Це тип підрядних часових речень, де основна думка виражена підрядним, а другорядна – головним реченням. У головному реченні присудок стоїть в imperfectumі plusquamperfectumindicatīvі у сполученні зі словами: iam – вже, nondum – ще не, vix – ледве. У під-рядному реченні присудок стоїть у perfectumабо praesens historĭcumу сполученні зі словами: repente,subĭto – раптом, несподівано:
1. Vixdum epistŭlam tuam legĕram, cum ad me Postŭmus Curtius venit. – Заледве я встиг прочитати твій лист, коли до мене прийшов Постум Курцій.
2. Trevĕri iam a Labiēno non longius bidui viā abĕrat, cum duas venisse legiōnes cognoscunt. – Тревери вже були віддалені від Лабіена не більше дводенного шляху, коли дізналися, що прибули два ле-гіони.
3. Iam dilucescēbat, cum consul signum dat. – Уже розвиднювалося, коли консул дав сигнал.
4. cum explicatīvum (cum пояснювальне) або cum coincĭdens (cum співпадаюче)
Це тип підрядних часових речень, коли підрядне пояснює, розкриває або уточнює зміст головного речення і збігається з головним як за часом, так і за значенням. У реченні з cum explicatīvum вживаються ті ж часи дійсного способу, що й у головному реченні. Перекладається сполучником коли, тим що:
1. De te, Catilīna, cum tacent, clamant. – Що стосується тебе, Катіліно, вони, коли (тим що) мовчать, кричать.
2. Cum illi dico, tibi dico. – Коли я йому говорю, говорю тобі.
3. Praeclāre facis, cum et eōrum memoriam tenes. – Прекрасно робиш, коли пам’ятаєш і про них.