Клас розв'язував задачу. Учні схилились над зошитами. Коли це у двері хтось тихо постукав.
— Відчини двері й подивись, хто там стукає,— мовив учитель.
Чорноокий хлопчик, що сидів за першою партою, живенько відчинив двері. До класу зайшов директор школи з маленькою дівчинкою. Тридцять п'ять пар очей впилися в незнайому дівчинку. Вона була горбатенька. Учитель затамував подих і повернувся до класу. Він дивився у вічі пустотливих школярів і мовчки благав: хай не побачить дівчинка у ваших очах ні подиву, ні насмішки. У їхніх очах була тільки цікавість. Вони дивилися на незнайому дівчинку й лагідно всміхалися.
Учитель полегшено перевів дух.
— Цю дівчинку звуть Оля,— сказав директор.— Вона приїхала до нас здалеку.Хто поступиться їй місцем на першій парті? Бачите, яка вона маленька?
Усі шість хлопчиків і дівчаток, що сиділи за передніми партами, піднесли руки:
— Я....
Учитель був тепер спокійний: клас витримав іспит.
***
Добрі слова – це сади Добрі слова – це коріння
Добрі думки – квіти Добрі справи – плоди.
Милосердя— щиросердність, співчуття, любов на ділі, здатність відгукнутися на чужий біль. Людям милосердним притаманне співчуття по відношенню до сироти, інваліда, тяжко хворої людини, людини похилого віку, людини що потрапила в біду.