• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Урогенітальний мікоплазмоз

Урогенітальний мікоплазмоз належить до найбільш поширених за­хворювань сечостатевої системи людини, часто є причиною порушен­ня репродуктивної функції, інколи - інвалідності новонароджених. Це захворювання стало серйозною проблемою.

Збудником захворювання є мікоплазма - внутрішньоклітинний паразит. Вперше вона була виділена в 1954 році.

Основний шлях зараження - статевий, можливий також через предмети домашнього вжитку, медичні інструменти в акушерсько-гі­некологічних та урологічних кабінетах при порушенні правил їх дез­інфекції. Встановлена також можливість інфікування плода внутрішньоутробно та при проходженні його через інфіковані мікоплазмою пологові шляхи.

Інкубаційний період може тривати від 3 днів до 5 тижнів.

Клінічні прояви урогенітального мікоплазмозу не мають жодної специфіки, яка б відрізняла їх від урогенітальних запальних процесів, спричинених іншими збудниками, тому діагноз підтверджують тільки лабораторними дослідженнями. Клінічні прояви хвороби, ускладнен­ня та лікування такі ж, як і у випадках урогенітального хламідіозу.

У вагітних жінок, хворих на урогенітальний мікоплазмоз, у 23 % випадків має місце інфікування плода, що проявляється тяжкою клі­нічною картиною - уражаються органи дихання, очі, печінка, нирки, центральна нервова система. Приблизно 50 % дітей, народжених хво­рими на мікоплазмоз жінками, помирають після народження, у 12 % спостерігаються вроджені вади розвитку

Вірусний гепатит В (ВГЬ)

Неможливо обійти увагою ще одну вірусну хворобу - вірусний гепатит. Вірогідність передачі його статевим шляхом підтверджуєть­ся тим фактом, що збудник ВГЬ знайдено у сперматозоїдах людини Збудник гепатиту довго зберігається в зовнішньому середовищі, не гине при кип'ятінні протягом 30-40 хвилин. Місце його розмноження в організмі - ядро га цитоплазма клітин печінки (гепатоцитів). Віруси, уражаючи клітини печінки, порушують структуру та функції одного з найважливіших органів.

Основними функціями печінки, що забезпечують нормальну жит­тєдіяльність організму, є:

— знешкодження отруйних речовин, що потрапляють в організм;

— обмін білків, жирів, вуглеводів, пігментів; синтез вітамінів та їх
засвоєння; накопичення мікроелементів;

— утворення жовчі та її виділення в дванадцятипалу кишку.
Ушкодження клітин печінки призводить до різких порушень її

функцій і супроводжується такими ознаками хвороби: жовтухою (жов­тими шкірою, склерами, слизовими оболонками рота й очей внаслідок потрапляння жовчних пігментів у кров); порушенням травлення, що пов'язано із запальними процесами у шлунку, жовчному міхурі, ки­шечнику, підшлунковій залозі; загальною інтоксикацією (підвищеною температурою, болем у суглобах, відсутністю апетиту, нудотою тощо). Найбільш тяжкою формою ураження печінки при ВГЬ є так звана пе­чінкова недостатність, яка може спричинити смерть хворого.

Джерелом інфекції є хвора на ВГЬ людина або носій вірусу ге­патиту Ь. Найбільш небезпечним для передачі збудника є хворий в інкубаційному періоді та в перші 2-3 тижні з моменту захворювання.

Хвороба широко поширена. Згідно з оцінками спеціалістів у світі на­раховується більше ніж 200 мли носіїв вірусу ВГЬ. Відомо, що існують групи з високим ризиком виникнення цієї хвороби. До них належать особи, які ведуть неупорядковане статеве життя, гомосексуалісти, нар­комани; діти, народжені від матерів, що хворіли на гепатит Ь; медичні працівники хірургічних спеціальностей, стоматологи, маніпуляційні сестри, які мали професійні контакти з хворими. Найбільш високий ризик зараження існує при переливанні крові. Збудника також зна­ходять у сім'яній рідині чоловіків та на слизових оболонках жіночих статевих органів, з чим пов'язаний статевий шлях поширення захво­рювання на ВГЬ. Існують відомості про те, що серед гомосексуалістів 30 % хворіють на ВГЬ, у той час як у людей, які мають нормальні ста­теві контакти, захворювання виявляється лише у 5 % випадків.

Лікування ВГЬ здійснюється в умовах стаціонару і включає про­тивірусну терапію та заходи, спрямовані на підвищення імунітету. Іс­нують фармакологічні препарати для специфічної профілактики вірус­ного гепатиту Ь - вакцинація.

Читайте також:

1. Мікоплазмоз і вагітність.
2. Урогенітальний хламідіоз

Переглядів: 457