Тема 11. УРСР В 1945 – 1991 рр.

ЗМ 7. РАДЯНСЬКА УКРАЇНА В ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД

Ключові поняття і терміни

план «Барбаросса», план «Ост», бліцкриг, Велика Вітчизняна війна, окупаційний режим, рейхскомісаріат “Україна”, націоналістичний Рух Опору, УПА, «Поліська Січ», УШПР, партизанський рух, «рейкова війна».

Питання для самостійної роботи:

1. Проголошення Акту відновлення Української держави 30 червня 1941 р. у Львові.

2. Визволення території України від німецько-фашистських загарбників в 1943 – 1944 рр.

3. Втрати України у Другій світовій війні.

Методичні вказівки і рекомендації:

Перше питання. Відповідь на нього бажано було б розпочати характеристики військово-політичної ситуації, що склалася на 30 червня 1941 р. Проаналізуйте передумови, легітимність та наслідки проголошення Акту відновлення Української держави у Львові, вплив цієї події на національну самосвідомість українців.

В другому питанні аналіз звільнення території України радянськими військами від німецько-фашистських загарбників впродовж 1943 – 1944 рр. слід розпочати з Курської битви. Студент повинен знати найбільші військові операції, в ході яких відбувалося звільнення території України.

Підсумовуючи втрати України в роки Другої світової війни, зверніть увагу на соціально-демографічні наслідки та матеріальні збитки.

Завдання для індивідуальної роботи:

1. Радянсько-німецький Договір про ненапад 1939 р.: погляд через роки.

2. Українці в збройних формуваннях воюючих сторін.

3. Українська культура в роки Другої світової війни.

Література:

1. Гунчак Т. Втрати українців під час Другої світової війни / Сучасність. – 1992. – Ч. 7.

2. Коваль М.В. Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939 – 1945 рр.) // Україна крізь віки. – Т. 12. – К., 1999.

3. Косик В. Україна і Німеччина в Другій світовій війні. – Париж – Нью-Йорк – Львів, 1993.

4. Літопис УПА. – Т. 1. – К. – Торонто, 1995.

5. Мірчук П. Українська повстанська армія 1942-1945: Документи і матеріали. – Львів, 1995.

6. Муковський І.Т., Лисенко О.Є. Звитяга і жертовність. Українці на фронтах Другої світової війни. – К., 1997.

7. Чайковський А.С. Невідома війна: Партизанський рух на Україні: мовою документів, очима істориків. – К., 1994.

8. Шавгуляк М.Н. Украина в экспансионистских планах германского фашизма. – К., 1983.

9. Шавгуляк М.М. Українська карта: Українське питання у міжнародній політиці напередодні і на початку Другої світової війни // Дзвін. – 1990. - № 12.

10. Шаповал Ю. Україна 20-50-х років: сторінки ненаписаної історії – К., 1993.

План лекції:

1. УРСР в 1945 – першій половині 1960-х років.

2. Спроби реформування радянської системи. Етапи перебудови.

3. Українське суспільство на шляху до незалежності. Становлення багатопартійності в Україні.

Семінар: ПЕРІОД "ЗАСТОЮ" І КРИЗИ РАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

(1964-1991 рр.)

Мета: визначити причини наростання кризових явищ у суспільно-політичному та економічному житті України в повоєнний період. Охарактеризувати дисидентський рух в Україні як складову частину національно-визвольних змагань другої половини ХХ ст. З‘ясувати сутність та наслідки процесу перебудови в Україні.

Питання для обговорення:

1. Наростання кризових явищ у суспільно-економічному житті України із середини 1960-х років. Спроби реформування економіки.

2. Дисидентський рух в Україні: ідейні та організаційні засади діяльності його учасників.

3. Перебудовчий курс М. Горбачова в Україні: причини, суть і наслідки.

Методичні вказівки до семінару:

1.Аналізуючи питання наростання кризи в радянському суспільстві слід звернути увагу, що під опікою партії була діяльність Рад, профспілок, комсомолу та інших громадських організацій, що знижувало їх роль і значення. Головним методом партійної діяльності залишався адміністративний тиск.

Суспільні потреби вимагали виходу на новий рівень розвитку економіки, не дотримуючись ідеологічних догм, і змінити екстенсивну економіку. Але реформи не дали бажаного ефекту через непослідовність, половинчатість, незавершеність. Давалась взнаки важка ноша консервації суспільних структур, потяг до збереження або відродження системи ідеологічних орієнтацій та політичних настанов. Радянська економіка виявилася неспроможною до використання новітніх досягнень науково-технічної революції.

Неоднозначна ситуація склалася і в аграрному секторі економіки України. Тут інтенсивно відбувалося усуспільнення виробництва, втілювалися масштабні програми механізації та меліорації сільського господарства. У розв'язанні проблем розвитку села переважали волюнтаристські, суб'єктивістські підходи.

Криза в економіці поширилась і на соціальну сферу, яка фінансувалася по "залишковому принципу", в той час як Україна несла тягар забезпечення потреб військово-промислового комплексу. Військові замовлення виконували 750 українських підприємств. Монополія центру негативно впливала на економіку та соціальну сферу, бо Москва залишала за собою право приймати рішення з питань розвитку України.

2.Розглядаючи питання про дисидентський рух слід звернути увагу, що після смерті Й. Сталіна і «потепління» внутріполітичного клімату, розпочався новий етап національно-визвольної боротьби в Україні. Варто визначити основні передумови посилення цієї боротьби. Хрущовська "відлига" сприяла зародженню руху та появі борців за порятунок нації, її духовності, культури та мови, названих згодом шістдесятниками, а за рішуче неприйняття комуністичної ідеології – дисидентами.

Основними течіями опозиційного руху в Україні в 1960-х – 1980-х рр. були: самостійницька, яку представляв національно-визвольний рух підпільних груп; національно-культурницьку, репрезентована рухом шістдесятників; правозахисна та рух за свободу совісті (релігійна опозиція).

Зверніть увагу, що дисиденти засуджували тоталітарні методи управління народним господарством, централізоване планування, обмеження прав громадських організацій. У сфері міжнародних відносин, українська опозиція рішуче засуджувала як шовінізм, так і національну обмеженість, виступаючи за самовизначення всіх народів. Слід підкреслити, що знаряддям реалізації своєї мети вони вважали мирні, конституційні методи і не були ворожо налаштовані до чинної системи - просто прагнули "очистити її від накипу", удосконалити. Арсенал форм опору був широкий і різноманітний. Серед них: створення підпільних груп та організацій, поширення листівок, самвидаву, виступи на симпозіумах та конференціях, на судових процесах над дисидентами, мітинги протесту. Боротьба з існуючим режимом тривала і в ув'язненні. Режим придушував інакодумців, використовуючи арешти та засудження до тривалого ув'язнення в таборах і засланнях, ізолювання в психіатричних лікарнях.

У другій половині 1970-х років нові імпульси було дано процесові русифікації, проти якої рішуче виступали дисиденти. Вони засудили викривлене тлумачення інтернаціоналізму, надуманість та абсолютизування категорій «радянський народ», «злиття націй». Здійснюваний лише мирними, конституційними засобами, цей рух засвідчив невмирущість ідеї незалежності.

3.Радянська влада, знемагаючи від гонки озброєнь, від афганської авантюри, від підтримки міжнародного комунізму, не могла належним чином займатися переоснащенням підприємств, модернізувати їх. Це не сприяло підвищенню життєвого рівня населення, за рівнем споживання на душу населення, в галузі охорони здоров'я. В обстановці, яка склалася на початку 80-х років, ставало все більш очевидним те, що усунути кризові явища, розблокувати механізм гальмування можна тільки радикальними широкомасштабним діями, які охоплюють усі сфери життя суспільства. Це стало очевидним і для здорових сил керівництва країни на чолі з М. Горбачовим, тому було проголошено курс на перебудову радянської системи.

Офіційна концепція перебудови у загальних рисах передбачала побудову гуманного, демократичного соціалізму, який мав поєднати ринок з централізованим плануванням, політичний плюралізм з керівною роллю КПРС, суверенітет республік із збереженням єдиної держави. Проте саме життя, і це необхідно підкреслити, довело що створена тоталітарна система не піддається реформуванню, М. Горбачов узяв курс на демократизацію суспільного життя, розширення гласності. Цей курс підтримав народ. Гласність почала поступово переростати у свободу слова. Під тиском демократичної громадськості керівництво КПРС погодилося на проведення перших в історії СРСР альтернативних виборів народних депутатів.

Насамкінець студенти повинні чітко усвідомити, які наслідки для українського суспільства мала лібералізація економічного і суспільно-політичного життя, яким чином ці процеси вплинули на хід історії.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ключові поняття і терміни	\|	Ключові поняття і терміни

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.