• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Референдуми.

Залежно від тих чи тих ознак референдуми поділя­ються на певні види. Розрізняють імперативний і кон­сультативний, конституційний і законодавчий, обо­в'язковий і факультативний референдуми.

Імперативний і консультативний референдуми роз­різняються за їхніми юридичними наслідками. Рі­шення, винесене імперативним референдумом, має за­гальнообов'язкове значення і не потребує ніякого за­твердження. Імперативним, наприклад, був референ­дум 1 грудня 1991 р., під час якого визначалося, бути чи не бути Україні незалежною державою. Результати консультативного референдуму юридичної сили не мають. Його призначення полягає в установленні дум­ки виборців щодо певного питання. Ця думка може бути врахована, але не є обов'язковою для вирішення державними органами відповідної проблеми. У низці країн консультативний референдум здійснюється під назвою "всенародного обговорення".

Конституційним називається референдум, унаслі­док якого змінюється, приймається або відхиляється конституція. Якщо ж ці питання вирішуються стосов­но до звичайного закону, то референдум називається законодавчим.

Обов'язковий референдум – це референдум, прове­дення якого є обов'язковим для вирішення визна­чених Конституцією проблем.

Відповідно до ст.73 Конституції України обов'язко­вим є всеукраїнський референдум для вирішення пи­тань щодо зміни території України. В інших країнах предметом обов'язкового референдуму визначаються, скажімо, затвердження статутів автономних терито­рій (Іспанія), затвердження Конституції та зміни до неї, розв'язання протиріч між палатами парламенту (Швейцарія) тощо.

Якщо ж референдум визначається як один із мож­ливих, але необов'язкових способів вирішення певних питань, то він називається факультативним. Це може стосуватися, приміром, затвердження законів, між­народних угод.

Попри те, що референдум розглядається як форма виявлення волі народу, світова державно-правова практика свідчить про юридичну і політичну недо­цільність вирішення певних питань референдумом. Звідси конституції низки держав забороняють вино­сити на референдум певне коло питань. У більшості випадків це стосується законів і рішень, пов'язаних із фінансово-бюджетними проблемами, наданням гро­мадянства, амністіями, помилуваннями та з деяких інших проблем.

Такий підхід має реальні підстави. Якщо уявити, наприклад, ситуацію, в якій проект бюджету відхи­ляється референдумом, то для розгляду нового його проекту необхідний новий референдум. І це може пов­торюватись декілька разів. Крім того, проведення референдуму потребує витрати значних коштів, а організація – певного часу. Отже, кінець-кінцем, держава може залишитися без затвердженого бюдже­ту. Конституція України (ст.74) встановлює, що в нашій державі не допускається проведення референ­думів щодо законопроектів з питань податків, бюдже­ту та амністії.

Всеукраїнський референдум може призначатися Верховною Радою або Президентом України, але тіль­ки в межах визначених Конституцією повноважень. Так, Верховна Рада уповноважена призначати все­український референдум для вирішення питань про зміну території держави. Президент має право призна­чити його щодо законопроектів про внесення змін до розділів І, II, XII Конституції, а також проголошує референдум за народною ініціативою.

Ініціатива щодо проведення референдуму визнаєть­ся народною, а значить, обов'язковою до втілення в життя, якщо відповідна вимога виходить не менш як від трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу. Аби ця ініціатива відображала прагнен­ня народу України, Конституція встановлює, що підписи під вимогою про призначення референдуму повинні бути зібрані не менш як у двох третинах облас­тей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній з них. Такий порядок надає певним групам виборців і різним громадським об'єднанням можливість спробувати реалізувати свої політичні ідеї у випадках протидії з боку державних структур завдяки наданню через референдум цим ідеям усенародної підтримки.

Конкретні питання, пов'язані з організацією та про­веденням референдуму, регламентуються Законом України "Про всеукраїнський та місцеві референ­думи" від 3 липня 1991 р.

Переглядів: 622