залежно від об'єму роботи і площі

вокзальних приміщень. За 100 відправлень у добу в прямому і місцевому повідомленнях, включаючи транзит, дається 1 бал. У приміських повідомленнях - 0,05 бали. За 100 м2 площі вокзальних приміщень 0,2 бали.

Пасажирські потяги залежно від швидкості руху діляться на швидкісні, швидкі та пасажирські, залежно від відстані проходження на дальні, місцеві, приміські. Дальними вважаються потяги, що курсують на відстані більше 700 км., місцевими –на відстань від 150 до 700 км., а приміськими – до 150 км.

Швидкісні, швидкі та пасажирські потяги діляться на такі категорії: -

ті що курсують круглий рік і ті, що призначаються тільки на літній період. Нумерація потягів встановлена для графіка руху:

Швидкі пасажирські цілорічного сполучення – 1-99 Швидкі пасажирські літні – 101-149

Пасажирські дальні цілорічного обігу – 170-299 Пасажирські дальні літні – 301 – 399 Пасажирські місцеві – 601-699

Туристсько-екскурсійні – 801-889

На залізниці велике поширення набули фірмові потяги, які відрізняються вищим рівнем обслуговування пасажирів (табл. 5.2).

91

ФІРМОВІ ПОТЯГИ

Одеська залізниця Таблиця 5.2

№ Маршрут Фірмовий Категорія Коефіцієнт потяги потяг фірменості

1 106/105

2 23/24

3 60/59

4 64/63

5 352/351

6 108/107

7 696/695

8 650/649

9 121/122

10 174/173

11 298/297

Одеса-Київ «Чорноморець»

Одеса-Москва «Одеса»

Одеса-Харків «Чайка»

Одеса- «Скіфія» Дніпропетровськ

Одеса-Чернівці «Чорномор»

Одеса-Ужгород «Хаджибей»

Одеса-Київ «Біла акація»

Одеса-Сімферополь «Таврія»

Миколаїв-Київ «Миколаїв»

Одеса-Вінниця «Південний експрес»

Черкаси-Львів «Тясмін»

1-го кл. 1,5

фірмовий Міжнародний

2-го кл. 1.2.

2-го кл. 1.2.

2-го кл. 1.2.

2-го кл. 1.2.

2-го кл. 1.2.

2-го кл. 1.2.

2-го кл. 1.2.

2-го кл. 1.2.

2-го кл. 1.2.

У країнах Європи раніше була прийнята така класифікація потягів: TD – міжконтинентальний експрес;

IC – міжнародний експрес; ICL- швидкісний суперекспрес; TEE – фірмовий експрес;

ЄС – швидкісний експрес; E - швидкий поїзд ;

RSB - приміський потяг .

Сучасна класифікація пасажирських потягів у Європі така: експрес- інтерситі ;

EN - нічний експрес євронайт ;

D - традиційний швидкісний потяг ;

E - «напівшвидкий поїзд ейлцуг ;

ER - міжнародний потяг місцевих повідомлень, єврорегіонал ; SPR - спринтер ;

R - регіональний потяг місцевого сполучення; RE - регіональний експрес ;

RB - звичний місцевий потяг -регіоналбан;

S - поїзд внутрішньоміського і ближнього приміського сполучення, V- входить до єдиної транспортної системи з метро, шнельбан.

усі потяги, призначені для перевезення пасажирів, формуються з різних типів вагонів. Вагонний парк України дуже різноманітний. Класифікувати вагони можна за місткістю, за країною виробника, за типом і габаритами. Основною є класифікація за типом вагонів.

Вагони відкритого типу:

· з місцями для сидіння 68-74 пас;

· плацкартні вагони, загального варіанта - 81 пас. · плацкартні вагони в спальному варіанті - 54 пас.

Усі вагони відкритого типу - жорсткі.

Вагони закритого типу (купейні) діляться на: · жорсткі;

· м'які;

· змішаного типу МІКС; · вагони типу РІЦ.

Жорсткі купейні вагони розраховані на 36 місць. 9 купе по 4 місця

93

1 купе - 2 місця для провідників.

М'який купейний вагон - 32 місця. 8 купе по 4 місця.

Вагони змішаного типу - 36 місць 5 купе по 4 м'які місця

4 купе по 4 жорсткі місця М'який вагон СВ - 18 місць

9 купе по 2 місця

У міжнародному варіанті розміщується:

10 чол. (10 купе по 1 місцю «СИНГЛ») 20 чол. (10 купе по 2 місця)

30 чол (10 купе по 3 місця) туристичний варіант.

Міжнародними правилами пасажирських перевезень вводилася така класифікація вагонів і категорій місць (табл. 5.3 і табл. 5.4)

Категорія вагонів

Таблиця 5.3 Категорія вагона Позначення вагона Характеристика умов

розміщення

спальний WLB

спальний WLA

спальний WLAS

Місця для сидіння B

Жорсткі вагони 2 класу зі спальними місцями

М'які вагони 1 класу зі спальними місцями, на 4 і 2 місця в купе

М'які вагони 1 класу зі спальними місцями і купе на 1 місце

Вагони з місцями для сидіння 2 класу

Міжнародна класифікація Категорія місця

Таблиця 5.4

Позначення місця Характеристика умов розміщення

М'який вагон 1 класу: спальні місця в SINGL одномісному купе

М'який вагон 1 класу: спальні місця в DOUBLE двомісному купе

М'який вагон 1 класу: спальні місця в Т4 чотиримісному купе

Жорсткий вагон 1 класу: спальні місця в Т3 тримісному купе

Жорсткий вагон 2 класу: спальні місця в Т2 чотиримісному купе

Жорсткий вагон 2 класу: спальні місця Відкрите купе відкритого типу (без купе ).

Усі вагони мають п'ятизначний номер, який розміщений під кодом залізниці на баковій стороні вагона:

0 – м'який (СВ,РИЦ )

1 – купейний жорсткий 2 – плацкартний

3 – міжобласний 4 – поштовий

5 – багажний 6 – ресторан

7 – поштово-багажний.

Порядок розташування у складі пасажирського потягу вагонів різного роду називається композицією або схемою складу потягу. Схема складу потягу

95

повинна, з одного боку, відповідати запитам пасажирів, а з іншого –

забезпечувати ефективне використовування пасажирських вагонів. Композиція складу залежить від категорії потягу (швидкий, пасажирський), часу курсування (вдень або вночі), і відстані проходження (приміські, місцеві, міжнародні). Нижче наведена композиція складу пасажирських потягів залежно від категорії потягу.

1. Пасажирський потяг

(пошти, багажн. заг. заг. заг. пл. пл. пл. пл. пл. ваг./рест. куп. м’ягк. куп. куп. куп. куп)

17 вагонів: 3 заг; 5 плацк; 5 купейн; 1 м’ягк.; 1 пошт; 1 багаж; 1 ваг./рест.

2. Швидкий потяг.

(пошт. пл. пл. пл. куп. куп. куп. куп. куп. ваг./рест. куп. м’ягк. куп куп. м’ягк. куп. пл)

17 вагонів: 4 пл; 8 куп; 2 мк; 1 пошти; 1 ваг./рест.

3. Фірмовий потяг.

(куп. пл. пл. пл. пл. пл. пл. куп. куп. пл. ваг./рест. куп. м’ягк. куп. куп. куп. куп.)

17 вагонів: 7 пл; 8 куп; 1 м’ягк; 1 ваг./рест.

У складі туристсько-екскурсійного потягу сполучення повинне бути не менше 12 вагонів і не більше 16 вагонів ( в т.ч. вагон- ресторан).

Для перевезення туристів у місцевому сполученні склад повинен мати не менше 10 вагонів.

Для перевезення туристів в приміському повідомленні — не менше 6 вагонів.

Для туристсько-екскурсійного потягу дальнього сполучення прийнята єдина для всіх схема формування составів:

96

- при включенні до складу 3-х вагонів-ресторанів їх ставлять під №№ 4;

8; 12;

- при включенні до складу 2-х вагонів-ресторанів їх ставлять під №№ 6 і 10;

- при включенні до складу 1-го вагону-ресторану його ставлять під № 8.

У практиці організації пасажирських перевезень до складу потягу включаються такі вагони:

1 – 2 – м'які;

5 – 8 – купейні;

7 - 8 – плацкартні або із загальними місцями; вагон – ресторан;

багажний; поштовий вагон.

У складі туристсько-екскурсійного потягу прямого словосполучення повинне бути не менше 12 і не більше 16 вагонів (зокрема воган-ресторан).

Для перевезення туристів у місцевому сполученні склад потягу повинен мати не менше 10 вагонів.

Для перевезення туристів у приміському сполученні не менше 6 вагонів. Для туристсько-екскурсійного потягу дальнього сполучення прийнята

єдина для всіх схема формування составів, а саме:

- при включенні до складу 3-х вагонів-ресторанів їх ставлять під № 4,8,12; - при включенні до складу 2-х вагонів-ресторанів їх ставлять під № 6,10; - при включенні до складу 1-го вагона-ресторану його ставлять під № 8.

5.3 Організація роботи вокзалів (станцій) щодо пасажирських перевезень

Довідково-інформаційна служба залізниці обслуговує велику кількість пасажирів у тому числі та туристів. Величезне значення має чинник правильної інформації пасажирів про розклад, вартість квитків, правила проїзду,

97

інформація про прибуття і відправлення потягів. При управліннях доріг

організовується інформаційно-довідкові служби в т.ч. комп'ютерні системи для бронювання і продажу квитків на потяги місцевого і дальнього сполучення. Кожен вокзал обладнаний інформаційними засобами, вказують на розташування платформ, прибуття і відправлення потягів, розташування вагонів у составах, шляху проходження пасажирів по станції, станційним переходам, розташування технічних і сервісних служб. Широко використовуються покажчики, інформаційні написи, банери, постери. Безперешкодно пасажири можуть познайомитися з правилами перевезення, інструкціями, графіками руху, вартістю проїзду. На вокзалах продаються розклади руху рейсових потягів, туристські схеми міста, місцевості, на яких указані основні транспортні шляхи, розташування портів, вокзалів, готелів, музеїв, магазинів, з коротким переліком місцевих служб.

При організації крупних симпозіумів, конгресів, з'їздів, на які зрачна частина учасників прибуває поїздами, на вокзалах оперативно встановлюються додаткові засоби інформації з вітаннями, гаслами, покажчиками місця збору (зустрічі) і реєстрації, проходу до наземних транспортних засобів, трансферу в місця призначення. У вагонах потягів за ходом руху для пасажирів здійснюється оперативна радіоінформація про планові та непланові зупинки, про зміни в графіку руху, наступну зупинку, послуги. У вагонах є бортові розклади руху за маршрутом з переліком станцій, де потяг здійснює зупинки, час прибуття, стоянки і відправлення.

Розклад невід'ємний атрибут всіх транспортних організацій. Управління доріг публікують розклади завчасно, на наступний сезон у засобах масової інформації, в турвиданнях, передають їх у транспортні агенства, вводять у відомчі та загальнодоступні комп'ютерні мережі, наприклад, у мережу Інтернет. Для приміських потягів випускаються оперативні розклади. Існують спеціальні професійні видання, в яких можна знайти розклади потягів дальнього і місцевого проходження по всьому маршруту. Видавничий концерн світового

гіганта туріндустрії «Томас Кук» регулярно публікує такі розклади у вигляді

довідників, друкарських виданнях і на СD-дисках.

5.3.1 Бронювання і продаж квитків

Бронювання і продаж квитків здійснюється в трансагенствах, турагенствах, у спеціальних квиткових касах або агентствах залізниці, на вокзалах і станціях. Продаж квитків на потяги дальнього сполучення і на міжнародні лінії здійснюється за допомогою автоматизованих систем бронювання. Автоматизовані системи бронювання - AMADEUS, GALILEO, SABRE мають можливості та підсистеми для бронювання на міжнародні маршрути на швидкісні лінії. Бронювання можливе в мережі ІНТЕРНЕТ.

Система «ЕКСПРЕС» у даний час стає не стільки системою продажу квитків, скільки системою управління всіма технологічними процесами залізничних пасажирських перевезень. Вона дає такі можливості:

- здійснювати автоматизований продаж квитків у всіх видах сполучень (внутрішньому, приміському, міжнародному);

- надавати довідково - інформаційні послуги пасажирам;

- управляти багажними і вантажнобагажними перевезеннями;

- реалізовувати сервісне обслуговування пасажирів у прямому, змішаному сполученні;

з використанням інших видів транспорту (автомобільного, річкового, морського, повітряного );

- вести фінансовий облік з пасажирських перевезень, включаючи взаєморозрахунки між різною інфраструктурою, між інфраструктурою і перевізниками;

- управляти перевезеннями в цілому по всій мережі та окремо по кожній дорозі.

Важливою відмітною особливістю системи «ЕКСПРЕС -3» є те, що продаж квитків по ходу проходження потягу в прямому сполученні здійснюється з

нумерацією місць, оскільки вона дозволяє в режимі реального часу одержувати

інформацію про динаміку зміни завантаженості потягів за маршрутом руху. Крім того, нова система дозволяє управляти приміськими перевезеннями на основі повного обліку пасажиропотоків.

Упровадження АСУ «ЕКСПРЕС - 3» відбувається поетапно, щоб не порушувати обслуговування пасажирів, здійснюване в даний час через систему «ЕКСПРЕС - 2». У міру впровадження нової системи на всій залізничній мережі одночасно працюватимуть обидві системи.

5.3.2 Порядок виконання операцій при роботі системи « ЕКСПРЕС - 2» такий:

- касир уважно слухає пасажира, при необхідності пропонує інші варіанти

поїздки ( 9 сек.);

- набирає на клавіатурі інформацію, використовує всі можливості багатоваріантного замовлення(17сек.);

- чекає відповідь, одержавши його на екрані терміналу, повідомляє пасажиру результат виконання замовлення (5 сек.);

- натискує кнопку на клавіатурі, друкуючий пристрій виготовляє квиток, касир перевіряє його ( 12 сек.);

- повідомляє пасажиру дату виїзду, номер потяга, вагона і місця, вартість квитка і здійснює розрахунок з пасажиром (12 сек.). Таким чином, загальний час обслуговування пасажира складає 55 секунд.

5.3.3 Повернення квитка здійснюється за 107 секунд

Передбачаються такі операції:

- перевірка придатності квитка до повернення, заповнення бланка повернення (35сек.);

- введення даних квитка в машину (40сек.);

- очікування відповіді від машини (2сек.);

- друк на бланку повернення і підготовку грошей для повернення пасажиру (10сек.) ;

- повернення платежів, перекреслювання квитка, поставлення штампа, запис числа;

- підклеювання квитка до бланка повернення (20сек.). Норматив обслуговування - 20 хвилин на кожного пасажира.

5.3.4 Організація роботи камер схову і багажних приміщень

Залежно від маси, габариту і призначення розрізняють ручну поклажу, багаж і вантажний багаж.

Ручною поклажею вважаються особисто переносні предмети і речі, незалежно від їх роду і виду упаковки, які за своїми розмірами без труднощів розміщуються у вагонах на місцях, передбачених для розміщення ручної поклажі.

Багажем називаються речі, що належать особисто пасажиру і які приймаються до перевезення в багажному вагоні за пред’явленим квитком.

До вантажного багажу відносяться дрібні вантажні відправки, що приймаються до перевезення в багажних вагонах або поштово-багажних потягах від установ, організацій, підприємств і окремих осіб без пред'явлення квитка за оплату згідно з тарифом вантажного багажу.

На вокзалах установлюють камери схову ручної поклажі декількох видів:

1.Стаціонарні, де обслуговують пасажирів комірники. 2. Стаціонарні автоматичні.

3. Пересувні.

101

На крупних і великих вокзалах камери схову можуть бути також спеціалізовані

до відправлення від'їжджаючих пасажирів і по прибуттю (для пасажирів, що прибувають). Технологія роботи багажних приміщень є складовою частиною хнологичеського процесу рабти вокзкала і повинна бути пов'язана з розкладом відправлення і прибуття потягів

У приміщеннях для зберігання багажу і багажних кас виконуються наступні операції:

1. Прийом багажу і обробка його по відправленню і прибутті.

2. Перевантаження транзитного багажу і вантажів пасажирською швидкістю. 3. Розрахунки за перевезення.

Обробка багажу при відправленні передбачає: 1. Огляд багажу і його зважування.

2. Вписування в ярлик № квитка, станції призначення, кількості місць і маси, і вручення ярлика пасажиру.

3. Запис у книгу прийому і відомість, що здають.

4. Маркірування, транспортування багажу і вивантаження його в багажний вагон.

Оформлення перевезення багажу здійснюється в багажній касі. Складені на багаж документи видаються пасажиру і прийомоздавальнику. Не допускаються до перевезення багажем речі та предмети (окрім неподільних), маса одного місця яких перевищує 80 кг.

Вивантаження багажу починається з перевірки оформлення прибулих з багажу документів. Пасажир одержує багаж, пред'явивши касиру багажну квитанцію. Після звірення її із записом у дорожній відомості, касир бере платню за зберігання багажу.

5.3.5 Відповідальність залізниці за терміни доставки і збереження

багажу, і грузобагажу.

Своєчасна доставка багажу і грузобагаж за призначенням є основною вимогою і обов'язковою умовою організації багажних перевезень.

Термін доставки багажу визначається часом проходження потягу, з яким був відправлений багаж.

Якщо багаж слідує з перевантаженням у дорозі, то термін доставки визначається часом проходження узгоджених потягів з додаванням одних діб на кожне перевантаження.

Терміни доставки грузобагажу визначаються часом проходження поштово - багажних або пасажирських потягів із додаванням 2-х діб на кожне перевантаження (3-х діб на перевантаження у вузлах, де перевезення грузобагажу між станціями вузла здійснюється автотранспортом).

Тема 6 Умови перевезення пасажирів і багажу

Переглядів: 1221