Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Частини скелета

У скелеті людини розрізняють: хребетний стовп, грудну клітку, череп, верхні кінцівки з плечовим поясом і нижні кінцівки з тазовим поясом (рис.25).

 
 

 


У хребетному стовпі розрізняють 7 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових і 4 – 5 куприкових хребців. У дорослої людини крижові хребці зростаються в одну кістку — крижі, а куприкові — в куприк (рис.26).

Хребетний стовп займає біля 40% довжини тіла і є основним стрижнем, опорою. Хребетні отвори усіх хребців утворюють хребетний канал, в якому міститься спинний мозок.

 

Рис. 26. Хребетний стовп:

1. шийні хребці; 2 - грудні хребці; 3 - поперекові хребці; 4 - крижові хребці (крижова кістка); 5 - куприкові хребці (куприкова кістка).

Хребець складається з циліндричного тіла, дуги і семи відростків (рис.27). Непарний задній відросток — остистий і пара поперечних відростків є місцями прикріплення зв’язок і м’язів. Дві пари суглобових відростків — верхніх і нижніх — служать для рухомого сполучення (суглоби) з такими відростками хребців, розташованих вище і нижче. Між тілом і дугою хребця є хребетний отвір.

 
 

 

 


Рис.28. Атлант: 1 - поперечний відросток; 2 - задня дуга; 3 - передня дуга; 4 - верхня суглобова ямка на бічній масі.
Перший шийний хребець — атлант — складається з передньої і задньої дуг з невеличкими горбиками посередині (рис.28). Другий шийний хребець — епістрофей — має над своїм тілом звернений уверх зубовидний відросток, по якому повертається вправо і вліво атлант разом з черепом (рис.29). Решта шийних хребців має відносно невелике тіло, великий хребцевий отвір, роздвоєний на кінці, і отвори на поперечних відростках. Грудні хребці мають типову будову, а поперекові відрізняються дуже масивними тілами, їх короткі і товсті остисті відростки відходять від дуги майже горизонтально.

Процес окостеніння хребетного стовпа починається у внутрішньоутробному періоді. До 14 років окостенілими є тільки середні частини тіл хребців. Повне окостеніння окремих хребців закінчується до 21 – 23 років.

Рис.29. Епістрофей: 1 - поперечний відросток; 2 - остистий відросток; 3 - верхня суглобова поверхня; 4 - зубовидний відросток.
До 1,5 року хребетний стовп росте нерівномірно; від 1,5 до 3 років відносно уповільнюється ріст шийних і верхніх грудних хребців, а в 10 років енергійно ростуть поперекові та нижні грудні хребці.

У новонародженої дитини стовп майже прямий, характерні для дорослої людини вигини тільки намічаються і розвиваються поступово.

Першим (6 – 7 тиждень) з’являється шийний лордоз (вигин, спрямований опуклістю вперед). У цей період дитина починає тримати голівку. До 6 місяців, коли дитина починає сидіти, утворюється грудний кіфоз (вигин, спрямований опуклістю назад). Коли дитина починає стояти і ходити, утворюється поперековий лордоз, з утворенням якого центр ваги переміщується назад, перешкоджаючи падінню тіла у вертикальному положенні. До року є всі вигини хребта.

При швидкому окостенінні скелета після 10 – 12 років викривлення хребта можуть залишитись на все життя, що негативно вплине на розвиток грудної клітки і на роботу органів дихання, загальний фізичний розвиток дитини — на її здоров’я.

Грудна клітка утворює кісткову основу грудної порожнини, в якій містяться легені, серце, стравохід, печінка, дихальне горло і великі судини (рис.30).

 
 
Рис.30. Грудна клітка (вид спереду): 1 - верхній отвір грудної клітки; 2 - ручка груднини; 3 - міжреброві проміжки; 4 - ребровий хрящ; 5 - мечоподібний відросток; 6 - нижній отвір грудної клітки; 7 - підгруднинний кут; 8 - несправжні ребра (VІІІ - ХІІ); 9 - справжні ребра (І-VІІ); 10 - тіло груднини; 11 - кут груднини.    

 


Із 12 пар ребер, що утворюють грудну клітку, 7 пар верхніх називаються справжніми, вони переходять у хрящі, якими з’єднуються з грудною кісткою.

8, 9, 10 пари ребер називаються несправжніми, їх хрящові кінці з’єднуються з хрящем ребра, що знаходиться вище. 11 і 12 пари ребер хрящів не мають, їх передні кінці вільні.

Груднина — плоска непарна кістка, яка складається з рукоятки (верхня частина), тіла (середня частина) і мечоподібного відростка. Між цими частинами містяться хрящові прошарки, які до 30 років окостенівають.

Верхній отвір грудної клітки закривається в тілі людини трахеєю, стравоходом, кровоносними судинами і нервами, що проходять у ній. Нижній отвір замикається діафрагмою. Міжреберні проміжки затягнуті міжреберними м’язами. Так утворюється герметично замкнена грудна порожнина.

У перші роки життя грудна клітка стиснута з боків і має форму конуса, її передньозадній розмір більший за поперечний. У зв’язку з посиленим ростом ребер, розвитком легень грудна клітка поступово розширюється, і в 12 – 13 років вона набуває такої форми, як у дорослої людини. У дорослої людини грудна клітка широка, з переважаючим поперечним розміром, що пов’язано з вертикальним положенням тіла, при якому нутрощі давлять масою в напрямку, паралельному грудині.

До 12 – 13 років формування грудної клітки закінчується і вона відрізняється від грудної клітки дорослої людини тільки розмірами. В період статевого дозрівання грудна клітка дуже швидко росте, причому влітку швидше, ніж взимку. Грудна клітка дітей дошкільного і молодшого шкільного віку дуже еластична і податлива. Тому при тривалій неправильній поставі, а також при сильному стягуванні тіла поясом, можуть статися викривлення грудної клітки і порушення її розвитку. Це, в свою чергу, відіб’ється на розвитку і діяльності легень, серця і великих кровоносних судин, які містяться в грудній порожнині.

Скелет верхньої кінцівки складається з вільної кінцівки — руки і плечового пояса, який з’єднує її з тулубом.

Плечовий пояс утворюють парні кістки - лопатки і ключиці (рис.31). У верхній частині спини розташовані дві плоскі трикутної форми кістки — лопатки; на задній поверхні лопатки є високий міцний гребінь, до якого прикріплюються м’язи. За допомогою суглобів лопатка сполучається з ключицею і плечовою кісткою. Ключиця — довга трубчаста кістка, зігнута подібно до букви S.

 
 
Рис.31. Пояс верхньої кінцівки: а - лопатка (вид ззаду): 1 -верхній кут; 2 - надостьова ямка; 3 - ость лопатки; 4 - верхній край; 5 - дзьобоподібний відросток; 6 - надплечовий відросток; 7 - бічний кут; 8 - підостьова ямка; 9 - бічний край; 10 - нижній кут; 11 - присередній край; б - ключиця (вид зверху): 1 - груднинна суглобова поверхня; 2 - груднинний кінець; 3 - надплечовий кінець.

 

 


Скелет верхньої кінцівки складається з плеча, передпліччя і кисті.

Плечова кістка має довге трубчасте тіло з напівкулястою головкою на верхньому кінці і блоковидною на нижньому (рис.32,а). Верхня головка входить у суглобову западину, утворюючи рухомий плечовий суглоб.

Передпліччя складається з ліктьової і променевої кісток (рис.32,б,в). Кістки передпліччя сполучаються з плечовою кісткою і утворюють складний ліктьовий суглоб. Із зап’ястком кістки передпліччя утворюють променево-зап’ястковий суглоб еліпсоподібної форми.

 

 


У кисті розрізняють зап’ясток, п’ясток і фаланги пальців (рис.33).

 
 

 

 


Скелет нижньої кінцівки складається з тазового пояса і вільної кінцівки — ноги. Тазовий поясдорослої людини утворений двома тазовими кістками, які за допомогою малорухомих суглобів сполучаються з крижами у замкнуте кільце (рис.34).

       
 
 
Рис.34. Тазовий пояс: а - чоловічий; б - жіночий: 1 - клубова кістка; 2 - вхід у малий таз; 3 - лобкова кістка; 4 - лобковий симфіз; 5 - сіднична кістка; 6 - куприкова кістка; 7 - кульшова западина; 8 - погранична лінія; 9 - крижова кістка; 10 - великий таз; 11 - крижово-клубовий суглоб.   У дітей і підлітків кожна тазова кістка складається з трьох кісток: клубової, сідничної, і лобкової, з’єднаних між собою хрящовою тканиною. Зростання їх починається з початком статевого дозрівання і закінчується у 18 – 20 років. Після 9 років виявляються відмінності у формі таза хлопчиків і дівчаток: у хлопчиків таз вищий і вужчий, ніж у дівчаток.  
 

 


Нога людини складається із стегна, гомілки і стопи.

Стегнова кістка — найбільша і найдовша кістка людини (рис.35). Головка стегнової кістки входить у вертлужну западину таза, утворюючи кульшовий суглоб.

 
 

 

 


У стопі розрізняють передплесно, плесно і фаланги пальців (рис.36).

Передплесно складається з семи добре розвинених кісток, розміщених у два ряди. Найбільші з них — таранна і п’яткова. Спереду від таранної і п’яткової містяться човновидна, кубовидна і три клиновидні кістки.

Плесноутворене 5 довгими кістками, які задніми кінцями зчленовуються з кістками передплесна, а з передніми — з фалангами пальців.

 
 

 


Череп — скелет голови, в якому розрізняють два відділи: мозковий (черепну коробку) і лицьовий (рис.37).

 
 

 


2 — середина черепної кришки утворена двома тім’яними кістками, які за допомогою зубчастого шва з’єднуються одна з одною, а також з лобовою і потиличною кістками;

3 — лускатим швом тім’яні кістки сполучаються із скроневими, які утворюють бічні поверхні черепної коробки. Усередині скроневих кісток лежать органи слуху і рівноваги, до яких веде зовнішній слуховий прохід;

4 — потилична кістка утворює задню стінку мозкового черепа і його основу. В нижній частині потиличної кістки є великий потиличний отвір, через який спинний мозок з’єднується з головним;

5 — в утворенні основи черепа бере участь клиновиднаабо основна кістка, на верхній поверхні якої є заглибина — турецьке сідло, в якій міститься нижній мозковий придаток — гіпофіз;

6 —решітчаста кістка лежить у верхньому відділі носової порожнини у вирізці лобової кістки. Крізь численні отвори решітчастої кістки від головного мозку до слизової оболонки носа проходять гілочки нюхового нерва.

У лицьовому відділі черепа більшість кісток парні: верхньощелепні, носові, сльозові, виличні, піднебінні і нижні носові раковини. Верхньощелепна кістка бере участь в утворенні очної ямки, носової і ротової порожнини. Вилична кістка, сполучаючись з виличним відростком скроневої кістки, утворює виличну дугу, до якої прикріпляються м’язи і зв’язки обличчя. Сльозова кістка найменша і найтонша з усіх кісток черепа - пластинка чотирикутної форми, що утворює передню частину присередньої стінки очної ямки. Піднебінна кістка складається з двох пластинок: горизонтальної, яка утворює задню частину твердого піднебіння і вертикальної, яка входить до складу бічної стінки носа. Нижня носова раковина — цілком самостійна кістка, що має форму вигнутої пластинки.

Непарних кісток три: леміш, що утворює верхню частину носової перегородки; нижня щелепа, що складається з двох частин, які зростаються на другому році життя; і невелика підковоподібна кістка — під’язикова, яка є місцем прикріплення багатьох м’язів. Безпосередньо з кістками черепа вона не зчленовується.

Найінтенсивніше кістки черепа ростуть протягом першого року життя. З віком, особливо з 13 – 14 років, лицьовий відділ росте енергійніше і починає переважати над мозковим. У новонародженого об’єм мозкового черепа у 8 разів більший лицьового, а у дорослого в 2 – 2,5 рази.

У новонародженої дитини череп ще повністю не окостенів. Лобова, основна і скроневі кістки складаються з двох частин кожна, потилична кістка поділена на чотири частини. Процес їх зростання триває 3 – 4 роки.

Шви між окремими кістками черепа новонародженої дитини не сформовані: їх краї з’єднуються між собою сполучнотканинними перетинками. Бічні тім’ячка заростають вже до моменту народження дитини; потиличне — заростає на 2 – 3 місяці життя дитини. Найдовше заростає лобове тім’ячко — 12 – 18 місяців. Черепні шви остаточно формуються тільки у 3 – 4 роки і до 30 років життя людини майже повністю заростають.

Найінтенсивніше росте череп протягом першого року життя дитини, до 4 років він росте ще досить швидко, потім його ріст уповільнюється, особливо у віці 7 – 12 років. Статеві відмінності в будові черепа полягають у тому, що чоловічий череп більший, лицьова частина його більш розвинена, а виступи і горбики, до яких прикріплюються м’язи виразніші, ніж у черепа жінки.

 


Читайте також:

  1. Будова рухомої частини приладу.
  2. В адміністративному праві виділяють загальну, особливу і спеціальну частини.
  3. В процесі читання виділіть маркером або підкресліть складові частини екосистеми.
  4. Визначення часу початку руху частини, підрозділу із вихідного району
  5. Витяг з Резолюції 1 частини 1 Сесії Генеральної Асамблеї ООН
  6. ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ
  7. Військової частини А1111
  8. Вікові особливості скелета
  9. Втрата будь-якого органа (або частини тіла) чи втрата органом його функції (зору, слуху, мовлення, функції кінцівки, статевої репродуктивної здатності). 1 сторінка
  10. Втрата будь-якого органа (або частини тіла) чи втрата органом його функції (зору, слуху, мовлення, функції кінцівки, статевої репродуктивної здатності). 10 сторінка
  11. Втрата будь-якого органа (або частини тіла) чи втрата органом його функції (зору, слуху, мовлення, функції кінцівки, статевої репродуктивної здатності). 2 сторінка
  12. Втрата будь-якого органа (або частини тіла) чи втрата органом його функції (зору, слуху, мовлення, функції кінцівки, статевої репродуктивної здатності). 3 сторінка




Переглядів: 3510

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Еволюційний процес | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.021 сек.