Основні напрямки застосування ГДС при пошуках, розвідці і розробці корисних копалин, їх ефективність

Дослідження свердловин геофізичними методами здійснюється в наступних чотирьох напрямках:

1) вивчення геологічних розрізів свердловин;

2) вивчення технічного стану свердловин;

3) контроль за розробкою родовищ нафти і газу;

4) проведення вибухових, прострілкових та інших робіт в свердловинах, які виконуються геофізичною службою.

Вивчення геологічних розрізів свердловин – найбільш важливий напрямок. При цьому використовуються, електричні, магнітні, радіоактивні, термічні, акустичні, механічні, геохімічні та інші методи. Використання їх базується на вивченні фізичних природних і штучних полів різної природи.

При геофізичних дослідженнях свердловин реєструються діаграми або проводяться точкові заміри різних фізичних параметрів: уявного електричного опору, потенціалів власної та викликаної поляризації порід, сили струму, опір заземлення, електродних потенціалів, інтенсивності гама-випромінювання, напруженості магнітного поля, швидкості та часу розповсюдження пружних коливань та інше.

Розроблена теорія геофізичних методів і петрофізичні залежності дозволяють проводити обґрунтовану інтерпретацію результатів досліджень.

При вивченні геологічних розрізів свердловин на основі інтерпретації комплексу даних геологічної та геофізичної документації розв’язуються наступні задачі:

1) геологічне розчленування розрізів і виявлення геофізичних реперів;

2) визначення порід, які складають розрізи свердловин;

3) виявлення колекторів та вивчення їх властивостей (пористості, проникності, глинистості та інше);

4) виявлення та визначення місцезнаходження різних корисних копалин (нафти, газу, прісних і мінеральних вод та інше);

5) кількісна оцінка нафтогазонасичення, а в деяких випадках вугленасичення, оруденіння, а також мінералізації пластових вод.

Вивчення технічного стану свердловин проводиться за допомогою комплексу різних методів геофізики. В даному випадку виконуються наступні основні операції:

1) визначення викривлення свердловин інклінометрами – інклінометрія;

2) встановлення фактичного діаметру свердловин за допомогою каверномірів – кавернометрія;

3) визначення профілю січення свердловини та обсадних колон – профілеметрія;

4) визначення висоти підйому, характеру розподілення та ступеню щеплення цементу в затрубному просторі термічними, радіоактивними, акустичними методами – цементометрія;

5) виявлення місць припливів і затрубної циркуляції вод у свердловинах електричними, термічними та радіоактивними методами – припливометрія;

6) визначення горизонтів, що поглинають воду, і контролювання гідравлічного розриву пласта термічними і радіоактивними методами;

7) визначення рівня рідини, місцезнаходження башмаків обсадних колон і металічних предметів, які залишені в свердловинах при аваріях, глибин розміщення вибоїв свердловин і розв’язок багатьох інших важливих нафтопромислових задач.

Контроль за розробкою родовищ нафти і газу передбачає наступні визначення:

1) динаміки водонафтових, водогазових і газонафтових контактів;

2) дебіту та складу флюїдів в свердловинах;

3) профілів віддачі та приймання пластів – дебітометрія та розходометрія;

4) інтервалів прориву нагнітаючих вод;

5) нафтовіддачі пластів;

Прострілково-вибухові та інші роботи в свердловинах включають:

1) перфорацію обсадних труб для з’єднання свердловини з пластом;

2) відбір взірців порід із стінок пробурених свердловин для уточнення геологічного розрізу;

3) торпедування, яке проводиться з різною метою.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вступ. Історія розвитку ГДС. Вклад вітчизняної науки при створенні теоретичних та технічних основ каротажу	\|	Контрольні запитання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.